ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ08 вересня 2021 року м. Київсправа № 400/4952/20адміністративне провадження № К/9901/24977/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І. А., розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у складі судді Лісовської Н.В.та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів Кравченка К.В., Джабурія О.В., Вербицької Н.В.у справі № 400/4952/20за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській областідо ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -УСТАНОВИВ:Рух справи09 листопада 2020 року Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - платник податків, відповідач у справі), в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави податковий борг в сумі 234381 грн 17 коп. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, позов Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено повністю, стягнуто з відповідача податковий борг у сумі 234381,17 грн. (двісті тридцять чотири тисячі триста вісімдесят одна грн 17 коп.) у дохід держави.30 липня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, за результатами усунення її недоліків на виконання ухвали цього Суду від 09 липня 2021 року, та витребувано справу з суду першої інстанції.12 серпня 2021 року справа № 400/4952/20 надійшла до Верховного Суду. 06 вересня 2021 року на адресу Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому податковий орган просить залишити скаргу без задоволення, а постанову судів попередніх інстанцій - без змін. Одночасно у відзиві викладено клопотання про заміну позивача у справі - Головне управління ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ 43144729) на його правонаступника Головне управління ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ ВП 44104027), яке підлягає задоволенню, з огляду на приписи встановленні статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України.Доводи касаційної скаргиПідставою для відкриття касаційного провадження у справі №400/4952/20 слугувало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), з посиланням у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України в поєднані з пунктом 4 частини другої статті 328 КАС України, зазначивши, що судом апеляційної інстанції встановлено фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі недопустимих доказів.З матеріалів касаційної скарги вбачається та скаржником доведено, що зазначена касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу та має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.Покликаючись на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України, заявник касаційної скарги доводить, що порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди встановили такі обставини на підставі недопустимих доказів. Суть спору, на думку скаржника, полягає у тому, чи повинен відповідач сплачувати визначену позивачем суму коштів, чи не повинен в залежності від встановлення податкового боргу. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що заявлена до стягнення сума боргу є узгодженим грошовим зобов`язанням, на думку відповідача, є помилковим, оскільки ця обставина встановлена на підставі недопустимих доказів.В основу збільшення грошових зобов`язань податковим органом покладені висновки акта перевірки від 05 червня 2019 року №827/14-29-13-05-11/2361911316, який не був наданий судам попередніх інстанцій в якості документального доказу, в порушення частини другої статті 79, пункту 8 частини п`ятої статті 160 КАС України. Скаржник доводить, що навіть за наявності акта перевірки, він був отриманий з грубим порушенням норм матеріального права, а саме, пункту 76.3 статті 76, пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 86.4 статті 86 Податкового кодексу України, а відтак його не можна вважати допустимим доказом.В порушення частини першої 1 статті 211 та частини третьої статті 308 КАС України, судами попередніх інстанцій не встановлений факт подання відповідачем декларації, як підстави виникнення податкового боргу, на який посилався позивач впродовж судових розглядів справи. Судами попередніх інстанцій не оцінені доводи платника податків про отримання податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги з порушенням підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пункту 59.1 статті 59, пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, що за його позицією вказує на недопустимість доказів.Також відповідач вказує на наявність такої обставини, як перевищення позивачем законодавчо встановленого терміну у 1095 днів для визначення ним грошового зобов`язання (порушення пункту 102.1 та пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України), яка має істотне значення для правильного вирішення справи. В той же час, судами обох інстанцій, в порушення вимог частини першої статті 211 та частини третьої статті 308 КАС України, вказаний факт та наведені на його підтвердження аргументи, досліджені не були. Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та відмовити позивачу у задоволені позову повністю.Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на те, що 11 липня 2019 року позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення №00054881305, яким відповідачу збільшено суму податкового зобов`язання з військового збору на 9000,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2250,00 грн, №00054901305, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 170,00 грн за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, № 00054891305, яким відповідачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 119391,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 29847,75 грн, №00054911305, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність (ненадання) первинних документів за 2015 рік у розмірі 510,00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані на зареєстровану адресу відповідача, але повернулися без вручення адресату, крім того, позивачем нарахована пеня ОСОБА_1 у загальній сумі 73212,42 грн.Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно розрахунку позивача та доданих доказів податковий борг відповідача складає 234381,17 грн. Крім того, з огляду на те, що доказів оскарження рішень суб`єкта владних повноважень в адміністративному чи судовому порядку відповідач не надав, суд дійшов висновку про те, що грошові зобов`язання, заявлені позивачем до стягнення, виникли на підставі чинних рішень суб`єкта владних повноважень. В основу цього висновку суд першої інстанції поклав приписи пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України за якою у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу, підпункт 14.1.175 п. 14.1 статті 14, пункти 95.1, 95.2 статті 95 цього Кодексу, врахувавши, що податкова вимога була направлена відповідачу 29 серпня 2019 року за №201679-50 на суму 234381,17 грн.Суд апеляційної інстанції в постанові від 08 червня 2021 року здійснивши системний аналіз положень статті 67 Конституції України, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1 статті 36, пункту 59.1 статті 59, пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, погодився із судом першої інстанції, що заявлена до стягнення сума грошового зобов`язання є узгодженою, підтверджена відомостями інтегрованої картки платника податків та довідки - розрахунку про суму податкового боргу станом на 29 серпня 2019 року, відтак у відповідача наявний непогашений податковий борг у загальній сумі 234381,17 грн.Суд апеляційної інстанції зазначив, що в поданій апеляційній скарзі відповідач фактично просить суд апеляційної інстанції надати оцінку правомірності податковим повідомленням - рішенням, не сплата грошових зобов`язань за якими, стала підставою для звернення із заявленим позовом про стягнення податкового боргу.Проте, суд апеляційної інстанції вказав, що наведені обставини не є предметом судового розгляду у даній справі, оскільки оцінка податкових правопорушень, встановлених за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятті акти індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень. В свою чергу, не оскарження актів індивідуальної дії в досудовому або судовому порядках платником податків вказує на погодження останнього з визначеними йому сумами грошових зобов`язань.Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції та фактично не стосуються предмету доказування у даній справі, визнав, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.З урахуванням змін до КАС України (2747-15) , які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.Обставини справиСуди першої та апеляційної інстанцій установили наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 234381 грн 17 коп., який складається із донарахованих (збільшених) податковим органом грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій шляхом прийняття чотирьох податкових повідомлень - рішень від 11 липня 2019 року про збільшення відповідачу суми податкового зобов`язання з військового збору на 9000,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 2250,00 грн, про застосування штрафної (фінансової) санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 170,00 грн за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 119391,00 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 29847,75 грн, про застосування штрафної (фінансової) санкції за відсутність (ненадання) первинних документів за 2015 рік у розмірі 510,00 грн. До заявленого до стягнення податкового боргу також включена пеня в загальній сумі 73212,42 грн. В основу наявності узгодженого податкового зобов`язання, судами попередніх інстанцій покладений факт правомірності визначення грошових зобов`язань та застосування штрафу шляхом доведення того, що податкові повідомлення-рішення надсилалися на зареєстровану адресу відповідача, але повернулися без вручення адресату.При цьому момент узгодження податкового зобов`язання, з якого настає обов`язок сплати, судами не встановлений взагалі, як і податкові правопорушення покладені в основу збільшення суми грошових зобов`язань та застосування штрафу, а саме акт перевірки від 05 червня 2019 року №827/14-29-13-05-11/2361911316, який посвідчує факт проведення перевірки не досліджений, про, що свідчить його відсутність в матеріалах справи. Суд визнає, що правова природа податкового боргу потребує встановлення підстав його виникнення, різновиду зобов`язання та моменту виникнення. Самих тільки податкових повідомлень-рішень, без встановлення підстав та моменту виникнення обов`язку сплати, недостатньо, щоб рахувати його наявним. Момент повернення повідомлень без вручення, якими засвідчується певний факт також потребує встановлення в розрізі кожного рішення.Без оцінки судів попередніх інстанцій залишена також долучена до матеріалів справи податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік, в матеріалах справи відсутня податкова вимога на яку посилаються суди попередніх інстанцій, а долучений до матеріалів справи корінець податкової вимоги від 29 серпня 2019 року №20679050, без підпису та відбитку печатки, не оцінений на предмет належності, достатності та допустимості доказів. Щодо нарахування заявленої до стягнення пені, суди попередніх інстанцій не проаналізували та не застосували статтю 129 Податкового кодексу України, яка передбачає порядок нарахування пені, зокрема, підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.Разом з тим, згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 цього Кодексу нарахування пені проводиться у разі закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання, а згідно з підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 цього Кодексу нарахування пені проводиться у разі настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).Щодо посилання відповідача на порушення пункту 102.1 та пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України), яка має істотне значення для правильного вирішення справи, Суд звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій взагалі не досліджено вказане питання. Висновки судуЗ урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, СудПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №400/4952/20 - скасувати.Передати справу №400/4952/20 на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Головуючий Р. Ф. Ханова Судді: І. А. Васильєва І. А. Гончарова