ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2007 р.
№ 6/477
-Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. - головуючого,
Самусенко С.С.,
Чабана В.В.,
-розглянувши матеріали касаційної скарги
ТОВ "Брянківський рудоремонтний завод"
-на рішення
господарського суду Луганської області
08 грудня 2006 року
-та постанову
Луганського апеляційного господарського суду
від 01 березня 2007 року
-у справі
-№ 6/477
-господарського суду
Луганської області
-за позовом
ДП "Первомайськвугілля"
-до
ТОВ "Брянківський рудоремонтний завод"
-про
стягнення 14 575 грн. 68 коп.
-В С Т А Н О В И В:
ДП "Первомайськвугілля" звернулося до господарського суду
Луганської області із позовом до ТОВ "Брянківський рудоремонтний
завод" про стягнення пені в сумі 5 468 грн. 88 коп. та штрафу у
сумі 9 109 грн. 80 коп.
Заявою № 01/4-2-2-214 від 27 жовтня 2006 року позивач зменшив
позовні вимоги та просив стягнути пеню у сумі 5 075 грн. 46 коп.
та 9 109 грн. 80 коп. штрафу.
Рішенням господарського суду Луганської області від 08 грудня
2006 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на
користь позивача пеню в сумі 3 279 грн. 53 коп., у задоволенні
решти позовних вимог відмовлено.
Господарський суд Луганської області мотивував своє рішення
положеннями ст.ст. 231, 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, вказуючи при
цьому, що термін прострочення поставки товару склав 28 днів та
розмір пені за період з 13 січня 2006 року по 09 лютого 2006 року
складає 3 643 грн. 92 коп., решта суми пені позивачем нарахована
необгрунтовано. Оскільки прострочення поставки товару склало 28
днів, а штраф стягується лише за прострочення понад тридцять днів,
то він був необгрунтовано нарахований позивачем.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
01 березня 2007 року залишено без змін рішення у справі № 6/477
господарського суду Луганської області від 08 грудня 2006 року.
У касаційній скарзі ТОВ "Брянківський рудоремонтний завод"
просить скасувати рішення господарського суду Луганської області
08 грудня 2006 року та постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 01 березня 2007 року по справі № 6/477 і
прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Первомайськвугілля" в
задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування касаційної скарги ТОВ "Брянківський
рудоремонтний завод" посилається, зокрема, на невірне застосування
господарськими судами попередніх інстанцій ст.ст. 538, 550, 617,
693 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та умов договору.
Вищим господарським судом України ухвалою від 05 квітня 2007
року у справі № 6/477 порушено касаційне провадження.
Позивач та відповідач правом участі їх повноважних
представників в судовому засіданні касаційної інстанції не
скористалися.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги, правильність застосування норм матеріального та
процесуального права місцевим та апеляційним господарськими
судами, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла
до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст. 231 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
у разі якщо
порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є
суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора
економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного
контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок
Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту,
штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом
чи договором, у вказаних у цій стааті розмірах, зокрема, за
порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі
0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено
прострочення виконання за кожний день прострочення, а за
прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у
розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено
наступні обставини у даній справі.
Між позивачем та відповідачем 17 жовтня 2005 року укладено
договір №86/1-10-05 про закупівлю товару на підставі тендерних
торгів, проведених 06 вересня 2005 року
Відповідно до п.3.1 договору та п.2 специфікації до договору
сторони встановили, що постачальник зобов'язується передати товар
протягом 30 днів з моменту перерахування грошових коштів на
рахунок постачальника за товар згідно специфікації № 1.
За п.5.2 договору сторони встановили відповідальність
постачальника за порушення термінів поставки у вигляді пені у
розмірі 0, 1 % від вартості непоставленого товару за кожен день
прострочки, а при прострочені поставки більше ніж 30 діб -
додатково сплату штрафу у розмірі 7 % вартості непоставленого
товару.
Господарські суди попередніх інстанцій на підставі п.8.2
договору встановили, що строк дії договору до 31 грудня 2005 року,
а в частині виконання зобов'язань даний договір діє до повного й
належного виконання цих зобов'язань.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
платіжним дорученням від 12 грудня 2005 року № 521 позивачем
перераховано на розрахунковий рахунок відповідача вартість товару
згідно договору від 17 жовтня 2005 року №86/1-10-05 та рахунку від
09 грудня 2005 року №10/11-1.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
відповідно до п.3.1 договору відповідач повинний був передати
товар до 12 січня 2006 року, але відповідач виконав свої
зобов'язання 21 лютого 2006 року за накладною №РН-164.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд Луганської області та Луганський апеляційний
господарський суд обгрунтовано дійшли висновку щодо правомірності
вимоги про стягнення пені та її розміру виходячи з дати отримання
товару, а саме 21 лютого 2006 року, приймаючи до уваги дату видачі
довіреності на отримання цього товару та п.5.2 договору і ст. 231
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Обгрунтованим судова колегія вважає і висновки господарських
судів попередніх інстанцій в частині відмови позивачу у стягненні
штрафу, оскільки на підставі встановлених судами обставин
прострочення зобов'язання становило менше тридцяти днів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій
щодо необгрунтованості посилання відповідача на форс - мажорні
обставини, які виключають відповідальність сторони за невиконання
або неналежне виконання обов'язків за даною угодою на підставі
п.п.6.1, 6.2, 6.3 договору, враховуючи, що п.6.2 договору
передбачено порядок і обов'язковість повідомлення другої сторони
про настання обставин непереборної сили, доказів виконання якого
відповідачем сторони не встановили.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права сама встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Виходячи із встановлених обставин та досліджених матеріалів
справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій,
оскільки доводи касаційної скарги ТОВ "Брянківський рудоремонтний
завод" не знайшли свого підтвердження, колегія суддів Вищого
господарського суду України погоджується з висновками місцевого та
апеляційного господарських судів і залишає без змін оскаржувані у
даній справі судові рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
-ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Брянківський рудоремонтний завод"
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області 08 грудня 2006
року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
01 березня 2007 року у справі № 6/477- залишити без змін.
-Головуючий суддя В. Карабань
-Судді: С. Самусенко
- В. Чабан