ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ21 вересня 2021 року справа № 280/9716/20адміністративне провадження № К/9901/30336/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужбина постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у складі суддів Бишевської Н. А., Добродняк І. Ю., Семененка Я. В.,у справі №280/9716/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагнент" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, - УСТАНОВИВ:Рух справиУ грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000351/2 від 29 грудня 2020 року.Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2021 року позов Товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000351/2 від 29 грудня 2020 року.8 квітня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якому позивач у справі просив стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби 6810,00 гривень в якості витрат, які підлягають сплаті на правничу допомогу адвоката. До зазначеної заяви додано Договір про надання професійної правничої допомоги від 28 грудня 2020 року та Акт виконаних робіт по договору надання професійної правничої допомоги від 28 грудня 2020 року датований 8 квітня 2021 року.Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в адміністративній справі №280/9716/20.Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року та прийнято нову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" витрати на правову допомогу в сумі 9080,00 гривень.Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанційВідмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції, окрім іншого, виходив з того, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.Суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимоги Товариства щодо відшкодування витрат на правову допомогу виходив з того, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.Короткий зміст вимог касаційної скаргиНе погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, яким задоволено клопотання щодо розподілу витрат на правову допомогу відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року та залишити в силі ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року.Скаржник, зокрема, наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань митного органу на користь Товариства витрат на правничу допомогу в сумі 9080,00 гривень, що не відповідає заявленим вимогам представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6810,00 гривень, що розглядалися в суді першої інстанції.Крім того, митний орган звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачем не надано до суду документи, які б підтверджували понесенні ним витрати, що свідчить про неможливість задоволення клопотання про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу.Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанцій при розгляді цієї справи фактично було проігноровано вимоги процесуального Закону, які безпосередньо регулюють спеціальні правовідносини щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції18 серпня 2021 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував справу №280/9716/20 з суду першої інстанції.13 вересня 2021 року до Суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу митного органу, в якій позивач просить залишити скаргу без задоволення.31 серпня 2021 року справа №280/9716/20 надійшла до Верховного Суду.Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.Обґрунтування заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження їх понесення.Суди попередніх інстанцій установили, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: Договір про надання професійної правничої допомоги від 28 грудня 2020 року, Акт виконаних робіт від 8 квітня 2021 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25 липня 2003 року та ордер.При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у наступних розмірах: проведення зустрічі з представником замовника з питання неправомірної поведінки Дніпровської митниці Держмитслужби щодо подій, які відбулися 28 грудня 2020 року при митному оформленні товару та підстав скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару, проведення консультації з зазначеного питання, узгодження з замовником правової позиції щодо судового оскарження неправомірних дій, аналіз судової практики Верховного Суду зі спірного питання - 3 години х 1135,00 гривень = 3405,00 гривень; підготовлення проекту позову до Дніпровської митниці Держмитслужби "Про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару" відносно митної декларації №UA11023/2020/028634 - 3 години х 1135,00 гривень = 3405,00 гривень; прийняття участі у судових засіданнях - 2 х 1135,00 гривень = 2270,00 гривень.Джерела права Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) Частини перша та третя статті 132Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:на професійну правничу допомогу;сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.Стаття 134. Витрати на професійну правничу допомогуВитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.Частина перша статті 139. Розподіл судових витратПри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.Положення частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року №5076-VI (5076-17) Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.Позиція Верховного СудуВерховний Суд вважає необхідне зазначити про те, що у Кодексі адміністративного судочинства України (2747-15) у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20.Приймаючи рішення про розподіл судових витрат, судами попередніх інстанцій не досліджено договір про надання професійної правничої допомоги від 28 грудня 2020 року. Зокрема, суди не з`ясували наявність умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати витрат на правову допомогу у майбутньому. Судами не надано оцінки наступному пункту договору від 28 грудня 2020 року - "Оплата послуг проводиться ЗАМОВНИКОМ" по факту стягнення протягом 7 (семи) днів".Судами попередніх інстанцій не з`ясовано по факту стягнення чого необхідно провести оплату послуг адвоката, та чи проведено стягнення, за результатами якого необхідно провести оплату послуг, та чи проведено оплату таких послуг. Крім того, Суд звертає увагу на те, що при зверненні з заявою про ухвалення додаткового рішення, позивач просив стягнути з митного органу 6810,00 гривень в якості витрат, які підлягають сплаті на правничу допомогу адвоката, тоді як суд апеляційної інстанції задовольняючи клопотання, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 9080,00 гривень.В той же час, постанова суду апеляційної інстанції не містить жодного обґрунтування можливості/неможливості виходу суду апеляційної інстанції за межі вимог заяви, яка вже була розглянута судом першої інстанції. Суд жодним чином не пояснює стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 9080,00 гривень, тоді як заява, яка надійшла на адресу суду першої інстанції містила прохання стягнути лише 6810,00 гривень.ВисновкиКолегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень порушили норми процесуального права.Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.Згідно із частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.Суд визнає, що приймаючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, СудПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби задовольнити частково.Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі №280/9716/20 скасувати.Справу №280/9716/20 направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Головуючий Р. Ф. ХановаСудді: І. А. Гончарова І. Я. Олендер