Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., при секретарі судового засідання Бурнишевій О. Е. (за участю представників: відповідача - К. О. М., Генеральної прокуратури України - З. Н. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку провадження за винятковими обставинами за скаргами заступника Генерального прокурора України та Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі - ОДПІ) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі - ТОВ) до ОДПІ, за участю прокурора Івано-Франківської області, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановила:

У липні 2006 року ТОВ звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000872302/0 від 28 квітня 2006 року, яким йому було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 2625675,00 грн. Позов обґрунтовано тим, що визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Господарський суд Івано-Франківської області постановою від 25 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2006 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 листопада 2009 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

Рішення судів мотивовані тим, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, а залишок від'ємного значення ПДВ після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення ПДВ.

У скаргах до Верховного Суду України заступник Генерального прокурора України та ОДПІ порушили питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, а саме: пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР (168/97-ВР) ), статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). При цьому ОДПІ просила скасувати усі ухвалені у справі рішення із прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, а заступник Генерального прокурора України просив скасувати усі ухвалені у справі рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши за матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги ОДПІ та задоволення скарги заступника Генерального прокурора України.

Судами попередніх інстанцій установлено, що за результатами проведеної податковим органом перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2006 року ОДПІ прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким зменшила суму бюджетного відшкодування з ПДВ. Крім того, встановлено, що 20 лютого 2006 року позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2006 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення бюджетного відшкодування. Водночас податкова інспекція посилалась на те, що позивач у рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року відобразив суму ПДВ фактично сплаченого постачальникам у грудні 2005 року, яка включалась до податкового кредиту за грудень 2005 року та податкових періодів, які передували грудню 2005 року.

Вищий адміністративний суд України, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов, виходив із того, що Закон N 168/97-ВР не обмежує право платника податків заявляти вимоги про повернення суми бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону N 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої відповідно до підпункту 7.7.1 цього пункту, така сума враховується при зменшенні суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Розглядаючи справу, суди залишили поза увагою той факт, що згідно з поданими до ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за січень 2006 року, розрахунком суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року, заявою про повернення бюджетного відшкодування за цей період ТОВ визначило суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 9513462,00 грн. Водночас було встановлено, що відповідно до звітних документів за грудень 2005 року ТОВ за цей місяць сплатило ПДВ, який віднесло до податкового кредиту даного податкового періоду в сумі 6887787,00 грн.

Ураховуючи зазначене вище, суми ПДВ, заявлені ТОВ до відшкодування в січні 2006 року, не враховувались при формуванні від'ємного значення за попередні податкові періоди, що суперечить положенням наведених норм Закону N 168/97-ВР і порядку бюджетного відшкодування, закріпленого підпунктом 7.7.2 цього ж Закону.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справа Верховного Суду України постановила:

Скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити, скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2006 року та постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.