ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2007 р.
№ 17/482
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.
судді Васищака I.М.
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької
діяльності
ОСОБА_1
на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2006р.
та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.03.2007р.
у справі №17/482
за позовом Iноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз
Україна Лімітед"
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про стягнення 7 937,76 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Iноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед"
звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 і просило суд стягнути
з останнього 7 937,76 грн. боргу.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням
відповідачем своїх зобов'язань за договором №НОМЕР_1 від
14.04.2005р. про постачання безалкогольних напоїв з торговою
маркою "Кока-Кола" щодо оплати отриманого товару.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те,
що вказаний товар за накладними, на які посилається позивач, ні
він, ні його довірена особа не отримували, оскільки печатка
відповідача на той момент вже була викраденою.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2006р.
(суддя Кролевець О.А.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 07.0.2007р. (головуючий,
суддя Зеленін В.О., судді Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.), позов
задоволено: присуджено до стягнення з відповідача 7 937,76 грн.
основного боргу та судові витрати з мотивів обгрунтованості та
доведеності позовних вимог.
При цьому, посилання відповідача на викрадення у нього
документів та печатки, судом апеляційної інстанції відхилено,
оскільки товарно-транспортні накладні, на підставі яких було
отримано товар, підписані 25.06.2005р., а заява про викрадення
печатки була подана відповідачем до прокуратури Шевченківського
району м.Києва 25.07.2005р.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з
порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити
позов без розгляду.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
господарські
зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору
та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не
передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено
договір №НОМЕР_1 від 14.04.2005р. про постачання безалкогольних
напоїв з торговою маркою "Кока-Кола", предметом якого є продаж та
доставка відповідачу продукції з торговою маркою Компанії
"Кока-Кола".
Пунктом 2.2.2 договору передбачено своєчасна сплата вартості
товару згідно товарно-транспортних накладних. Розрахунки за
отриману партію товару здійснюються готівкою у гривнях під час
наступної доставки продукції, але не пізніше ніж через 14
календарних днів з моменту отримання товару, у відповідності з
лімітами та порядком, встановленими чинним законодавством України,
в момент здійснення доставки Компанією (п.3.2. договору).
Відповідач одержав від позивача товар за
товарно-транспортними накладними від 25.06.2005р. (а.с.6-7) на
загальну суму 8 777,76 грн., про що свідчать підписи представника
відповідача про одержання товару на вказаних накладних. Про
надання відповідачем права на одержання товару своєму представнику
свідчить його повідомлення від 24.05.2005р., надіслане позивачу.
Оплату за отриманий товар відповідач здійснив частково у сумі
840,0 грн., у зв'язку з чим залишився не погашеним борг у сумі 7
937,76 грн.
В силу ст.655 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за договором
купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або
зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні
(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно
(товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, покупець зобов'язаний
оплатити товар після його прийняття або прийняття
товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами
цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати
товару.
Відповідно до ст.193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються
відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з
урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання
зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова
від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання
другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином
(ч.7 ст.193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
В силу ст.526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння
відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов
не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом (ст.525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
). Зобов'язання припиняється
виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
).
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо
порушення позивачем умов договору в частині не вжиття ним заходів
досудового порядку врегулювання спору, що, на думку скаржника,
також є порушенням ст.ст.3-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів відхиляє як безпідставні.
Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України від
09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (справа про досудове врегулювання
спорів) встановлення законом або договором досудового
врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин
не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Безпідставним також є посилання скаржника на те, що для
стягнення грошових коштів за поставку товару позивач повинен був
надіслати відповідачу вимогу на оплату.
Так, статтею 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що якщо у
зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно
підлягає виконання у цей строк (термін). Строк виконання
зобов'язання щодо оплати товару визначений сторонами у пункті 3.2,
відповідно до якого розрахунки за отриману партію товару
здійснюються готівкою у гривнях під час наступної доставки
продукції, але не пізніше ніж через 14 календарних днів з моменту
отримання товару. Наведене виключає обов'язок позивача додатково
надсилати відповідачу вимогу про оплату товару.
Що ж до посилання позивача на викрадення у нього документів
та печатки, то колегія суддів вважає їх такими, що не можуть бути
підставою для звільнення відповідача від відповідальності за даним
позовом, оскільки як вірно зазначено судом апеляційної інстанції,
відповідачем отримано товар 25.06.2005р., а заяву про викрадення
ним подано до прокуратури Шевченківського району міста Києва лише
25.07.2005р. Факт отримання товару відповідачем підтверджується
також частковою сплатою ним боргу у сумі 840,0 грн., що не
заперечувалося відповідачем ні в суді першої, ні в суді
апеляційної інстанції.
Наявні у матеріалах справи листи органів прокуратури щодо
проведення перевірки фактів, викладених у заяві відповідача про
викрадення документів, майна, не є належними та допустимими
доказами. Не задоволення судом апеляційної інстанції клопотання
відповідача про витребування у прокуратури Шевченківського району
м.Києва матеріалів кримінальної справи, у тому числі постанови про
її порушення, колегія суддів вважає обгрунтованим, оскільки
перелік підстав преюдиційності фактів для господарського суду,
встановлений ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є вичерпним.
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
для господарського
суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким
вони вчинені, є обов'язковим лише вирок суду з кримінальної
справи, що набрав законної сили.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для
зміни або скасування оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 07.03.2007р. у справі №17/482 -без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя I.М.Васищак
Суддя В.М.Палій