ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2007 р.
№ 1/508-7/152 (1/1330-8/451)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
ТОВ "Укрсервісінвест"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2006
р.
у справі
господарського суду Львівської області
за позовом
ТОВ "Укрсервісінвест"
до
про
за зустрічним позовом
до
ВАТ Селянського комерційного банку "Дністер"
Стрийської державної нотаріальної контори
визнання недійсним договору застави на підставі абз. 2 ст.
37, ст.ст. 42, 44, 45, 48, 59, 153, 210 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
ВАТ СКБ "Дністер"
ТОВ "Укрсервісінвест"
про
визнання недійсним договору застави,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Мелень М.П.,
відповідача-1: Борицький В.А.,
відповідача-2: не з'явились,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 26.09.06 господарського суду Львівської області
в первісному та у зустрічному позовах відмовлено. Відносно
Стрийської державної нотаріальної контори провадження у справі
припинено. З ТОВ "Укрсервісінвест" на користь ВАТ "СКБ "Дністер"
стягнуто 85 грн. державного мита та 118 грн. - витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 28.11.06 Львівського апеляційного
господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Укрсервісінвест"
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судом норм
матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою
обставин справи, прийняти нове рішення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі, відповідно до умов кредитної угоди № 43
від 29.09.97, укладеної між СКБ "Дністер" та МПП Зорепад-С" в
особі директора Каліцуна I.М. банк надає позичальнику (МПП
"Зорепад-С") кредит в сумі 40000 грн. з терміном
погашення -27.03.1998р.
В забезпечення своєчасного повернення отриманої позики за
договором № 43 від 29.09.1997р., сторонами укладено договір
застави від 29.09.1997р., посвідчений державним нотаріусом
Стрийської державної нотаріальної контори Чернилевською М.М.,
зареєстрований в реєстрі за № 2-5202, підписаний від імені
заставодавця директором Каліцун I.М., за умовами якого останній
передає заставодержателю - СКБ "Дністер" у заставу майно згідно
переліку. Заставлене майно залишається у заставодавця.
Судами з'ясовано, що такий перелік майна містився в довідці
МПП "Зорепад" без номера і без дати, підписаній його директором,
Каліцуном I.М., доданій до договору застави. Згідно із названою
довідкою в заставу передавалось майно, що належить МПП "Зорепад",
а саме: 4 ємкості на суму 23 199,98 грн., дизпаливо на суму 22
680, 00 грн., бензин на суму 24 790,00 грн., загальна сума застави
оцінена в 70 669, 98 грн.
Відповідно до гарантійного листа МПП "Зорепад" № 55 від
20.05.1998р., підписаного директором Каліціуном I.М., адресованого
СФ СКБ "Дністер", МПП Зорепад" гарантувало оплату кредиту,
виданого МПП "Зорепад -С" за кредитною угодою № 43 від
29.09.1997р.
Крім того суди встановили, що вироком Стрийського міського
суду Львівської області від 22.05.2000р. у справі № 1-240 по
обвинуваченню Каліцуна I.М., працюючого директором ТОВ "Зорепад"
(яке є правонаступником МПП "Зорепад"), в злочині, передбаченому
ст. 148-5 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, встановлено, що Каліцун I.М.
являється директором МПП "Зорепад" і водночас директором МПП
"Зорепад-С". Для забезпечення отриманого кредиту для МПП
"Зорепад-С" Каліцун I.М. підписав 29.09.1997р. договір застави,
яким заставив майно МПП "Зорепад" зазначене вище, проте, на час
складання договору застави дизпалива та бензину в зазначених
кількостях в МПП "Зорепад" не було. Названий вирок набрав законної
сили.
Відповідно до довідки Головного управління статистики у
Львівській області від 19.04.2005р. за № 734/20, МПП "Зорепад-С",
ідент.код 22389857, вилучено 21.11.2000р. з ЄДРПОУ.
ТОВ "Зорепад", правонаступником якого є ТОВ
"Укрсервісінвест", звернулось з позовом до господарського суду
Львівської області про визнання вказаного вище договору застави
недійсним як такого, що укладений всупереч вимогам абзацу 2 ст. 11
Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
на підставі абз.2 ст.37,
ст.ст. 42, 44, 45, 48, 59, 153, 210 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Як на підставу зустрічного позову СКБ "Дністер" послався на
те, що спірний договір застави укладений під впливом обману
заставодавця.
Судами попередніх інстанцій обгрунтовано взято до уваги, що
позов заявлено не до особи яка, за посиланням позивача, порушила
його права (МПП "Зорепад-С"), а до СКБ "Дністер", який також
вимагає захисту свого порушеного права, при цьому позов про
визнання недійсним договору застави заявлено до однієї сторони.
В обгрунтування заявленого позову ТОВ "Укрсервісінвест"
послався на те, що заставодавець (МПП "Зорепад-С") всупереч вимог
ст.11 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
передав
заставодержателю майно належне МПП "Зорепад" згідно
довідки-переліку 4 ємкості на суму 23199 грн., дизпаливо на суму
32680 грн. та бензин на суму 24790 грн. При цьому 13.07.1999 р.
вказану кількість ємкостей було вилучено у ТОВ "Зорепад" 4 ємкості
з наступною їх реалізацією в рахунок погашення заборгованості МПП
"Зорепад-С", хоча ні МПП "Зорепад", ні його правонаступник ТОВ
"Укрсервісінвест" не укладали з СКБ "Дністер" договір застави.
Позивач - ТОВ "Зорепад" і його правонаступник "Укрсервісінвест"
вказують, що в заставу передано належне як правонаступникам МПП
"Зорепад" майно.
Судами з'ясовано, що згідно з п. 1.1 статуту ТОВ "Зорепад"
створено шляхом реорганізації ПП "Зорепад" 14.05.98 р. Відповідно
до ст.ст. 34, 36 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
(чинного на той час) у разі реорганізації підприємства
його права і обов'язки переходять до правонаступника.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що судами правомірно з врахуванням п.п. 1.1, б, 6.3
Статуту ТОВ "Зорепад", п. 16 Установчого договору та ст.ст. 36 та
34 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
встановлено, що право власності позивача на вказане вище майно не
підтверджене документально жодними належними доказами.
Згідно ст.11Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
стороною
договору застави може бути як сам боржник так і третя особа
(майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути
його власник, а також особа, якій власник передав майно і право
застави на це майно. Відповідно до цього за договором застави,
заставодавцем міг бути і сам боржник і третя особа, як сам
власник, так і особа, якій власником надано таке право.
Судами досліджено довідку, видану СКБ "Дністер" самим МПП
"Зорепад", підписану директором МПП "Зорепад" Каліцуном I.М. і
скріплену печаткою цього підприємства. Крім того МПП "Зорепад"
видало СКБ "Дністер" гарантийного листа №-65 від 25.05.1998 року в
забезпечення оплати кредиту в сумі 40000 грн. Вказані довідка і
гарантийний лист надані до договору застави самим МПП "Зорепад" за
підписом його директора Каліцуна I.М., який як директор є органом
МПП "Зорепад", у зв'язку з чим дійшли обгрунтованого висновку, що
посилання позивача на те, що МПП "Зорепад" не передавало майно,
прав і гарантийного листа, суперечить матеріалам справи.
Судами також з'ясовано, що Каліцун I.М. був директором
(органом) МПП "Зорепад" і МПП "Зорепад-С". та їх засновником і в
цій якості мав право і можливість укладати будь-які угоди від
імені обох підприємств та мав право володіти, користуватись і
розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї діяльності на
власний розсуд. Отже, Каліцун I.М. був вправі як власник обох
підприємств при здійсненні майнових прав і, зокрема, при укладенні
угоди на отримання кредиту через одне своє підприємство,
забезпечувати його виконання заставою майна другого свого
підприємства, та виступати гарантом його виконання і будь-яких
додаткових повноважень (надання прав) для здійснення своїх
майнових прав відносно власних підприємств він не потребував, що
відповідає вимогам Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, у
зв'язку з викладеним суди дійшли обгрунтованого висновку про те,
що договір застави від 29.09.1997 року не суперечить закону, і
його недійсність позивачем не доведено.
Також правомірним вбачається висновок судів попередніх
інстанцій щодо відмови в зустрічному позові.
Так, судами обгрунтовано взято до уваги, що позов про
визнання недійсним договору застави суперечить інтересам СКБ
"Дністер", обмежує його право звернення стягнення на наявне
заставлене майно в погашення неповерненого кредиту, при цьому
посилання на ст.230 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
як підставу позову, є
неправомірним, оскільки на момент виникнення спірних відносин, ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
не набув чинності.
Судами досліджено вирок від 22.05.00, за яким засуджено
Каліцуна I.М. за вчинення злочину, передбаченого ст.148-5 ч.2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
за шахрайство з фінансовими ресурсами, тобто
надання завідомо неправдивої інформації банку фіктивних накладних
і рахунку-фактури на одержання пального, яке фактично не поступало
та довідки про передачу цього пального в заставу), з метою
одержання кредиту та встановлено, що висновки останнього
стосуються лише кредитного договору, незаконного одержання
кредиту. При цьому договору застави правової оцінки у вироку не
надавалося, а лише вказано, що надані документи щодо отримання і
наявності пального були сфальсифіковані з метою отримання кредиту.
МПП "Зорепад" вказаного пального не мало. На час складення
кредитного договору знаходилися в наявності і заставлено лише 4
ємкості загальною вартістю 23199 гривень.
Отже, суди дійшли обгрунтованого висновку, що вказані вище
вирок суду від 22.05.2000 p. та постанова від 19.02.2003 p., не
мають суттєвого значення для вирішення спорів по даній справі.
Також правомірно судами враховано, що зустрічний позов
заявлено безпідставно до ТОВ "Укрсервісінвест", оскільки останнє
не було стороною в договорі застави, не укладало його і само
звернулося в суд за захистом порушенного, на його думку, цим
договором свого права. При розгляді справи судами попередніх
інстанцій встановлено, що ТОВ "Укрсервісінвест" є правонаступником
МПП-ТОВ "Зорепад", а не МПП "Зорепад-С", тому вказане товариство
не може відповідати за дії іншої юридичної особи, а саме МПП
"Зорепад-С", і тому не може бути відповідачем у даній справі.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судові рішення прийнято при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави
для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 28.11.2006 р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 1/508-7/152 (1/1330-8/451) залишити
без змін.
Головуючий В. Божок
Судді Т.Костенко
Г.Коробенко