ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 р.
№ 33/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Харченка В.М. (головуючий),
Борденюк Є.М.,
Вовка I.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні у м. Києві
за участю представника
відповідача: Лучкової Ю.В.
касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод
гірничого обладнання"
на постанову
від 24.07.2006
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 33/16
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Гармонія-Технофільтр"
до
Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод
гірничого обладнання"
про
стягнення 61200,72 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час
і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Гармонія-Технофільтр" звернулося з позовом до закритого
акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"
про стягнення з відповідача 50196,80 грн. заборгованості, 4831,48
грн. неустойки за прострочення виконання зобов'язання, 1706,69
грн. збитків від інфляції, 1465,75 грн. річних та 3000,00 грн.
витрат на правову допомогу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
23.02.2006 у справі № 33/16 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" на
користь ТзОВ "Гармонія-Технофільтр" 50196,80 грн. заборгованості,
4831,48 грн. пені, 1706,69 грн. збитків від інфляції та 1465,75
грн. річних. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 24.07.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове
рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
господарського суду першої інстанції від 23.02.2006, постанову
апеляційного суду від 24.07.2006 та прийняти нове рішення, яким в
позові відмовити. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при
прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального
права, зокрема, ст.ст. 43, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 526 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши правильність застосування
Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм
процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.06.2005 між
сторонами у справі був укладений договір поставки № 264, згідно
умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність
відповідача товар, номенклатура, якість, кількість, ціна і умови
поставки якого обумовлені в специфікаціях, які є невід'ємною
частиною договору, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити
товар. Термін дії договору сторони визначили до 31.12.2005. Крім
того, цього ж дня, тобто 10.06.2006, сторонами була підписана
специфікація № 1 до зазначеного договору.
Умовами договору також було передбачено, що покупець
проводить оплату товару, вказаного в специфікації, відповідно
рахунку виставленого постачальником, на протязі 20 банківських
днів з моменту надходження товару на склад. При цьому, сторони
встановили, що поставка товару по договору здійснюється на умовах
FСА - склад постачальника (завантаження на автотранспорт покупця)
в редакції Правил Iнкотермс - 2000. Одночасно з завантаженням
кожної партії товару постачальник передає покупцеві оригінали
наступних документів: рахунки-фактури, транспортні накладні,
податкові накладні, сертифікат якості.
Судами також було встановлено, що позивач свої договірні
зобов'язання виконав, а саме: поставив товар, доказом поставки та
отримання якого є видаткові накладні та довіреності на отримання
ТМЦ, податкові накладні, тоді як відповідач провів розрахунок
частково в сумі 10196,80 грн., у зв'язку з чим за ним залишилась
заборгованість в сумі 50196,80 грн.
Вищенаведеним обставинам, які повністю відповідають наявним
матеріалам справи, суди дали належну оцінку, і з урахуванням вимог
ст.ст. 525, 526, 549, 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, дійшли до правильного висновку про наявність
правових підстав для стягнення з відповідача 50196,80 грн.
заборгованості, 4831,48 грн. пені, 1706,69 грн. збитків від
інфляції та 1465,75 грн. річних, оскільки доказів розрахунків за
придбаний товар відповідачем не надано. Крім того, відмовляючи
позивачу в іншій частині позовних вимог, а саме у стягненні
3000,00 грн., які були віднесені ним до збитків за правове
обслуговування, апеляційним судом правомірно зазначено, що згідно
із ст. 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності
не знаходиться у необхідному зв'язку з стягуваною заборгованістю.
При цьому, посилання відповідача у касаційній скарзі на те,
що 06.04.2006 господарським судом Дніпропетровської області було
порушено провадження у справі № Б29/64/06 про банкрутство ЗАТ
"Криворізький завод гірничого обладнання" та введено в дію
мораторій на задоволення вимог кредиторів, також були предметом
судового дослідження у суді апеляційної інстанції і правомірно не
взяті ним до уваги, оскільки оскаржуване судове рішення у цій
справі прийнято 23.02.2006, тобто до порушення справи про
банкрутство та введення дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів.
Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші
наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових
інстанцій не спростовують, суд не приймає їх до уваги і вважає, що
оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і
підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Криворізький завод гірничого обладнання" залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
23.02.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.07.2006 у справі № 33/16 залишити без
змін.
Головуючий Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.
Суддя Вовк I.В.