Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Кравчука Г.А.

суддів:

Мачульського Г.М.

Шаргала В.I.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

Зовнішньоекономічної асоціації Торговий дім "Валютінторг"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду

від

22.01.2007р.

у справі

господарського суду

№ 5/129

Рівненської області

за позовом

Головного управління статистики у Рівненській області

до

Зовнішньоекономічної асоціації Торговий дім "Валютінторг"

третя особа

Рівненське регіональне відділення Фонду державного майна по Рівненській області

про

звільнення відповідачем нежитлового приміщення

за участю представників

- позивача:

1). Василюти А.С. (довіреність №18-03/215 від 06.06.2006р.)

2). Фурман Н.I. (довіреність №18-03/251 від 02.08.2006р.)

- відповідача:

Рибака В.В. (довіреність №07 від 15.01.2007р.)

- третьої особи:

не з'явився, -

В С Т А Н О В И В:

Оскарженою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Марко Р.I., суддів Бонк Т.Б., Бойко С.М.) залишено без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 19.07.2006р. (суддя Мельничук С.С.), яким позов було задоволено, зобов'язано відповідача -Зовнішньоекономічну асоціацію Торговий дім "Валютінторг" звільнити нежитлові приміщення площею 94, 4 м2 по вул. Короленка, 7 у м. Рівне, що складається з чотирьох кімнат (згідно експлікації інвентаризаційної справи №53537): з кімнати площею 16, 7 м2, що позначена №86; з кімнати площею 26, 6 м2, що позначена №87; з кімнати площею 18, 7 м2, що позначена №88; з кімнати площею 32, 4 м2, що позначена №102, розташованих на четвертому поверсі будинку по вул. Короленка, 7 в м. Рівне, до 15.09.2006р. Також постановлено стягнути з Зовнішньоекономічної асоціації Торговий дім "Валютінторг" на користь Головного управління статистики у Рівненській області витрати по держмиту в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані рішення і постанову та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: п.3 ст.331 Цивільного кодексу України (435-15) , п.8 ст.181 Господарського кодексу України (436-15) , ст.ст.42-43, ст.ст.22, 27,  п.1 ст. 77, ст.87, ч.2 п.2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України (1798-12)

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив про дотримання господарськими судами попередніх інстанцій приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) при розгляді даної справи, безпідставність посилань відповідача на судові рішення в інших господарських справах, правомірність та обгрунтованість висновків стосовно відсутності у відповідача будь-яких прав на предмет спору, а також про відповідність оскаржених судових рішень місцевого і апеляційного господарського суду нормам матеріального та процесуального права, а отже -про наявність правових підстав для залишення зазначених судових рішень без змін, а касаційної скарги -без задоволення.

Крім того, позивач звернувся до Вищого господарського суду України із клопотанням про долучення  до справи належних доказів, в якості яких надав копію ухвали Господарського суду Рівненської області від 03.07.2006р. по справі №14/320, копію постанови Господарського суду Рівненської області від 07.11.2006р. по справі №19/260, а також копію ухвали Господарського суду Рівненської області від 22.12.2006р. по справі №11/294.

Однак відповідно до присів ст.111-7 ГПК України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. За вказаних обставин клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Третя особа не використала наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в 1988р. Рівненське обласне управління статистики розпочало будівництво виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Короленка, 7. Будівництво виробничого корпусу здійснювалось підрядними та субпідрядними організаціями. На початку 1994р. між позивачем та ЗАТ ТД "Валютінторг" було укладено договір №1-СД від 11.01.1994р. про сумісне закінчення будівництва виробничого корпусу Рівненського обласного управління статистики і оренди приміщення по вул. Короленка, 7, м. Рівне. Згідно п. 2.4 Договору позивач зобов'язався надати відповідачеві в довгострокову оренду частину виробничих приміщень загальною площею 880 м2 строком на 50 років, з правом першочергового придбання орендарем або його правонаступником цієї частини будинку у власність в разі продажу.

В серпні 1997р. позивач, як замовник, уклав з управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області контракт на виконання робіт по добудові виробничого корпусу по вул. Короленко, 7. В 1999р. будівництво пускового комплексу виробничого корпусу за участю управління Пенсійного фонду України в Рівненській області було завершено, вказаний комплекс прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією по акту від 30.12.1999р.

На підставі акту державної приймальної комісії від 30.12.1999р. було видано свідоцтво на право власності №13-800 від 26.12.2001р., згідно якого адміністративний будинок загальною площею 1961,5 м2 з частиною добудови виробничого корпусу площею 2585,4 м2, розташований за адресою: м. Рівне,  вул. Короленка, 7, належить Верховній Раді України (Рівненське обласне управління статистики) на праві державної власності.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.10.2002р. по справі №14/320 визнано неукладеним Договір №1-СД від 11.01.1994р. "Про сумісне закінчення будівництва виробничого корпусу Рівненського обласного управління статистики і оренди збудованого приміщення по вул. Короленка, 7". Iншій аналогічний договір рішенням Господарського суду Рівненської області від 08-10.10.2003р. по справі №15/259 також визнано неукладеним. Відсутність договірних зобов'язань, які випливають із спірного договору №1-СД від 11.01.1994р. підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2004р. по справі №15/300, в якій зазначено, що ЗЕА ТД "Валютінторг" не має правових підстав посилатися на зазначений договір, як на підставу обгрунтування своїх вимог, оскільки цивільні права і обов'язки між сторонами не виникали. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2004р. по справі №15/300 встановлено, що грошові кошти та майнові активи, які були внесені в ході будівництва корпусів по вул. Короленка, 7 в м. Рівне, були повернуті відповідачеві у повному обсязі.

За вказаних обставин позивач дійшов до висновків про безпідставність користування відповідачем частиною зазначеного приміщення та звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив виселити відповідача з нежитлового приміщення основною площею 94,4 м2, що складається з чотирьох кімнат (згідно експлікації інвентаризаційної справи №53537): з кімнати площею 16, 7 м2, що позначена №86; з кімнати площею 26, 6 м2, що позначена №87; з кімнати площею 18, 7 м2, що позначена №88; з кімнати площею 32, 4 м2, що позначена №102, розташованих на четвертому поверсі будинку по вул. Короленка, 7 в м. Рівне.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що нерухоме майно позивача по вул. Короленко, 7 у м. Рівне є державною власністю і знаходиться в оперативному управлінні позивача; згідно ст.317 Цивільного кодексу України (435-15) власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном; відповідно до ст.324 Цивільного кодексу України (435-15) від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування, а відтак місцевий господарський суд, посилаючись також на приписи ст.391 Цивільного кодексу України (435-15) дійшов до висновку, що відповідач зобов'язаний звільнити нежитлові приміщення площею 94,4 м2 по вул. Короленка, 7 в м. Рівне, які є державною власністю.

Крім того, як зазначено в рішенні, посилання відповідача на те, що Головне управління статистики у Рівненській області не є належним позивачем по справі є необгрунтованим через наявність свідоцтвом про право власності на нерухоме майно по вул. Короленко, 7 а також прийнятими по справі №15/300 рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.10.2003р. і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2004р., та рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.02.2004р. і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2004р. у справі №2/36.

Також місцевий господарський суд спростував посилання відповідача щодо  пропуску позивачем строків позовної з посиланням на ст.258 Цивільного кодексу України (435-15) та фактичні обставини справи.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду.

Відповідно до п.1 ст.111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст.4-3, 4-7, 43, 101 ГПК України (1798-12) у їх сукупності, дослідив подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази.

Відповідач належним чином повідомлявся судами попередніх інстанцій про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у справі документами, однак у судове засідання не з'являвся, свого представника для розгляду справи не направляв.

Крім того, відповідач вважає, що оскільки він приймав участь у будівництві приміщень і поніс затрати, то має право на частину приміщень.

Однак місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив, постановив зобов'язати відповідача звільнити приміщення.

Приймаючи рішення суди виходили з того, що приміщення є державним майном, а відповідачу були повністю відшкодовані витрати, понесені ним при будівництві приміщень.

Судами встановлено, що спірне нерухоме майно позивача є державною власністю і знаходиться в оперативному управлінні позивача.

Згідно ст.317 Цивільного кодексу України (435-15)  власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном, відповідно до ст.324 цього кодексу від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування.

Відтак, з урахуванням приписів ст.391 Цивільного кодексу України (435-15)  суди дійшли до правомірного висновку, що відповідач зобов'язаний звільнити спірні нежитлові приміщення, які є державною власністю.

Право власності позивача на спірне нерухоме майно, як встановлено судами, підтверджується свідоцтвом про право власності, а також прийнятими по справі №15/300 рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.10.2003р. і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2004р., та рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.02.2004р. і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2004р. у справі №2/36.

Такі висновки судів грунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Крім того, до початку судового засідання відповідач звернувся до суду із заявою про нововиявлену обставину, яку, як він вважає, встановлено судом першої інстанції по спорідненій справі №11/294. В своїй заяві відповідач зазначає, що Акт державної приймальної комісії від 30.12.1999р. про прийняття в експлуатацію начебто закінченого будівництвом об'єкта за адресою: м. Рівне, вул. Короленка, 7, на який посилається позивач по справі №5/129 як на правовстановлюючий документ, що породив його право власності в частині приміщень у цілому на даний час ще не введеному в експлуатацію будинку виробничого корпусу за адресою: м. Рівне, вул. Короленка, 7, не є актом (правочином) Рівненського "Облстату" чи Рівненського обласного управління Пенсійного фонду, який прийнято в межах їх компетенції (повноважень) відповідно до завдань та функцій покладених на них законодавством, а відтак відповідач дійшов до висновку про вагомість значення цієї обставини для прийняття рішення по справі №5/129 та наявність з цієї причини правових підстав для скасування прийнятих по справі №5/129 судових рішень з направленням справи на новий розгляд. В обгрунтування своїх посилань відповідач додав до своєї заяви копію ухвали Господарського суду Рівненської області від 22.12.2006р. у справі №11/294 за позовом Зовнішньоекономічної асоціації Торговий дім "Валютінторг" до Головного управління статистики України та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання нечинним Акту державної приймальної комісії, якою закрито провадження у цій адміністративній справі через належність спору до господарської юрисдикції.

Перевіривши юридичну оцінку вказаним обставинам колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вказані у цій заяві обставини не є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Так, закриваючи провадження у справі №11/294 суд виходив з того, що Зовнішньоекономічна асоціація Торговий дім "Валютінторг" безпідставно звернулась у зазначеній справі з адміністративним позовом оскільки такий спір не може розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , а відтак, як зазначено судом у справі №11/294, Зовнішньоекономічна асоціація Торговий дім "Валютінторг" має звертатись з цим позовом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

Також, як встановлено судами попередніх інстанції між сторонами в даній справі стосовно спірного приміщення розглядались позовні заяви і в інших справах, зокрема №15/300, №2/36, №5/365.

Так, згідно ухвали Верховного Суду України від 02.02.2006р. у справі №5/365 за позовом Зовнішньоекономічної асоціації Торговий дім "Валютінторг" до Головного управління статистики в Рівненській області, Державного комітету статистики України про визнання факту здійснення дій щодо виконання договору, який вважається неукладеним; спонукання до укладення договору оренди з правом суборенди нежитлових приміщень у введеній частині будівлі по вул. Короленка, 7 у м. Рівне строком на 50 років на попередньо обумовлених умовах орендної плати, якою відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 08.12.2005р. у цій справі (а.с. 68), позивач неодноразово уточнював і змінював позовні вимоги, і останнім уточненням просив: розтлумачити зміст 73 письмових та усних правочинів, у тому числі 3 змішаних договорів від 01.12.1993р. і від 11.01.1994р., що містять елементи різних договорів, стосовно існування на даний час господарських зобов'язань сторін укла сти новий договір оренди з правом суборенди строком на 50 років зайнятої позивачем частини приміщення в адміністративному будинку по вул. Короленка, 7 в м. Рівне; зобов'язати укласти договір оренди з правом суборенди державного майна (нежитлового приміщення); солідарно з відповідачами зобов'язати регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області надати першочергове право придбати у власність недобудовану частину будинку по вул. Короленко, 7 у м. Рівне загальною площею не менше 780, 1 м2 за ціною та на умовах, встановлених Фондом державного майна України для продажу даного об'єкту. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.01.2005р. до участі у справі залучено регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області відповідачем. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.02.2005р. в даному позові було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2005р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2005р. №5/365, зазначене рішення змінено; в частині вимог щодо тлумачення 73 письмових і усних договорів провадження у справі припинено; в решті вимог в позові відмовлено.

Як також зазначено у вказаній ухвалі Верховного Суду України у касаційній скарзі Зовнішньоекономічної асоціації Торговий дім "Валютінторг" ставилось питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 08.12.2005р. №5/365 та про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. На обгрунтування касаційної скарги зроблено посилання на порушення положень ст.40 Конституції України (254к/96-ВР) , неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Цією Ухвалою Верховного Суду України відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 08.12.2005р. №5/365 (а.с.68).

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги у справі №5/129 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів ст.111-7 ч.2 ГПК України (1798-12) , суд касаційної інстанції не має права зробити.

Отже, при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Постанова суду апеляційної інстанції належним чином мотивована і за своїм змістом та формою відповідає вимогам процесуального закону, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Зовнішньоекономічної асоціації Торговий дім "Валютінторг" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007р. у справі №5/129 Господарського суду Рівненської області -без змін.