ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2007 р.
№ 2/668-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
М. Остапенка,
Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Приватного підприємства (ПП) "Глорія"
на рішення
від 20.11.2006 року
господарського суду Сумської області
у справі
№ 2/668-06
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "КВС-Україна"
до
ПП "Глорія"
про
визнання недійсним договору
В судове засідання представники сторін не з'явились
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк та перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
За уточненими позовними вимоги ТОВ "КВС-Україна" просить
господарський суд визнати недійсним на підставі ст. ст. 203, 215
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір відповідального
зберігання з наданням послуг по прийманню та відвантаженню товарів
№ 04-11/01Г від 17.11.2004 року, що укладений з ПП "Глорія" та
підписаний з боку позивача Самойловичем Ростиславом
Володимировичем на підставі довіреності № 42 від 01.11.2003 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до ч. 2 ст.
207 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин вважається таким, що вчинений у
письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами);
правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами,
уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю,
законом або іншими актами цивільного законодавства, та
скріплюється печаткою.
Однак, за довіреністю № 42 від 01.11.2003 року Самойлович
Р.В. був уповноважений укладати та підписувати від імені позивача
договори поставки продукції по формі згідно з Додатком № 3 до
договору поставки № 6 від 01.11.2003 року на суму, яка не
перевищує 1 млн. грн., а також вчиняти інші юридичні дії,
необхідні для забезпечення виконання вказаних договорів.
Посилаючись на положення ст. 241 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо
вчинення правочинів з перевищенням повноважень, позивач стверджує,
що дій, які б свідчили про прийняття оскаржуваного правочину до
виконання ТОВ "КВС-Україна" здійснено не було.
Рішенням господарського суду Сумської області від 20.11.2006
року у справі № 2/668-06 (суддя О. Соп'яненко) позовні вимоги
задоволені, договір № 04-11/01Г від 17.11.2004 року визнаний
недійсним з моменту укладення.
Приймаючи рішення у справі господарський суд виходив з того,
що як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 31.03.2005
року був укладений договір поставки № 1-С цукру-піску в кількості
170 тон 950, що також підписаний з боку позивача Самойловичем
Р.В..
Отже, оскільки спірний договір відповідального зберігання був
укладений 17.11.2004 року, тобто раніше договору поставки № 1-С,
встановлено, що він не міг бути укладений в забезпечення виконання
майбутнього договору поставки, як це передбачено довіреністю ТОВ
"КВС-Україна" № 42 від 01.11.2003 року на ім'я Самойловича Р.В..
Поряд з підписом в тексті договору № 04-11/01Г від 17.11.2004
року з боку позивача зазначена посада -генеральний директор та
прізвище Губерт Осивач, однак його підписання Самойловичем Р.В.
визнано позивачем та не заперечується ПП "Глорія".
За встановлених обставин, господарський суд дійшов висновку,
що жодних дій, які б свідчили про схвалення позивачем спірного
договору не здійснено, а тому договір № 04-11/01Г від 17.11.2004
року визнаний недійсним з моменту його вчинення, враховуючи
положення ч. 1 ст. 236 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ПП "Глорія"
посилається на неправильне застосування господарським судом першої
інстанцій при винесенні оскаржуваного судового рішення
матеріальних норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення
частково, виходячи з такого.
Заперечуючи проти позовних вимог про визнання недійсним
договору зберігання, зберігач посилається на виконання сторонами
умов договору в частині прийняття -передачі майна на схов, що
оформлене відповідним актом.
Зазначена обставина як можливість схвалення уповноваженою
особою (органом) договору, до компетенції якої відноситься в тому
числі і контроль за товарно-матеріальними цінностям, що
перебувають у володінні підприємства позивача, судом при вирішенні
спору не оцінено.
Не оцінені судом і юридичні дії сторін щодо виконання умов
договору поставки, укладеного у березні 2005 року. Так як предмет
договору поставки збігається з найменуванням, кількістю та ціною
продукції за договором зберігання, а видаткові накладні підписані
з боку позивача керівником підприємства, не містять відомостей про
рух продукції від позивача до відповідача, що не виключає
перебування цієї продукції на зберіганні у відповідача, зазначена
обставина не оцінена судом при вирішенні спору.
А тому оскаржуване рішення підлягає до скасування, а справу
слід передати на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПП "Глорія" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 20.11.2006
року у справі № 2/668-06 скасувати.
Справу передати до господарського суду Сумської області на
новий розгляд.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді Є.Борденюк
В.Харченко