Вищий господарський  суд України у складi колегiї суддiв:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши матерiали касацiйної скарги Житлово-будiвельного кооперативу "Вересневий"

на постанову Львiвського апеляцiйного господарського суду вiд 15.11.2005 року

у справi господарського суду Волинської областi

за позовом Житлово-будiвельного кооперативу "Вересневий"

до 3-тя особа

Регiонального вiддiлення ФДМ України по Волинськiй областi;

ТОВ "Завод будiвельних конструкцiй"

ВАТ "Ковельсiльмаш"

про

визнання недiйсним договору купiвлi-продажу,

В засiданнi взяли участь представники:

позивача:

Ковальова Л.В., Шайнюк Т.Г., Кисляк О.В.,

вiдповiдача:

Ярмолюк Я.I.,

ВСТАНОВИВ:

У груднi 2004 року Житлово-будiвельний кооператив "Вересневий" звернувся до господарського суду з позовом до Регiонального вiддiлення ФДМ України по Волинськiй областi та ТОВ "Завод будiвельних конструкцiй" про визнання недiйсним договiр купiвлi-продажу незавершеного будiвництва 144 квартирного житлового будинку по вул. Заводськiй в м. Ковелi вiд 13.12.2001 року.

У квiтнi 2005 року Житлово-будiвельний кооператив "Вересневий" звернувся до господарського суду з заявою змiну предмету позову та просив визнати недiйсними накази РВ ФДМ України по Волинськiй областi № 90 та № 92 вiд 23.04.2001 року та недiйсним договiр купiвлi-продажу незавершеного будiвництва вiд 13.12.2001 року.

Рiшенням господарського суду Волинської областi вiд 18.08.2005 року в позовi вiдмовлено повнiстю.

Постановою Львiвського апеляцiйного господарського суду вiд 15.11.2005 року рiшення мiсцевого господарського суду вiд 18.08.2005 року залишено без змiн, а апеляцiйну скаргу -без задоволення.

Доповiдач: Черкащенко М.М.

Не погоджуючись з прийнятими рiшеннями Житлово-будiвельний кооператив "Вересневий" подав касацiйну скаргу, в якiй просить постанову Львiвського апеляцiйного господарського суду вiд 15.11.2005 року та рiшення господарського суду Волинської областi вiд 18.08.2005 року скасувати, прийняти нове рiшення, яким позовнi вимоги задовольнити.

В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосованi норми матерiального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рiшень.

Судова колегiя, розглянувши наявнi матерiали, обговоривши доводи касацiйної скарги, перевiривши юридичну оцiнку обставин справи та повноту їх встановлення, дослiдивши правильнiсть застосування норм матерiального та процесуального права вважає, що касацiйна скарга не пiдлягає задоволенню з наступних пiдстав.

Як вбачається з матерiалiв справи та встановлено судами попереднiх iнстанцiй, що вiдповiдно до Наказу ФДМ України № 608 вiд 11.04.2001 року "Про включення до перелiку об'єктiв незавершеного будiвництва, що пiдлягають приватизацiї, та виключення з перелiку" 144 квартирний житловий будинок  по вул. Заводська в м. Ковель було включено до перелiку об'єктiв, що пiдлягають приватизацiї.

На  пiдставi даного Наказу, РВ ФДМ України по Волинськiй областi видав Наказ № 90 вiд 23.04.2001 року та Наказ № 170 вiд 22.06.2001 року, якими вирiшив приватизувати об'єкт незавершеного будiвництва 144 квартирний житловий будинок по вул. Заводська в м. Ковель, шляхом продажу його на аукцiонi за цiною 250000,00 грн.

Враховуючи, що спiрнi накази були виданi у вiдповiдностi ст. ст. 6, 9 Закону України "Про особливостi приватизацiї об'єктiв незавершеного будiвництва" та ст. ст. 13, 16 Закону України "Про приватизацiю невеликих державних пiдприємств (малу приватизацiю)" (2171-12) , а також виданi на виконання Наказу ФДМ України № 608 вiд 11.04.2001 року, який є чинним, судова колегiя погоджується з висновками попереднiх iнстанцiй про вiдсутнiсть пiдстав для визнання таких наказiв недiйсними.

Судами попереднiх iнстанцiй встановлено, що 13.11.2001 року за результатами продажу на аукцiонi за методом зниження цiни лота мiж РВ ФДМ України по Волинськiй областi (продавець) та ТОВ "Завод будiвельних конструкцiй" (покупець) було укладено договiр купiвлi-продажу об'єкта незавершеного будiвництва 144 квартирний житловий будинок по вул. Заводська в м. Ковель. Даний договiр посвiдчено приватним нотарiусом Ковельського мiського нотарiального округу Волинської областi  Залiською Н.М. в зареєстрований в реєстрi за № 5820.

Вiдповiдно до п.1.2 договору, вiдчужуваний об'єкт належить РВ ФДМ України по Волинськiй областi на пiдставi Наказу ФДМУ № 608 вiд 11.04.2001 року.

Згiдно п. 9 Положення про регiональне вiддiлення Фонду державного майна України, затв. Наказом ПКМУ вiд 15.06.1994 року № 412, регiональне вiддiлення ФМДУ здiйснює управлiння та розпоряджається майном пiдприємств, установ i органiзацiй, що перебуває у державнiй власностi, в процесi приватизацiї.

Враховуючи вищевикладене, положення ст. ст. 203, 205 Цивiльного кодексу України (435-15) , а також факт вiдсутностi протиправних дiй з боку  вiдповiдача при пiдготовцi об'єкта до продажу та при проведенi конкурсу, який встановлений пiд час розгляду справи № 6/157-38, судова колегiя погоджується з висновками попереднiх iнстанцiй про вiдсутнiсть пiдстав для визнання договору купiвлi-продажу незавершеного будiвництва недiйсним.

Посилання скаржника на те, що РВ ФДМУ по Волинськiй областi не мав права вiдчужувати спiрний об'єкт, оскiльки вiн знаходиться на правi спiльної власностi про що свiдчить аудиторський висновок фiрми "Аудит-фаг" вiд 04.09.2001 року та платiжнi доручення про перерахування позивачем коштiв на виконання будiвельно-монтажних робiт 144-х квартирного будинку не може братись судом до уваги, враховуючи наступне.

Вiдповiдно до ст. 128 ЦК УРСР, право власностi у набувача за договором виникає з моменту передачi речi, якщо iнше не передбачено законом або договором.

Враховуючи, що спiрний об'єкт був об'єктом незавершеного будiвництва, тому позивач не набув право власностi на будинок, оскiльки право власностi на нерухоме майно виникає з моменту завершення будiвництва та з моменту його прийняття до експлуатацiї, а до цього моменту позивач є лише власником матерiалiв, обладнання, якi були використанi в процесi будiвництва цього будинку.

Крiм того, судами попереднiх iнстанцiй встановлено, що РВ ФДМУ по Волинськiй областi платiжними дорученнями № 49 вiд 31.01.2002 року, № 151 вiд 29.03.2002 року, № 310 вiд 14.06.2002 року та № 615 вiд 27.11.2002 року вiдшкодував позивачу понесенi ним витрати.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова є законною та обгрунтованою, а доводи касацiйної скарги не спростовують висновкiв суду.

Керуючись ст. ст. 111-5-, 111-7-, 111-9-, 111-11- Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касацiйну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львiвського апеляцiйного господарського суду вiд 15.11.2005 року у справi № 06/8-92 залишити без змiн.