ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2007 р.
№ 4/445
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.I., -головуючого,
Панової I.Ю.,
Удовиченка О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу
Закритого акціонерного товариства "Дніпровський універмаг"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 02 березня
2007 року
у справі
№ 4/445 господарського суду м. Києва
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Виробничо-торгівельна
фірма "Селена"
до
Закритого акціонерного товариства "Дніпровський універмаг"
про
стягнення 2 847,00 грн.,
арбітражний керуючий
ОСОБА_1,
за участю представників сторін:
ЗАТ "Дніпровський універмаг" -ОСОБА_1 (дов. від 30.05.2006);
встановив:
У жовтні 2006 року позивач -ВАТ "Виробничо-торгівельна фірма
"Селена" звернувся до господарського суду із позовом про стягнення
з відповідача -ЗАТ "Дніпровський універмаг" 2847,00 грн.
заборгованості за договором № 2 від 30.12.2005 р., з них 2736,65
грн. основного боргу, 111,36 грн. пені.
Вказував, що на виконання умов договору № 2 від 30.12.2005
р., укладеного між сторонами, поставив відповідачу товар, а
відповідач, в порушення умов договору, зобов'язання по оплаті за
отриманий товар не виконав, в результаті чого утворилась
заборгованість, на яку нарахована пеня у відповідності до п. 5.1
Договору.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.11.2006 р.
(суддя Борисенко I.I.) в позові відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що за невиконання зобов'язань за
договором повинна нести Касьянова В.I. -керівник підприємства, яка
ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у справі №
2-1688/01-06 була визнана недобросовісним набувачем, яка несе
відповідальність по діям юридичної особи ЗАТ "Дніпровський
універмаг" з 23.02.2001 р. по 12.05.2006 р. від свого імені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
02.03.2007р. (колегія суддів у складі: Губенко Н.М. -головуючий,
Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) рішення господарського суду м. Києва
скасовано, позов задоволено повністю. Постановлено стягнути із ЗАТ
"Дніпровський універмаг на користь ВАТ "Виробничо-торгівельна
фірма "Сігма" 2735,64 грн. основного боргу, 111,36 грн. пені,
державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
В касаційній скарзі ЗАТ "Дніпровський універмаг" скасувати
постанову Київського апеляційного господарського суду, а рішення
господарського суду м. Києва залишити без змін, посилаючись на
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача,
перевіривши правильність застосування норм процесуального права,
судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні
правовідносини виникли з договору № 2 від 30.12.2005 р.,
укладеного між ВАТ "Виробничо-торгівельна фірма "Селена"
(Постачальник) та ЗАТ "Дніпровський універмаг" (Отримувач),
відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити
Отримувачу для реалізації швейні вироби в асортименті за
узгодженням чи по особистому відбору згідно з
товарно-транспортними накладними, які одночасно є специфікаціями.
Термін дії - 30.12.2007 р.
Від імені ЗАТ "Дніпровський універмаг" договір підписана
директором Касьяновою В.I. та скріплено печаткою товариства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до
товарно-транспортних накладних № 87, № 3080 від 19.04.2006 р.
позивач передав, а відповідач прийняв через представника, діючого
на підставі довіреності серії ЯЛИ № 209533 від квітня 2006 року
(а.с. 11), швейні вироби на загальну суму 13 512,96 грн.
Відповідач частково повернув позивачеві товар на суму
10777,32 грн., що підтверджується накладними № 43, № 44, № 45 від
05.07.2006 р.
Таки чином, за відповідачем залишилася заборгованість за
товари у сумі 2735,64 грн., яку й просить стягнути позивач.
Пунктом 2.2. Договору передбачено порядок проведення
розрахунків за товар, а саме: оплата 20% від суми поставки
проводиться на день отримання товару, а в подальшому оплата
здійснюється по мірі реалізації, кожні 15 днів до остаточного
строку реалізації, який становить 60 днів.
Позивач 14.07.2006 р. направив на його адресу відповідача
претензію з вимогою у добровільному порядку перерахувати суму
заборгованості у розмірі 2735,64 грн. на розрахунковий рахунок
позивача. Претензія залишена відповідачем без відповіді.
Місцевий господарський суд, посилаючись на ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, повністю відмовив в позові, виходячи з того, що
ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.07.2006 р. по
справі № 2-1688/01-06 Касьянову В.I. визнано недобросовісним
набувачем, яка несе відповідальність по діям юридичної особи ЗАТ
"Дніпровський універмаг" з 23.02.2001 р. по 12.05.2006 р. від
свого імені.
Апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду
першої інстанції, скасував його рішення та задовольнив позовні
вимоги в повному обсязі.
Дані висновки апеляційного суду грунтуються на матеріалах
справи та відповідають вимогам закону.
Згідно зі ст. 205 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин може
вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати
форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що
зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до
звичаїв ділового обороту та інших вимог, що ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Як вбачається із змісту наведених норм зобов'язання за
договором припиняються шляхом їх повного виконання, що в даному
випадку і повинно бути предметом судового дослідження.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов
договору № 3 від 30.12.2005 р. за товарно-транспортними накладними
№ 97, 3080 від 19.04.2006 р. позивач передав, а відповідач через
представника, який діяв на підстав довіреності серії Яли № 209533
від квітня 2006 р. одержав на реалізацію товари на загальну суму
13 512,96, грн.
За накладними № 43, № 44 від 05.07.2006 р. відповідач
повернув частково позивачу товари на суму 2 735,64 грн.
03.07.2006 р. сторонами було складено акт взаємних
розрахунків, підписаний головними бухгалтерами позивача та
відповідача, в якому зазначено про заборгованість відповідача
перед позивачем у розмірі 13 512,96 грн.
Таким чином, шляхом укладення та виконання договору № 2
позивачем та відповідачем, як суб'єктами господарювання,
здійснювалась їх господарська діяльність.
Згідно зі ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір № 2 від 30.12.2005 р., укладений між сторонами, у
встановленому порядку недійсним не визнано, а дії сторін по
передачі товарів та частковому їх поверненню свідчать про його
виконання.
Оскільки відповідачем не спростовано отримання від позивача
товарів, а також не доведено проведення оплати за отримані товари
саме по договору № 2 від 30.12.2005 р., а тому висновок суду
апеляційної інстанції про стягнення з відповідача заборгованості
по вказаному договору є законними та обгрунтованими.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, твердження касаційної скарги про помилковість
висновків суду та неправильне застосування норм матеріального та
процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді
справи у касаційному провадженні, в зв'язку з чим судовою колегією
не приймаються до уваги.
За таких обставин Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану апеляційним господарським судом такою, що
грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Дніпровський універмаг" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02
березня 2007 року у справі № 4/445 господарського суду м. Києва
залишити без змін.
Головуючий: М.I. Хандурін
Судді: I.Ю. Панова
О.С. Удовиченко