520/3871/19 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів", за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати", якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додатну вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)", яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств", а також застосовано штрафні санкції за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок - 16.09.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ16 вересня 2021 року м. Київсправа № 520/3871/19адміністративне провадження № К/9901/9860/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:судді-доповідача - Білоуса О.В., суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року (головуючий суддя Шевченко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року (головуючий суддя Сіренко О.І., судді Калиновський В.А., Кононенко З.О.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,У С Т А Н О В И В:У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (далі - ТОВ "НВП "Залізничавтоматика"") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 7 лютого 2019 року: № 00001131410, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів" у розмірі 48000 грн; № 00002201307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у розмірі 510 грн; №00000381403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додатну вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 2 689 748,75 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2151799 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 537949,75 грн); № 00000371403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 3385842,50 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2708674 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 677168,50 грн), а також рішення від 7 лютого 2019 року № 00002211307 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок у розмірі 255 грн.Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 7 лютого 2019 року: №00000371403, №00001131410, №00000381403. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" судові витрати у розмірі 19207,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області.Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. ТОВ "НВП "Залізничавтоматика"", скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 27 листопада 2018 року № 8907 "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "НВП "Залізничавтоматика"" та направлень від 6 грудня 2018 року № 12346 - № 12351 проведена планова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного законодавства за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої 9 січня 2019 року складено Акт №63/20-40-14-03-06/3065568 (далі - Акт перевірки).Перевіркою встановлено порушення позивачем:1) заниження показників рядка 02 Декларацій "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" та завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва розділ. 2 Звіту про фінансові результати (Форма № 2-м) по:рядку 2050 Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва розділ 2 Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) суму 10758993 грн, у тому числі: за 3 квартал 2017 року у сумі 10758993 грн по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ТОВ "МІДАС ДЕВЕЛОПМЕНТ", ТОВ "ФІРМА "МІРАТОРГ", придбання товарів у яких за даними перевірки не підтверджено документально, а саме належним чином оформленими первинними документами, та не встановлено факту (законного джерела) реального походження товарів (робіт, послуг);рядку 2050 Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва розділ. 2 Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) суму 3859300 грн, у тому числі: за 4 квартал 2017 року у сумі 3859300 грн по взаємовідносинам з ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 за рахунок завищення суми витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, без підтвердження необхідності та факту отримання послуг по розробці проектно-робочої документації, послуг по перевірці об`єму та змісту проектно-кошторисної документації;рядку 2180 Інші операційні витрати у сумі 429899 грн, у тому числі: за 2 квартал 2017 року у сумі 1901 грн, за 3 квартал 2017 року у сумі 5368 грн, 4 квартал 2017 року у сумі 422630 грн, що є порушенням пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 137 Податкового Кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України (2755-17) ), Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Витрати П(С)Б016), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (z0027-00) , пункту 2 статті 3, статті 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV (996-14) ), Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності" (далі - П(С)БО 1), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73 (z0336-13) , Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704 (z0168-95) , що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 2708674 грн, у тому числі: за 2 квартал 2017 року у сумі 342 грн, за 3 квартал 2017 року у сумі 1937585 грн, за 4 квартал 2017 року у сумі 770 747 грн;2) пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з ТОВ "МІДАС ДЕВЕЛОПМЕНТ", ТОВ "ФІРМА МІРАТОРГ" у розмірі сумі 2151799 грн, у тому числі за липень 2017 року - 761699 грн, за серпень 2017 року - 1390100 грн;3) підпункту б пункту 176.2 статті 176 ПК України, Наказу Міністерства фінансів України №4 від 13 січня 2015 року "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2-4 квартали 2016 року;4) пункту 1 статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI " (z0111-15) Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування": встановлено неналежне ведення бухгалтерської документації;5) пункту 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95-ВР "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення вимог пункту 2.6 Положення № 637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.На підставі Акта перевірки контролюючим органом 7 лютого 2019 року прийнято податкові повідомлення - рішення:№ 00001131410, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів" у розмірі 48000 грн; № 00002201307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у розмірі 510 грн;№00000381403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додатну вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 2 689 748,75 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2151799 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 537949,75 грн); № 00000371403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 3385842,50 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2708674 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 677168,50 грн), рішення від 7 лютого 2019 року № 00002211307 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок у розмірі 255 грн.Позивач не погоджуючись із зазначеними рішеннями, прийнятими відповідачем 7 лютого 2019 року, звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргами, яка рішеннями від 22 березня 2019 року № 13636/6/99-99-11-05-02-25 та від 5 квітня 2019 року № 16021/61-99-99-11-04-01-25 скарги позивача залишила без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій, прийнятими ГУ ДФС у Харківській області, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.Cуд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 7 лютого 2019 року: №00000371403, №00001131410, №00000381403 виходив з того, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника. Укладені між позивачем і ТОВ "МІДАС ДЕВЕЛОПМЕНТ", ТОВ "ФІРМА "МІРАТОРГ" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності. Також судом зазначено про безпідставність посилання відповідача про ненадання позивачем під час перевірки документів, на підставі яких останнім формувалися показники податкової звітності, оскільки це спростовується матеріалами справи.Зазначена позиція підтримана Другим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідачем в частині задоволення позовних вимог про скасування рішень податкового органу, то колегія суддів касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише у цій частині. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.Згідно пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.Згідно із пунктом 185.1 статті 185 вказаного Кодексу, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.За приписами пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.За змістом частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.Згідно із частиною першою статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її За приписами пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (z0168-95) , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 996-ХІV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" та ТОВ "Київметропроект" 25 квітня 2017 року укладено договір № 25/04-17 на виконання проектних робіт "Проект будівництва дільниці Сирецько-Печерської лінії від Станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо в Подільському районі. Пристрої АТРП. Мікропроцесорна централізація стрілок та сигналів.".На виконання частини робіт за вказаним договором позивач, у якості співвиконавців, залучив третіх осіб, а саме: ТОВ "МІДАС ДЕВЕЛОПМЕНТ" та ТОВ "ФІРМА "МІРАТОРГ".Щодо правовідносин ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" з ТОВ "МІДАС ДЕВЕЛОПМЕНТ", то судами першої та апеляційної інстанцій встановлено таке.Між позивачем (Замовник) та ТОВ "МІДАС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (Підрядник) 24 липня 2017 року укладено Договір № 24.07-17П, додаток №1 до цього договору Протокол узгодження ціни, додаток № 2 до цього договору Календарний план виконання робіт, Завдання на проектування, Завдання на проектування до протоколу, Титульний лист до Проекту будівництва.Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, Підрядник зобов`язується виконати проектні роботи "Проект будівництва дільниці Сирецько-Печерської лінії від Станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо в Подільському районі. Пристрої АТРП. Мікропроцесорна централізація стрілок та сигналів. Пристрої СУРСТ", а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано акти здавання-приймання виконаних робіт від 18 серпня 2017 року № 1808/1 та № 1808/2. Згідно вказаних актів ТОВ "МІДАС ДЕВЕЛОПМЕНТ" передало, а позивач прийняв виконані роботи та проектно-кошторисну документацію. Зобов`язання по оплаті виконаних робіт позивачем виконані, шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок виконавця, що підтверджується платіжними дорученнями банку у кількості 20 штук на загальну суму 6219333,14 грн. У свою чергу, ТОВ "МІДАС ДЕВЕЛОПМЕНТ" в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні від 18 серпня 2017 року: № 4 (квитанція про реєстрацію з ЄРПН № 6411 від 16 вересня 2017 року) та № 3 (квитанція про реєстрацію в ЄРПН № 6411 від 16 вересня 2017 року).Для виконання частини робіт за договором від 25 квітня 2017 року № 25/04-17 укладеного між "ТОВ "НВП Залізничавтоматика" та ТОВ "Київметропроект", позивач (Замовник) та ТОВ "МІДАС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (Підрядник) 2 червня 2017 року уклали Договір № 02/06-17П, додаток № 1 до цього договору Протокол узгодження ціни, додаток № 2 до цього договору Календарний план виконання робіт, Завдання на проектування, Завдання на проектування до протоколу.Згідно пункту 1.1 договору № 02/06-17П, Підрядник зобов`язується виконати проектні роботи "Проект будівництва дільниці Сирецько-Печерської лінії від Станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо в Подільському районі. Пристрої АТРП. Мікропроцесорна централізація стрілок та сигналів. Пристрої СУРСТ" (надалі - роботи), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.Даний договір виконаний сторонами, що підтверджується актами здавання-приймання виконаних робіт від 7 липня 2017 року № 0707/1 та від 17 липня 2017 року № 1707-1, платіжними дорученнями банку у кількості 14 штук на загальну суму 4570192,03 грн, податковими накладними від 20 серпня 2017 року: № 1 (квитанція про реєстрацію в ЄРПН № 6208 від 20 серпня 2017 року) та № 2 (квитанція про реєстрацію в ЄРПН № 6208 від 20 серпня 2017 року).У подальшому проектно-кошторисна документація, яка була отримана ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" від ТОВ "МІДАС ДЕВЕЛОПМЕНТ" за договорами № 02/06-17П від 2 червня 2017 року та № 24.07-17П від 24 липня 2017 року, була остаточно виконана позивачем та передана замовнику ТОВ "Київметропроект".Що стосується правовідносин позивача з ТОВ "ФІРМА "МІРАТОРГ", то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.26 липня 2017 року між ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" (Замовник) та ТОВ "ФІРМА МІРАТОРГ" (Підрядник) укладено договір № 26/07-17П. Відповідно до пункту 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник зобов`язується виконати проектні роботи "Проект будівництва дільниці Сирецько-Печерської лінії від станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо в Подільському районі. Пристрої АТРП. Мікропроцесорна централізація стрілок та сигналів. Пристрої СУРСТ", а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. Також до цього договору між сторонами було підписано Протокол узгодження ціни, додаток № 2 Календарний план виконання робіт, завдання на проектування, додаткова угода № 1 від 15 серпня 2017 року.Даний договір виконаний сторонами, що підтверджується актами здавання-приймання виконаних робіт від 18 серпня 2017 року № 1808-1, № 1808-2 та № 1808-3, згідно яких ТОВ "ФІРМА "МІРАТОРГ" передало, а позивач прийняв виконані роботи та проектно-кошторисну документацію, платіжним дорученням банку від 5 вересня 2017 року № 1179 на загальну суму 137520 грн, податковими накладними від 18 серпня 2017 року № 962, 963, 964 (квитанції № 1 про реєстрацію податкових накладних від 10 вересня 2017 року).В подальшому проектно-кошторисна документація, яка була отримана ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" від ТОВ "ФІРМА "МІРАТОРГ" за договором від 26 липня 2017 року № 26/07-17П, була перевірена та відповідним чином оформлена та передана замовнику ТОВ "Київметропроект" у межах виконання Договору від 25 квітня 2017 року № 25/04-17. Виконання проектних робіт "Проект будівництва дільниці Сирецько-Печерської лінії від Станції Сирець на житловий масив Виноградар з електродепо в Подільському районі. Пристрої АТРП. Мікропроцесорна централізація стрілок та сигналів".Факт наявності проектно-кошторисної документації "Проект будівництва дільниці Сирецько-Печерської лінії від Станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо в Подільському районі. Пристрої АТРП. Мікропроцесорна централізація стрілок та сигналів. Пристроїв СУРСТ" та її подальше використання у господарській діяльності позивачем, відповідачем не оспорюється, також контролюючим органом не оспорюється і факт подальшої передачі цієї проектної документації замовнику ТОВ "Київметропроект" у межах виконання Договору № 25/04-17 від 25 квітня 2017 року.Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Під час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраним судами на підставі статті 9 КАС України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, є підставою для податкового обліку.Вказані документи, містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.Посилання податкового органу як на підставу для відмови у задоволенні позову, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів позивача, зокрема, на відсутність у останніх умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (складів) необхідних для здійснення спірних господарських операцій обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.Що стосується висновку податкового органу в Акті перевірки про те, що позивачем не підтверджено необхідності та факту отримання від ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 послуг щодо розробки проектно-кошторисної документації та перевірки її об`єму та змісту, у зв`язку з чим встановлено порушення з боку позивача статті 44, 134 ПК України по взаємовідносинам з вказаними особами, що призвело до завищення підприємством у податковій звітності з податку на прибуток сум витрат по укладеним угодам, то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.Так, ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" (Замовник) укладено з ФО-П ОСОБА_2 (Виконавець) договори від 20 червня 2017 року № 20/06-17 та від 3 серпня 2017 року 03/08-17, за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання перевірки об`єму та змісту проектно-кошторисної документації, розробленої позивачем, а саме "Проект будівництва дільниці Сирецько-Печерської лінії від Станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо в Подільському районі. Пристрої АТРП. Мікропроцесорна централізація стрілок та сигналів" у порядку та на умовах, обумовлених цими договорами. За якісно виконані роботи в повному обсязі за вказаними договорами (етапом) на підставі підписаних сторонами Актів здавання-приймання виконаних робіт відповідного (-них) етапу (-ів) за умови отримання на розрахунковий рахунок Замовника коштів від Гензамовника для фінансування закупівлі робіт, Замовник зобов`язується протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дати підписання акту здавання - приймання робіт, провести остаточний розрахунок з Підрядником (п. 1.1., 2.2. Договорів).Також між сторонами було укладено протоколи узгодження договірної ціни на виконання проектних робіт, завдання на перевірку об`єму та змісту проектно-кошторисної документації.Вказані договори виконані сторонами, що підтверджується: актами здавання-приймання виконаних робіт від 17 липня 2017 року № 1 та № 2; актами здавання - приймання виконаних робіт від 21 серпня 2017 року № 1 та від 21 серпня 2017 року № 2, згідно яких ФО-П ОСОБА_2 передав ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" раніше отримані документи з пояснювальними записками, платіжними дорученнями від 1 березня 2018 року №1213 та №1214.Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем надано всі належні документи, які підтверджують, що отримані останнім послуги від ФО-П ОСОБА_2 передані ТОВ "Київметропроект".Що стосується правовідносин позивача з ФО-П ОСОБА_1, то судами першої та апеляційної інстанцій встановлено таке. Між ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" (Замовник) та ФО-П ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено ряд договорів.Так, за договором № 03/01-17 від 3 січня 2017 року Виконавець зобов`язувався надати Замовнику послуги з вхідного контролю устаткування, а саме: візуальний контроль якості устаткування, що надійшло до Замовника згідно з договорами постачання устаткування, перевірка відповідності показників якості устаткування вимогам нормативної і технічної документації (пункти 1.1., 2.1. Договору). В Додатку № 1 до вищезазначеного договору сторонами було узгоджено ціну за надання цієї послуги - 567 300 грн.Сторони свої обов`язки за договором виконали у повному обсязі: виконавець надав послуги з вхідного контролю устаткування, а Замовник здійснив оплату за них. Цей факт підтверджується Актом здавання-приймання наданих послуг від 24 березня 2017 року та платіжним дорученням від 22 грудня 2017 року № 1346.За договором №20/10-17 від 20 жовтня 2017 року Виконавець зобов`язувався виконати проектні роботи "Проект будівництва дільниці Сирецько-Печерської лінії від Станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо в Подільському районі. Пристрої АТРП. Мікропроцесорна централізація стрілок та сигналів", а замовник прийняти та оплатити їх.Сторони свої обов`язки за договором виконали: виконавець виконав проектні роботи, а замовник відповідно здійснив оплату за їх виконання. Вказане підтверджується Актом № 1 до договору №20/10-17 від 20 жовтня 2017 року здавання-приймання виконаних робіт від 13 грудня 2017 року, накладною № 1 від 13 грудня 2017 року та платіжними дорученнями у кількості 22 штуки. За договором № 02/06-17 від 2 червня 2017 року Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з вхідного контролю устаткування згідно Специфікації (Додаток № 2), надалі - Послуги, в порядку та на умовах, обумовлених даним Договором. Ціна договору була узгоджена у розмірі 92000 грн. (додаток № 1 до Договору).Сторони свої обов`язки за договором виконали: виконавець надав послугу з вхідного контролю устаткування, а замовник оплатив їх. Це підтверджується протоколом перевірки якості обладнання, Актом здавання-приймання наданих послуг від 29 червня 2017 року, Актами № 1 та № 2 прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей згідно із договором №02/06-17 від 2 червня 2017 року, платіжними дорученнями у загальній кількості - 2 штуки.Відповідно до договору № 17/04-17 від 17 квітня 2017 року на проведення проектних робіт, Виконавець зобов`язувався розробити за завданням Замовника проектно-робочу документацію Реконструкція лінії зв`язку на дільниці Курне-Смолка. Заміна повітряної лінії зв`язку на кабельну (далі - документація), а Замовник зобов`язувався прийняти та оплатити результати робіт. Також сторонами було узгоджено ціну за виконання робіт та вимоги щодо їх виконання. Сторони свої обов`язки за договором виконали: Виконавець надав послугу з вхідного контролю устаткування, а Замовник оплатив їх, що підтверджується актом № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 26 травня 2017 року та платіжним дорученням від 15 грудня 2017 року № 1331 на суму - 80 000 грн. За договором № 10/07-17 від 10 липня 2017 року Виконавець зобов`язувався за завданням Замовника розробити проектно-кошторисну документацію по об`єкту: "Технічне переоснащення телемеханічного "Харківського енергодиспетчерського кола" та РЕМ - Харків ЕЧ-2 Південної залізниці", а Замовник прийняти роботи та оплатити їх.Сторони свої обов`язки за договором виконали: виконавець розробив проектно-кошторисну документацію по об`єкту, а замовник оплатив вказані послуги. Зазначене підтверджується накладною від 21 грудня 2017 року № 1, Актом № 1 здавання-приймання виконаних робіт від 29 грудня 2017 року та платіжними дорученнями у кількості - 7 штук.Матеріалами справи підтверджено, що отримані позивачем послуги від ФО-П ОСОБА_1 були передані ПАТ "Українська залізниця" та КП "Харківський метрополітен".При цьому, судами попередніх інстанцій зазначено, що під час перевірки позивачем були надані контролюючому органу всі первинні документи, які підтверджують фактичне надання фізичними особами - підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позивачу послуг з розробки проектно-кошторисної документації та перевірки об`єму та змісту проектно-кошторисної документації, та з яких можливо встановити зміст та обсяг наданих послуг.Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.За приписами статті 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.Згідно із статтею 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.З аналізу наведених норм вбачається, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні (підрядні) відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.Враховуючи вище викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що фізичні особи - підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надавали послуги, а не здійснювали трудову функцію, як директор та головний інженер підприємства, оскільки предметом укладених з ними угод є надання відповідних послуг щодо розробки проектно-кошторисної документації та перевірки її об`єму та змісту за винагороду, яка сплачується на підставі актів виконаних робіт, тобто праця за цими угодами з боку громадян є юридично самостійною.Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228 ЦК України, може бути встановлений тільки в судовому порядку.При цьому, обставин, які вказували на нікчемність договорів, укладених позивачем з виконавцями, третіми особами, не встановлено та контролюючим органом не доведено. Водночас, суди правомірно зазначили, що чинним законодавством не встановлено заборони надавати послуги за цивільно-правовими угодами і підприємству, яке очолює або перебуває у трудових відносинах ця фізична особа-підприємець.Посилання податкового органу про фізичну неможливість вказаних фізичних осіб-підприємців виконувати договори суди попередніх інстанцій визнали безпідставними, оскільки відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаного.Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що до повноважень контролюючого органу не входить право оцінювати наявність чи відсутність виробничої необхідності в укладенні тих чи інших договорів, оцінювати істотність такої виробничої необхідності. Також відповідач не має компетенції визначати кількісні та якісні характеристики залучених співвиконавців, оскільки всі ці критерії охоплюються принципом самостійності здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно визначено суму витрат за 4 квартал 2017 року по укладеним з ФО-П ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_1 договорам, у зв`язку із чим відповідачем безпідставно збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.За приписами частин першої, другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.У касаційній скарзі відповідач як на підставу для скасування рішень судів посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи оскаржувані рішення не врахували правову позицію викладену Верховним Судом України у постановах від 18 липня 2017 року (справа №21-3123а16), від 22 березня 2016 року (справа №810/6201/14), від 26 червня 2017 року (справа №21-3418а16), від 6 грудня 2016 року (справа №21-1440а16) та від 1 грудня 2015 року (справа №21-3788а15), які на думку контролюючого органу, ухвалені у подібних правовідносинах. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає такі посилання безпідставними, оскільки подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Під час розгляду справи, судом встановлено, що обставини зазначених вище справ та справи, що розглядається є відмінними.Доводи касаційної скарги щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 7 лютого 2019 року №00000381403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додатну вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 2 689 748,75 грн та № 00000371403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 3385842,50 грн відповідачем зводяться виключно до дублювання висновків Акта перевірки від 9 січня 2019 року № 63/20-40-14-03-06/3065568 та повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, Головним управлінням ДПС у Харківській області не зазначено. Обґрунтувань щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 7 лютого 2019 року № 00001131410, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів" у розмірі 48000 грн відповідачем у касаційній скарзі не наведено.Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,П О С Т А Н О В И В :Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року - без змін.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.Суддя-доповідач О.В.БілоусСудді Н.Є.Блажівська І.Л.Желтобрюх