ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 р.
№ 26/295
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Дерепи В.I.,
суддів
Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
комунального підприємства по утриманню житлового господарства
Шевченківської районної у м. Києві ради
на
рішення господарського суду м. Києва від 7 вересня 2006 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12
лютого 2007 року
у справі
№ 26/295
за позовом
акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі
структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до
комунального підприємства по утриманню житлового господарства
Шевченківської районної у м. Києві ради
про
стягнення 34 333,70 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився
відповідача - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 7 вересня 2006 року
(суддя В.Пінчук) позов задоволено, стягнуто з відповідача 31
827,30 грн. заборгованості, 1 920,86 грн. інфляційних та 585,53
грн. річних у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором від
01.12.2003 року № 320909.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12
лютого 2007 року (судді Н.Капацин, В.Зеленін, Л.Ропій) зазначене
рішення суду від 07.09.2006 року змінене, стягнуто з відповідача
23 863,27 грн. заборгованості, 1 920,86 грн. інфляційних та 585,53
грн. річних у зв'язку з частковою сплатою відповідачем
заборгованості.
В касаційній скарзі комунальне підприємство по утриманню
житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, не
погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх
скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва
та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж
перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 1
грудня 2003 року між сторонами було укладено договір за № 320909,
відповідно до якого позивач зобов'язаний був поставляти теплову
енергію в гарячій воді відповідачу для потреб опалення та гарячого
водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити
відповідно до умов, передбачених цим договором (пункт 1.1
договору).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -
прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором
або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового
обороту.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши
відповідачу в період з 1 грудня 2003 року по 1 квітня 2006 року
теплову енергію.
Проте, як встановлено господарськими судами, відповідач за
отриману теплову енергію по договору від 01.12.2003 року
розрахувався частково, і на момент звернення до суду з позовом на
суму 31 827,30 грн. з позивачем не розрахувався.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим
зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так
само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється
незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором
відповідний захід відповідальності.
Таким чином, господарський суд м. Києва правомірно дійшов
висновку про необхідність стягнення з відповідача 31 827,30 грн.
заборгованості, 1 920,86 грн. інфляційних та 585,53 грн. річних у
зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором від 01.12.2003
року № 320909.
Проте, Київський апеляційний господарський суд, встановивши
на стадії апеляційного провадження здійснення відповідачем
часткової оплати заборгованості в сумі 7 964,03 грн., правомірно
змінив рішення господарського суду м. Києва від 7 вересня 2006
року, стягнувши з відповідача 23 863,27 грн. заборгованості.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування
господарським судом м. Києва та Київським апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права при
прийнятті судових актів є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені
господарськими судами на підставі всебічного, повного і
об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів
відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з
правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 7 вересня 2006 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12
лютого 2007 року у справі № 26/295 залишити без змін, а касаційну
скаргу комунального підприємства по утриманню житлового
господарства Шевченківської районної у м. Києві ради - без
задоволення.
Зупинення виконання рішення господарського суду м. Києва від
7 вересня 2006 року скасувати.
Головуючий, суддя
В.I.Дерепа
Суддя
Б.М.Грек
Суддя
Л.В.Стратієнко