ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2007 р.
№ 6/588-06
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Савенко Г.В.,
Ходаківської I.П.,
розглянула
касаційну скаргу
міського комунального виробничого підприємства
"Дніпроводоканал" (далі Підприємство)
на рішення
господарського суду Дніпропетровської області
від
30.11.06
у справі
№ 6/588-06
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями
"Страхова компанія "К'Ю БI I-УГПБ Iншуеренс" (далі Товариство)
до
Підприємства
про
стягнення 39 092,98 грн.
В засіданні взяли участь представники
- позивача:
Москаленко Т.А. (за дов. б/н від 01.07.06);
- відповідача:
Христова Т.О. (за дов. № 25/28-06 від 17.10.06).
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та
ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 26.04.07 було оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 30.11.06 господарського суду Дніпропетровської
області (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги Товариства
задоволено в повному обсязі.
З Підприємства на користь Товариства стягнуто 39 092,98 грн.
фінансових збитків в порядку регресу, 391,00 грн. державного мита
та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Вказане рішення місцевого суду мотивовано тим, що факт
спричинення збитків підтверджений матеріалами справи, зокрема,
висновком експертизи, а тому такі збитки згідно ст. 1191
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
підлягають відшкодуванню в
порядку регресу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Підприємство
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою в якій просить рішення від 30.11.06 господарського суду
Дніпропетровської області скасувати та прийняти по справі нове
рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариству відмовити.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та
процесуального права, зокрема, п.п. 1.13, 23.3 Правил користування
системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і
селищах України, затверджених наказом Державного комітету України
по житлово-комунальному господарству від 01.07.94 № 65.
Так, скаржник звертає увагу на те, що аварія виникла у
будинку, що не перебуває на балансі у водоканалуна, а тому не має
ним обслуговуватися.
На день розгляду справи по суті письмовий відзив на касаційну
скаргу від Товариства не надійшов. Представник Товариства у
судовому засіданні 26.04.07 щодо доводів скаржника заперечував,
вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну
скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржене судове
рішення -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення представників сторін, суддю-доповідача, оцінивши та
дослідивши повноту встановлення судовою інстанцією обставин справи
та їх правову оцінку, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попереднєю судовою інстанцією на підставі
матеріалів справи, 13.08.05 внаслідок аварії водопроводу на вводі
до будівлі до будинку № 5/7 розташованого по вул.К.Лібкнехта
м.Дніпропетровська водою було затоплено підвальне приміщення
даного будинку, що належить суб'єкту підприємницької діяльності
Руденко Д.О. (далі Підприємець), в якому розташований магазин
"Секрет", що призвело до пошкодження самого приміщення та товарів
запасу магазину, що знаходились на зберіганні у даному приміщенні.
При вирішенні спору, судом першої інстанції встановлено, що
згідно висновку експертизи № В-6151 Дніпропетровської
торгово-промислової палати внаслідок дії вологи розмір
матеріальної шкоди, спричиненої власнику підтопленого в магазині
"Секрет" товару, дорівнює сумі 31 624,98 грн.
Також, на підставі наданих сторонами доказів по справі
місцевим судом встановлено, що водою було пошкоджено розташований
в підвальному приміщенні виставковий зал, вартість відновлення
якого становила 7 308,00 грн., та виставковий стелаж вартістю 1
750,00 грн.
Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції встановив, що
згідно із сертифікатом страхування С17507 від 04.03.05 Підприємцем
було застраховано в Товаристві майно будівлі
(ремонтно-оздоблювальні роботи) та зміст (товарні запаси) від
пошкодження водою з водопровідних систем.
Місцевим судом встановлено, що на підставі висновку експертів
торгово-промислової палати, договірної ціни на будівництво
виставкового залу, довідки про вартість виконаних підрядних робіт,
акту прийняття виконаних підрядних робіт, рахунку на здійснення
ремонтних робіт, договору № 23/07/01, акту прийняття-передачі
виконаних робіт, акту-релізу № LO4137 Товариством було сплачено
Страхувальнику (Підприємцю) 39 092,98 грн., що підтверджується
платіжним дорученням № 112021 від 31.01.06.
Вирішуючи спір, місцевий суд дійшов до висновку, що завдана
шкода (у вигляді розриву 13.08.05 діючого водопроводу на вході в
будівлю за адресою: вул.К.Либкнехта 5/7, на суму 39 092,98 грн.
виникла внаслідок бездіяльності Підприємства, у зв'язку з
неналежним виконанням Підприємством своїх обов'язків по
забезпеченню безаварійної роботи водопроводів м.Дніпропетровська.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що згідно п. 1.3 Правил користування системами комунального
водопостачання та водовідведення в містах і селищах України,
затверджених Наказом Державного комітету України по
житлово-комунальному господарству від 01.07.94 № 65, що
зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.07.94 за №
165/374 ( z0165-94 ) (z0165-94)
(далі Правила), абонентами, що користуються
послугами Водоканалу, можуть бути державні колективні та інші
підприємства, організації, установи (далі -підприємства), а також
громадяни, що мають житлові будинки або їх частину на праві
приватної власності, на які відкрито особовий рахунок і які
перебувають з Водоканалом у договірних відносинах.
Відповідно до п. 1.5 Правил Водоканал обслуговує лише ті
вуличні, квартальні та дворові водопровідні й каналізаційні
мережі, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й
пристрої на них, які перебувають у нього на балансі.
За змістом п.п. 1.18, 1.19, 22.1 Правил каналізаційна мережа,
що перебуває на балансі та території абонента, називається
відомчою каналізаційною мережею і обслуговується відомствами,
підприємствами, яким вона належить. Водопровідно-каналізаційні
об'єкти, що не перебувають на балансі Водоканалу, можуть ним
експлуатуватися та обслуговуватися за окремим договором. Внутрішні
водопровідні та каналізаційні мережі (включаючи випуски з
будинків) перебувають на балансі абонентів та ними експлуатуються
(обслуговуються та ремонтуються).
Враховуючі наведені правові положення, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що дійшовши висновку про певні
зобов'язальні відносини між Підприємцем та Підприємством, суд
першої інстанції не звернув уваги на зазначені вимоги норм
матеріального права, та не з'ясував обставин, пов'язаних з
перебуванням Підприємця у договірних відносинах з водоканалом
(Підприємством) чи іншими особами щодо водопостачання на час
заподіяння шкоди.
Водночас, суду слід було мати на увазі, що згідно п. 12.1
Правил відпускання води для підприємств здійснюється шляхом
укладення договору з Водоканалом, а за вимогами п. 12.2 цих
Правил, для оформлення договору або особового рахунку
(абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до
Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води
для кожного вводу, акт меж обслуговування та схем зовнішніх мереж
з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, у
Водоканалі як абонентів водокористування ними вважається
самовільним.
Отже, місцевий суд, розглядаючи даний спір помилково не
з'ясував правову природу спірних відносин, а звідси, які норми
матеріального права підлягають застосуванню до даних
правовідносин, та як наслідок не встановив дійсних прав і
обов'язків сторін щодо предмету спору. У той же час, висновок суду
першої інстанції про наявність підстав для стягнення шкоди з
Підприємства зроблений без з'ясування наявності всіх умов для
застосування такої відповідальності, якими є протиправна
поведінка, шкідливий результат такої поведінки, причинний зв'язок
між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла
шкоду. При цьому, місцевим судом не було встановлено належність
ділянки мережі водопостачання, на якій трапилася аварія, та особи,
відповідальної за технічний стан цієї ділянки на час заподіяння
шкоди.
Таким чином, висновки суду першої інстанції грунтуються, в
порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на неповно з'ясованих обставинах справи та
зроблені без врахування норм матеріального права, що підлягають
застосуванню до спірних правовідносин, а за таких обставин,
прийняте судове рішення не можна визнати законними й
обгрунтованим.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального
права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія
суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка
доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення, ухвалене у
справі, підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий
розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу міського комунального виробничого
підприємства "Дніпроводоканал" № 1568/28-06 від 03.03.07
задовольнити частково.
Рішення від 30.11.06 господарського суду Дніпропетровської
області по справі № 6/588-06 господарського суду Дніпропетровської
області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Савенко
I.Ходаківська