ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2007 р.
№ 31/449
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Ходаківська I.П.
судді
Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення
залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"
у справі
господарського суду міста Києва
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007
року
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівська
фабрика діаграмних носіїв технічної інформації"
до
Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення
залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"
про
стягнення коштів
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України від 18.04.2007 року № 02-12.2/72 склад колегії суддів
змінено.
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Олександрівська фабрика діаграмних носіїв технічної інформації"
звернулось до господарського суду з позовом до Державного
підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного
транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення
заборгованості у сумі 28 868,40 грн., яка виникла у результаті
неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за
договором від 17 жовтня 2005 року № ЦХП-02-08205-01 щодо оплати
поставленої позивачем продукції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2006 року
(суддя Качан Н.I.) провадження у справі припинено. Судове рішення
обгрунтовано тим, що пунктом 10.1 Договору від 17 жовтня 2005 року
сторони визначили порядок вирішення спорів з приводу зазначеного
договору, а саме: будь-який спір, що виникає у зв'язку з
Договором, підлягає передачі на розгляд і остаточному вирішенню
його у постійно діючому Третейському суді при Корпорації
"Юртранссервіс", а оскільки відповідач в суді заявив клопотання
про застосування третейського застереження, провадження по справі
було припинено.
Не погоджуючись із припиненням провадження по справі у суді
першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив
на неможливість розгляду справи у третейському суді на підставі
статті 6 Закону України "Про третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
, згідно
з якою третейським судам непідвідомчі спори, що виникають при
укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів,
пов'язаних із задоволенням державних потреб, а також справ, однією
із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, державна установа чи організація, казенне
підприємство.
Київський апеляційний господарський суд Постановою від
23.01.2007 скасував Рішення суду першої інстанції та справу
направив на розгляд по суті до господарського суду м. Києва.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем є
державне підприємство "Укрзалізничпостач", спірний договір
поставки передбачає задоволення державних потреб, а також тим, що
позивач не давав згоду на передачу спору на вирішення третейського
суду.
Державне підприємство "Укрзалізничпостач" подало касаційну
скаргу на Постанову апеляційного суду, в якій посилається на
порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального
права і зазначає, що діяльність ДП "Укрзалізничпостач" не
пов'язана з виконанням державних замовлень та задоволенням потреб
держави, наявність третейського застереження в договорі, на якому
наполягає хоча б одна сторона, виключає розгляд справи в
господарських судах, умови договору обов'язкові для виконання
сторонами і на цих підставах просить скасувати постанову
апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю
"Олександрійська фабрика діаграмних носіїв технічної інформації" у
відзиві на касаційну скаргу вважає постанову апеляційного суду
обгрунтованою з огляду на те, що відповідач задовольняє державні
потреби, а наявність третейського застереження не вважає
перешкодою для звернення з позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, в судовому засіданні 19.04.2007 було оголошено перерву до
26.04.2007.
Судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, а це підтверджується
наявними у справі матеріалами, що між сторонами 17.10.2005
укладено Договір поставки № ЦХП-02-08204-01, за
умовами якого позивач як постачальник зобов'язався поставити та
передати у власність, а відповідач як покупець - прийняти
продукцію та оплатити її на протязі 45 банківських днів після дати
надходження вантажу на адресу вантажоотримувача, а остаточні
фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання
акту звірки, який складається і підписується сторонами раз на
місяць.
У пункті 10.1 Договору сторони визначили порядок вирішення
спорів з приводу зазначеного договору, а саме: будь-який спір, що
виникає з приводу цього договору або у зв'язку з ним, підлягає
передачі на розгляд і остаточному вирішенню його у постійно
діючому Третейському суді при Корпорації "Юртранссервіс".
Посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині
рішення на договір державного підприємства "Укрзалізничпостач" та
ВАТ "Дрогобичський завод автомобільних кранів" слід визнати
помилковим, оскільки з матеріалів справи вбачається розгляд
суперечностей по виконанню Договору поставки від 17.10.2005 №
ЦХП-02-08204-01 між ДП "Укрзалізничпостач" та ТОВ "Олександрівська
фабрика діаграмних носіїв технічної інформації".
Статтею 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати
господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов
укладеного договору.
Частина друга статті 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що підвідомчий господарським судам
спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду
(арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також
спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні
господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних
потреб.
Пунктом 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що господарський суд
припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про
передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Закон України "Про третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
у статті 1
встановлює, що до третейського суду за угодою сторін може бути
переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських
правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 12 Закону України "Про третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
встановлює вимоги до виду і форми третейської угоди. Третейська
угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в
договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Третейська угода укладається в письмовій формі.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить
умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за
умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є
таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська
угода може містити як вказівку про конкретно визначений
третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних
спорів між сторонами третейським судом.
Отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності
третейської угоди в Договорі (контракті) Закон "Про третейські
суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
не передбачає.
Господарський суд, до якого подано позов з питання, що є
предметом третейської угоди, повинен припинити провадження у
справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору у
господарському суді і ним не буде визнано, що третейська угода є
недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Стаття 5 Закону України "Про третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
встановлює, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати
на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з
цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків,
передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд
третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди,
яка відповідає вимогам цього Закону.
Стаття 6 Закону "Про третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
встановлює,
що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть
розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та
господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах,
що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні
господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних
потреб ; справ, однією із сторін в яких є орган державної влади,
орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація,
казенне підприємство.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний
господарський суд послався на те, що стороною у договорі є
державне підприємство, і тому договір спрямований на задоволення
державних потреб.
Таке твердження є хибним, виходячи з наступного.
Стаття 13 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлює, що державне замовлення є засобом державного
регулювання економіки шляхом формування на договірній
(контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг),
необхідної для приоритетних державних потреб, розміщення державних
контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання
робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно
від їх форми власності.
Поставки продукції для державних потреб забезпечуються за
рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел
фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному
законом.
Засади та загальний порядок формування державного замовлення
на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг
для задоволення приоритетних державних потреб визначаються
законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державне
замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб"
( 493/95-ВР ) (493/95-ВР)
державне замовлення -це засіб державного регулювання
економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі
складу та обсягів товарів, робіт та послуг, необхідних для
забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних
контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств,
організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України
всіх форм власності.
Державні замовники -Верховна Рада України та інші центральні
органи державної влади України, Рада Міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські
державні адміністрації, державні організації та інші
установи -головні розпорядники коштів державного бюджету. Обсяги
коштів для закупівлі зазначених товарів, робіт і послуг
передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний
рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними
рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування.
Згідно ст.2 Закону України "Про державне замовлення для
задоволення пріоритетних державних потреб" ( 493/95-ВР ) (493/95-ВР)
з метою
організації робіт, пов'язаних з формуванням державного замовлення,
розміщення поставок продукції для державних потреб і контролем за
їх виконанням, Кабінет Міністрів України визначає і затверджує
перелік державних замовників, обсяги та склад державного
замовлення.
Отже, господарський договір, пов'язаний із задоволенням
державних потреб, характеризується, зокрема, тим, що державними
замовниками виступають Верховна Рада України та інші центральні
органи державної влади України, Рада Міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські
державні адміністрації, державні організації та інші
установи -головні розпорядники коштів державного бюджету; кошти
для закупівлі товарів, робіт і послуг передбачаються в Законі про
Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом
Міністрів України відповідними рішеннями про використання
позабюджетних джерел фінансування; Кабінет Міністрів України
визначає і затверджує перелік державних замовників, обсяги та
склад державного замовлення.
Крім того, Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і
послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
в редакції, чинній на день
укладання договору між сторонами та постачання продукції, визначав
термін "державна закупівля" як придбання замовником товарів,
робіт і послуг за державні кошти, а термін "державні кошти"
визначав як кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної
республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а
також кошти Національного банку України, державних цільових
фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування,
які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, що
забезпечують діяльність цих органів.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої
інстанції, не вказав, за яких підстав він визначив, що спірний
Договір між сторонами спрямований на задоволення державних потреб,
оскільки державні потреби і потреби державного підприємства не
співпадають.
Не підпадає державне підприємство "Укрзалізничпостач" і під
дію заборони, встановленої у підпункті 6 статті 6 Закону України
"Про третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
, оскільки не є державною
установою чи організацією, або казенним підприємством. Згідно із
Статутом Державного підприємства матеріально-технічного
забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"
підприємство створене з метою забезпечення залізниць, заводів,
метрополітенів і інших організацій та підприємств залізничного
транспорту України матеріально-технічними ресурсами та отримання
прибутку.
Враховуючи наведена та керуючись ст.ст. 111-5,
111-7,111-9,111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Виший господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державного підприємства
матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту
України "Укрзалізничпостач" задовольнити повністю.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.01.2007 скасувати.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2006 у
справі № 31/449 залишити в силі.
Головуючий Першиков Е.В.
Судді Данилова Т.Б.
Савенко Г.В.