ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2007 р.
№ 24/135 ( rs605408 ) (rs605408)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Плюшка I.А.,
суддів Козир Т.П., Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства "Алекс", м. Київ
на рішення господарського суду м. Києва від 26.07.2006 року
та на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 26.12.2006 року
у справі №24/135 ( rs605408 ) (rs605408)
господарського суду м. Києва
за позовом Приватного підприємства "Алекс", м. Київ.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Політранк", м.
Київ
про розірвання договору
за участю представників сторін
- позивача -Корнієнко О.Є. - директор;
- відповідача - не з'явилися;
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача,
пояснення сторін у справі,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.07.2006 року у
справі №24/135 ( rs605408 ) (rs605408)
позовні вимоги Приватного
підприємства "Алекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Політранк" про розірвання договору підряду №1 укладеного 16
лютого 2005 року між Приватним підприємством "Алекс" та
Товариством з обмеженою відповідальністю "Політранк" - залишені
без задоволення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.12.2006 року у справі №24/135 ( rs605408 ) (rs605408)
зазначене рішення
господарського суду м. Києва від 26.07.2006 року у справі №24/135
( rs605408 ) (rs605408)
залишено без змін, а апеляційна скарга без
задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями
Приватне підприємство "Алекс" (далі - скаржник) звернулося з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові
рішення з мотивів неправильного застосування та порушення норм
матеріального і процесуального права та прийняти у справі нове
рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши доводи скаржника викладені в касаційній скарзі,
переглянувши оскаржувані судові рішення по справі на предмет
дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального і процесуального права при вирішенні справи по суті,
колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про
відмову у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Встановлення фактичних обставин справи, перевірка та оцінка
доказів, надання переваги одним доказам над іншими є виключною
прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Вирішуючи справу по суті господарським судом м. Києва було
встановлено, що між позивачем та відповідачем 16 лютого 2005 року
було укладено договір підряду №1, згідно п.1.1. та п.5.2.
якого -ТОВ "Політранк" зобов'язувалося здійснити комплекс робіт по
завершенню реконструкції горищ під мансардні поверхи будинків
№29-А та 29-В по вул. Московській в м. Києві, які були обумовлені
у додатку №3 до цього договору згідно будівельних норм та правил
відповідно до п. 4.1.договору до 31 серпня 2005 року. Як
встановлено судами першої та апеляційної інстанції, в
обгрунтування підстав розірвання спірного договору позивач
посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором,
зокрема, в частині виконання підрядних робіт у будинку №29-А по
вул.. Московській в м. Києві, порушення порядку початку ведення
будівництва, у зв'язку з чим згідно положень ч. 2 ст. 320
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, позивач, як замовник за
договором має право вимагати розірвання договору та відшкодування
збитків. Судом першої інстанції, при вирішенні справи по суті,
також встановлено, що про розірвання спірного договору підряду
позивач повідомив відповідача листом №6 від 26 січня 2006 року, на
який отримав відмову відповідача від 16.02.2005 року викладену в
листі №1.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або
розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій
стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію
про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після
одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її
розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни
(розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у
встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу,
заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Таким чином, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної
інстанції фактичні обставини, зважаючи на положення чинного
законодавства, колегія суддів касаційної інстанції прийшла до
висновку що судами першої та апеляційної інстанції було правильно
застосовані норми матеріального права в частині дотримання
сторонами порядку досудового вирішення спору щодо розірвання
договору.
Розглядаючи спір по суті та мотивуючи прийняті у справі
судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з
того, що позивач як замовник за договором видав довіреність
підряднику на представництво інтересів замовника по питанням
пов'язаним з будівництвом, у зв'язку з чим, підрядник на підставі
виданої позивачем довіреності виступав в якості замовника перед
третіми особами щодо питань пов'язаних з будівництвом. Поряд з
тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
позивач передав відповідачу проектно-кошторисну документацію на
виконання спірного договору без попереднього затвердження
останньої в передбаченому порядку, дозвіл на виконання будівельних
робіт на об'єкті по вул.. Московській, 29-А у м. Києві, строк дії
якого закінчився 30.12.2004 року, що на думку судів першої та
апеляційної інстанцій унеможливило належне виконання зобов'язань
між сторонами. Однак, як встановлено судами першої та апеляційної
інстанцій відповідач, в свою чергу, на підставі виданої позивачем
довіреності узгодив з інвестором проектно-кошторисну документацію,
в наслідок чого виконав покладені нього обов'язки щодо виконання
робіт згідно умов спірного договору та в установлені строки.
Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем як
підрядником за договором станом на серпень 2005 року були виконані
всі умови договору підряду від 16.02.2005 року, всі будівельні
роботи виконані відповідно до проектно-кошторисної документації,
яку надав позивач -замовник та на його будівельному майданчику.
Відповідно до ст. 875 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у
встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи
відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник
зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт
робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію,
якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт
або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно ст. 320 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
замовник має право розірвати договір підряду та вимагати
відшкодування збитків, лише в разі, якщо підрядник не береться
своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки
повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим. Статтею
526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Iз встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
фактичних обставин та наявних матеріалів справи випливає, що
відповідач добросовісно виконав зобов'язання за спірним договором,
закінчивши передбачені підрядні роботи у встановлений договором
строк -в серпні 2005 року.
Статтею 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що договір може
бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі
істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках,
встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення
стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона
значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при
укладенні договору.
З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
фактичних обставин справи не вбачається істотного порушення
відповідачем умов спірного договору, таким чином, касаційної
інстанції приходить до висновку про відсутність порушень норм
матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних
судових рішень, у зв'язку з чим доводи скаржника про скасування
оскаржуваних судових рішень колегією суддів касаційної інстанції
відхиляються.
Iнші доводи скаржника викладені в касаційній скарзі до уваги
колегії суддів не беруться, оскільки оцінка останніх призведе до
порушення меж касаційного перегляду судових рішень, які визначені
в ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених
в п.1 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення"
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, обгрунтованим визнається рішення, в якому повно
відображені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли
суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності,
судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що під час розгляду справи господарським судом м. Києва та
Київським апеляційним господарським судом, фактичні обставини
справи встановлено на основі всебічного, повного і об'єктивного
дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим
обставинам і їм надана правильна юридична оцінка.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Алекс", м. Київ
залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.12.2006 року у
справі №24/135 залишити без змін.
Головуючий суддя I. Плюшко
Судді Т. Козир
С. Самусенко