ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2007 р.
№ 23/447
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Полякова Б.М.
суддів:
Катеринчук Л.Й. (доповідач у справі) Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"
на ухвалу
господарського суду міста Києва від 24.01.2007
у справі господарського суду
№ 23/447 міста Києва
за заявою
Акціонерного товариства "1-й експедиційний загін підводних
та гідротехнічних робіт"
до
Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд"
про
визнання банкрутом
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника касаційної скарги
Стужна В.М., доруч. №17 від 26.07.2006
від заявника
не з'явився
від боржника
ОСОБА_1, голова правління, розпорядник майна; ОСОБА_2, доруч.
24.01.2007
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 01.09.2000
порушено провадження у справі № 23/447 про банкрутство за
заявою Акціонерного товариства "1-й експедиційний загін
підводних та гідротехнічних робіт" до Відкритого акціонерного
товариства "Київенергобуд".
Арбітражним судом міста Києва від 24.11.2000 винесено ухвалу
підготовчого засідання, якою зобов'язано заявника у десятиденний
строк подати до офіційного друкованого органу оголошення про
порушення справи про банкрутство. Оголошення про порушення
провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного
товариства "Київенергобуд" було опубліковано в газеті "Голос
України" від 07.12.2000 № 226 (2473).
Ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 18.06.2001
провадження зі справи зупинялось на підставі п. 1 ст. 79 АПК
України, у зв'язку з порушенням кримінальної справи за фактами
розкрадання державного майна в особливо великих розмірах
посадовими особами відкритого акціонерного товариства
"Київенергобуд" та Ухвалою господарського суду міста Києва від
21.07.2005 провадження зі справи поновлено.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2006
державному спеціалізованому підприємству "Чорнобильська АЕС"
(далі -кредитору) було відмовлено у визнанні його грошових вимог.
Постановою Вищого господарського суду 04.10.2006 зазначену ухвалу
суду скасовано в частині розгляду грошових вимог даного кредитора
у зв'язку з порушенням процесуального законодавства при розгляді
його вимог (том 8, а.с.242-245).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2007
державному спеціалізованому підприємству "Чорнобильська АЕС"
(далі -кредитору) відмовлено у визнанні кредитором відкритого
акціонерного товариства "Київенергобуд" на суму 3 727 945,90 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від
24.01.2007, кредитор звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою від 19.02.2007 № 39/7-63-734, в якій
просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від
24.01.2007 в частині відмови йому у визнанні грошових вимог до
боржника на суму 3 727 945, 90 грн. та передати справу в цій
частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва,
аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального
права, а зокрема, статей 509, 529, 601 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та статей 4, 33, 43, 83 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, неповнотою оцінки доказів, виходом
суду за межі заявлених позовних вимог та безпідставним
зарахуванням зустрічних грошових вимог боржника до кредитора.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
переглянувши в касаційному порядку ухвалу господарського суду на
підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши
застосування судом першої інстанції норм процесуального права,
дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено дві форми судового процесу
в господарських судах України : позовне провадження та провадження
у справах про банкрутство з врахуванням особливостей, встановлених
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі: "Законом").
Згідно з преамбулою Закону цей закон встановлює умови та
порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької
діяльності-боржника або визнання його банкрутом та застосування
ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог
кредиторів.
Провадження у справах про банкрутство грунтується на засадах
конкурсного задоволення усієї сукупності кредиторів
неплатоспроможного боржника і містить низку процесуальних
інститутів, які мають унеможливлювати задоволення цих вимог в
індивідуальному порядку. Визначальною метою названих процесуальних
інститутів є забезпечення справедливого та пропорційного
задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника на
колективній основі відповідно до визначених Законом процедур
провадження у справах про банкрутство. Однією з умов забезпечення
пропорційного задоволення вимог кредиторів є подання кредитором
грошових вимог, які визначають остаточні грошові зобов'язання
боржника перед кредитором та формуються за наслідком визначення
грошових зобов'язань обох учасників провадження у справі на момент
порушення справи про банкрутство, як боржника так кредитора.
За приписами частин 6, 7 статті 1 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
кредитор це юридична або фізична особа, яка
має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо
грошових зобов'язань до боржника, а грошове зобов'язання це
зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму
відповідно до цивільно - правового договору та на інших підставах,
передбачених цивільним законодавством України. Конкурсними
кредиторами є кредитори, грошові вимоги яких виникли до моменту
порушення провадження у справі.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.14 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
конкурсні кредитори за вимогами, які
виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство,
протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному
друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі
про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові
заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують. Вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення
строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, -
не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд
зазначає в своїй ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції 29.11. 2000 кредитор
звернувся до суду з грошовими вимогами до боржника на суму
2905434,54грн. в межах тридцяти денного строку, передбаченого
законодавством для подання грошових вимог кредиторами (том 3, а.
с. 26).
23.11.2001 заявник доповнив свої кредиторські вимоги на суму
822511,36грн., а всього на суму 3727945,90грн. (том.4, а.с.21), не
подаючи клопотання про поновлення пропущеного ним строку на
подання грошових вимог. Пропуск строку кредитор аргументував
неможливістю визначення заборгованості за договором про дольову
участь в будівництві, оскільки будинок, який був предметом
дольової участі було фактично побудовано в 2001році.
Судом першої інстанції було проаналізовано Договір про
будівництво спірного будинку №9/1-7-5и від 10.04.1997р. (том 1
а.с.23), додаткові угоди до нього від 22.04.1997р.(том 1, а.с.37)
та №5 від 18.09.2000р. (том 4, а.с.36), Договір доручення №61/70
від 30.06.1999р. (том 4, а.с. 34) та встановлено, що до передачі у
власність кредитору належало 12 квартир, а не 31 квартира, як
стверджував у заяві кредитор та встановлено, що за умовами
зазначених угод кредитор міг своєчасно подати свої грошові вимоги
про стягнення вартості не переданих йому квартир. Оцінивши в
сукупності зазначені обставини суд першої інстанції дійшов
висновку про необгрунтованість додатково заявлених грошових вимог
кредитора на суму 822511,36грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновками суду першої інстанції в зазначеній
частині грошових вимог та вважає необгрунтованими доводи скаржника
про недослідження в судовому засіданні доказів у справі, оскільки
про оцінку наведених доказів прямо зазначено судом в оскаржуваній
ухвалі (том 9, а.с. 70-71).
Судом першої інстанції встановлено, що між боржником та
кредитором до моменту порушення провадження у справі було
укладено декілька господарських договорів, за якими у сторін
виникли грошові зобов'язання, зокрема Договір доручення №55 від
20.03.1997 (том 3, а.с.39) згідно якого у боржника виникло право
на отримання винагороди в розмірі 20,5% (2050000грн.) за виконання
доручення по трансформуванню векселів НДЦ Міненерго України в
матеріальні активи з метою інвестування в будівництво житла для
військовослужбовців за Договором №9/1-7-5и від 10.04.1997(том 3,
а.с.8-9). Судом першої інстанції встановлено строк виконання
зобов'язань за вищевказаним договором - закінчення будівництва та
додаткові інвестиції боржником в програму будівництва будівельними
матеріалами на суму 1307395,70грн., визнання зазначеного боргу
кредитором згідно листа №39-490-3894 від 31.08.1998 перед ВАТ
"Київенергобуд". Оцінивши зазначені докази суд першої інстанції
дійшов висновку про існування на момент порушення провадження у
справі заборгованості кредитора перед боржником на суму :
2050000+1307395,70грн.=3357395,70грн., встановив загальну
заборгованість кредитора перед боржником на суму 451961,16грн., з
врахуванням існуючої до порушення провадження у справі про
банкрутство заборгованості боржника перед кредитором, та дійшов
висновку про відмову у визнанні грошових вимог ДП "Чорнобильська
АЕС" до боржника.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновками суду першої інстанції про визначення
загального розміру грошових вимог кредитора перед боржником за
результатом загальної оцінки конкурсних зобов'язань кредитора
перед боржником та боржника перед кредитором на момент порушення
провадження у справі про банкрутство, оскільки, в протилежному
випадку це порушуватиме закладений Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
принцип справедливого та пропорційного
задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника на
колективній основі, матиме наслідком дискримінацію одних
кредиторів перед іншими, щодо яких боржник має грошові
зобов'язання конкурсного характеру.
Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду вважає
необгрунтованими доводи скаржника про порушення частини 2 статті
83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вихід судом за межі заявлених
позовних вимог. Зазначена норма права може застосовуватися
винятково в процесі позовного провадження та не діє у процесі
банкрутського провадження, який в даному випадку регламентується
наведеними спеціальними норми права, що переважають в застосуванні
над нормами ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, діючими в даному випадку, як
загальні.
З огляду на наведене, доводи скаржника не спростовують
висновків суду першої інстанції про відмову у визнанні грошових
вимог ДП "Чорнобильська АЕС" до боржника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.
111-5,,111-7,111-9,111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу державного спеціалізованого підприємства
"Чорнобильська АЕС" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від
24.01.2007 у справі № 23/447 в частині відмови Державному
спеціалізованому підприємству "Чорнобильська АЕС" у визнанні
кредитором на суму 3727945,90 грн. залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко