ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 р.
№ 7/357
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С. -головуючого
Яценко О.В. (доповідач у справі)
Катеринчук Л.Й.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний
економіко-правовий центр з питань банкрутства"
на рішення
у справі
господарського суду м. Києва від 22.06.2006р.
№7/357 господарського суду м. Києва
за позовом
до
про
Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний
економіко-правовий центр з питань банкрутства"
Державної акціонерної компанії "Хліб України"
стягнення 32217,22грн.
в судовому засіданні взяли участь представники сторін
від ТОВ "Регіональний економіко-правовий центр з питань
банкрутства"
від ДАК "Хліб України"
Дубицька А.Ч. дов. №01-1 від 09.01.2007р.
Пронін О.А. дов.№02-14/59 від 23.10.06
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.06.2006р. (суддя
Якименко М.М.) у справі № 7/357 в позові Товариства з обмеженою
відповідальністю "Регіональний економіко-правовий центр з питань
банкрутства" до Державної акціонерної компанії "Хліб України" про
стягнення 32217,22грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Товариство з
обмеженою відповідальністю "Регіональний економіко-правовий центр
з питань банкрутства" подало касаційну скаргу, в якій просить
скасувати рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2006р. по
даній справі, як прийняте з порушенням норм матеріального та
процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом
попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
29.08.2002р. між товариством з обмеженою відповідальністю
"Регіональний економіко-правовий центр з питань банкрутства" та
Державним акціонерної компанії "Хліб України" було укладено
договір доручення №5588 (надалі Договір).
Додатком №1 до Договору встановлено, що Позивач, як повірений
зобов'язується вчинити юридичні дії по стягненню заборгованості з
підприємств-боржників, серед яких було і ПП "Росток".
Додатковою угодою №1 до договору доручення від 29.08.2002р.
№5588 п. 6.3. Договору було викладено в новій редакції.
В обгрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що
на виконання умов договору позивачем було вчинено наступні дії:
підготовлено та направлено претензію до ПП "Росток"; підготовлено
та подано позовну заяву до господарського суду Полтавської обл.
щодо стягнення заборгованості з ПП "Росток"; представництво
інтересів довірителя в господарському суді Полтавської обл. по
справі 12/462 за позовом ДАК "Хліб України" до ПП "Росток" про
стягнення заборгованості (результатом проведення вищеперерахованих
дій було винесене господарським судом Полтавської обл. рішення від
11.03.2003р., яким стягнуто з ПП "Росток" на користь ДАК "Хліб
України" 157819,13грн.); підготовлено та направлено до Відділу
державної виконавчої служби Жовтневого управління юстиції у м.
Полтава заяву про відкриття виконавчого провадження.
Позивач стверджував, що в результаті вчинених дій ПП "Росток"
провів розрахунки з ДАК "Хліб України", по заборгованості вказаною
вище, шляхом поставки спеціалізованих запірно - пломбувальних
пристроїв на загальну суму 161086,08грн., в підтвердження чого
Позивач надав договір поставки від 10.02.2003р. №6141, що був
укладений між Відповідачем та ПП "Росток".
09.03.2006р. листом №0632 позивач звернувся до відповідача з
проханням підписати акти виконаних робіт, надати копії документів,
які засвідчують проведення між Відповідачем та ПП "Росток"
розрахунків та перерахувати Позивачу, відповідно до Договору,
винагороду в сумі 32217,22грн.
Листом від 07.04.2006р. №1-2-1084/2-24/1040 відповідач
підтвердив проведення розрахунку між ним та ПП "Росток", однак,
відмовив Позивачу у проведенні розрахунку посилаючись на
відсутність причинно-наслідкового зв'язку між наданням послуг
Позивачем, як повіреного, та укладеним актом взаємозаліку.
Отже, Позивач просив стягнути з Відповідача 32 217, 22 грн.
заборгованості.
У відповідності до Додатку № 1 до Договору №5588 від
29.08.2002р., правовою підставою заборгованості ПП "Росток" перед
Відповідачем є Договір № 5192 від 12.02.02, в свою чергу Позивач
просив стягнути з Відповідача заборгованість, яка виникла на
підставі Договору № 6141 від 10.02.2003, однак даний договір не
зазначений у Договорі Доручення №5588 від 29.08.2002.
Договір № 6141 є договором купівлі-продажу, за яким Продавець
(ПП "Росток") продає, а Покупець (ДАК "Хліб України") купує товар.
Даний Договір скріплений печатками лише ПП "Росток" та ДАК "Хліб
України", в ньому не зазначено, що він якимось чином пов'язаний із
Договором доручення № 5588 від 29.08.2002.
У відповідності з частиною 1 статті 1000 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, за договором доручення одна сторона (
повірений ) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок
другої сторони певні юридичні дії.
Як встановлено господарським судом, в матеріалах справи немає
жодного документу, який би містив вищевказану або близьку до неї
за змістом формулу за підписом позивача. Всі надані ТОВ
"Регіональний економіко-правовий центр з питань банкрутства" в
якості доказів по справі документи, підписані керівництвом або
іншими представниками ДАК "Хліб України" безпосередньо, без участі
позивача.
З огляду на це, немає підстав вважати, що отримання
відповідачем матеріальних активів від приватного підприємства
"Росток" -є результатом дій позивача на виконання умов Договору
доручення від 29.08.2002 року № 5588 та вимог частини 1 статті
1000 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, за змістом касаційної скарги, ТОВ "Регіональний
економіко-правовий центр з питань банкрутства" вимагає від Вищого
господарського суду України при розгляді справи № 7/357
встановлення обставин справи та їх доказування, що згідно з
вимогою статті 111-5 не входить в компетенцію суду касаційної
інстанції.
Позивач також не надав доказів того, що він виконав всі
обов'язки які покладені на нього як на Повіреного за Договором №
5588 від 29.08.2002.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі
з'ясував матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що господарським
судом м. Києва вірно застосовані норми матеріального та
процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування
рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2006р. не
вбачається.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5,
111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Регіональний економіко-правовий центр з питань банкрутства" на
рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2006р. у справі
№7/357 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2006р. у
справі №7/357 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Яценко
Л.Й. Катеринчук