ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 р.
№ 2-461/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів:
Глос О.I., Бакуліної С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Мівса"
на ухвалу
апеляційного суду Житомирської області від 21.02.2005 р.
у цивільній справі
№2-461/05
Житомирського районного суду Житомирської області
за позовом
ОСОБА_1
до
ТОВ "Мівса"
про
усунення порушень на право виділення частки із спільного
майна
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Колосовський В.К.,
від відповідача:
Нагірняк М.Ф., Дяков В.О., Марінчук I.В.,
від заявника (ТОВ "Кентавр"):
не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області
від 29.10.2002 р. у справі №2-1590 (суддя Морей В.В.) позов
задоволено повністю: визнано дії ТОВ "Мівса" протиправними;
зобов'язано ТОВ "Мівса" виділити ОСОБА_1 його частку в натуральній
формі у вигляді: цеху по розпилюванню каменю, що розташований в
с.Світин Житомирського району з обладнанням для його роботи:
автомобілями МАЗ-500, КРАЗ-643701, автонавантажувачем, двома
вагонетками, двома розпилювальними верстатами, двома водяними
насосами, компресором, двома гідростанціями, краном-балкою,
електротельфером, трансформатором (зварювальним апаратом), шафою
електрощитовою -всього на суму 52 885,25 грн. та 67 917,10
грн. -грошима; стягнуто з ТОВ "Мівса" на користь ОСОБА_1 1 208,03
грн. сплаченого держмита.
ТОВ "Кентавр" звернулося до апеляційного суду Житомирської
області з апеляційною скаргою на рішення Житомирського районного
суду Житомирської області від 29.10.2002 р., в якій, посилаючись
на незалучення його до участі у справі, зазначив, що суд вирішив
питання щодо прав і обов'язків ТОВ "Кентавр", яке не було залучено
до участі у справі, оскільки: по-перше, власником майна
(виділеного за рішенням суду в натурі позивачу) є ТОВ "Кентавр",
яке передало вказане майно в оренду ТОВ "Мівса" згідно з договором
оренди з правом викупу від 01.12.1997 р. (у зв'язку з чим вказане
майно не могло бути виділено позивачу як частка майна ТОВ
"Мівса"); по-друге, судом порушено вимоги ст. 54 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, згідно з якою виділ
частки учасника товариства при виході з нього передбачений у
грошовій формі, а вирішення питання про виділення частки вкладу в
натуральній формі віднесено до компетенції самого товариства (яке
такої згоди не давало); по-третє, судом порушено право власності
ТОВ "Кентавр" на майно (виділене за рішенням суду позивачу) та
позбавлено заявника можливості захищати своє право при розгляді
справи судом.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 21.02.2005
р. у справі №22-а/384 (судді: Микитюк О.Ю., Жигановська О.С.,
Балашкевич С.В.) апеляційну скаргу ТОВ "Кентавр" задоволено:
скасовано рішення Житомирського районного суду Житомирської
області від 29.10.2002 р. та направлено справу на новий розгляд до
того ж суду іншим суддею.
У касаційній скарзі ТОВ "Мівса" просить скасувати ухвалу
апеляційного суду Житомирської області від 21.02.2005 р. та
залишити в силі рішення Житомирського районного суду Житомирської
області від 29.10.2002 р., посилаючись на порушення апеляційним
судом норм процесуального права та неправильне застосування норм
матеріального права, а саме: ст. 15-1, 30, 99, 302 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
, оскільки: по-перше, в
матеріалах справи є конкретний правовстановлюючий документ
(договір оренди майна від 01.12.1997 р.), який підтверджує право
власності ТОВ "Мівса" на спірне майно; по-друге, суд апеляційної
інстанції вийшов за межі предмету спору і вирішив спір про право
власності на спірне майно; по-третє, апеляційним судом порушено
права позивача і відповідача щодо участі в судовому засіданні,
оскільки судові повістки позивачу та відповідачу вручені не були;
по-четверте, судом безпідставно було поновлено процесуальний строк
на апеляційне оскарження рішення районного суду, пропущений без
поважних причин.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 6 Прикінцевих положень Закону України "Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення
підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів"
( 483-16 ) (483-16)
касаційні скарги на рішення судів у справах,
передбачених п. 2 Прикінцевих положень цього Закону, що подані до
набрання чинності цим Законом, по яких провадження не порушено
Верховним Судом України чи Вищим адміністративним судом України,
передаються для розгляду до Вищого господарського суду України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із
того, що майно, яке просить виділити йому позивач, належить ТОВ
"Мівса" згідно з умовами договору оренди від 01.12.1997 р., а
згідно з протоколом загальних зборів від 17.09.2002 р. ОСОБА_1
(позивачу) було відмовлено у виході зі складу учасників товариства
та у виділенні його частки частково майном товариства, а частково
грошима (що, за висновком суду є достатньою підставою для
задоволення позову про виділення ОСОБА_1 його частки в натуральній
формі у вигляді спірного майна).
Скасовуючи рішення Житомирського районного суду і направляючи
справу на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд
виходив із того, що: по-перше, відповідно до п. 4 ст. 307
Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
(1963 р.)
вирішення питання про права і обов'язки особи, яка не була
залучена до участі у справі, є безумовною підставою для скасування
рішення і передачі справи на новий розгляд; а з матеріалів справи
вбачається, що суд вирішив питання про виділення ОСОБА_1 майна,
яке є власністю ТОВ "Кентавр", не залученого до участі у справі;
по-друге, рішення загальних зборів ТОВ "Мівса" про відмову ОСОБА_1
у виході з товариства ніким не оскаржено.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
ухвала апеляційного суду Житомирської області від 21.02.2005 р. у
справі №22-а/384 про скасування рішення Житомирського районного
суду Житомирської області від 29.10.2002 р. та направлення справи
на новий розгляд відповідає вимогам чинного законодавства з огляду
на наступне.
Житомирський районний суд Житомирської області, обмежившись
посиланням на перехід спірного майна у власність ТОВ "Мівса" з
моменту сплати вартості орендованого майна, не дослідив питання
оплати вартості орендованого майна, не надав оцінки ні умовам
договору оренди майна від 01.12.1997 р. (а.с. 18), ні акту
звірення розрахунків від 28.12.1998 р. (а.с. 20).
Разом із тим, згідно з умовами вказаного договору ТОВ
"Кентавр" як орендодавець передало ТОВ "Мівса" (орендарю) спірне
майно у тимчасове володіння та користування з правом викупу майна
в порядку, передбаченому п.п. 5.1, 5.2 п. 5 договору (п.
5.1 -"Майно, що орендується, переходить у власність орендаря, якщо
він вніс орендодавцю всю належну йому орендну плату на суму
вартості орендованого майна згідно з актом оцінки його вартості",
п. 5.2 -"Порядок передачі та оформлення права власності на майно,
що орендується, здійснюється сторонами за актом протягом 20 днів з
моменту повної сплати орендарем вартості майна").
Однак, слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні як
документи, що підтверджують сплату орендної плати на суму вартості
орендованого майна, так і акт передачі спірного майна ТОВ "Мівса"
після повної сплати орендарем вартості майна, складений відповідно
до п. 5.2 договору оренди.
Що стосується акта звірення розрахунків від 28.12.1998 р., то
вказаний акт свідчить про наявність заборгованості з орендної
плати в сумі 6 617,33 грн., а суд першої інстанції не дослідив і
не встановив факт припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної
однорідної вимоги в установленому законом порядку.
Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи (а.с. 38)
наявна ухвала Верховного Суду України від 07.11.2002 р., якою було
задоволено касаційну скаргу ТОВ "Кентавр" і скасовано рішення
Житомирського районного суду від 01.11.2001 р. у справі №2-1575
про визнання права власності на спір не майно за ТОВ "Мівса" в
особі співзасновників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у зв'язку з
порушенням норм процесуального права та вирішенням питання про
права і обов'язки осіб, які не були притягнуті до участі у справі.
З огляду на викладене, висновки райсуду про наявність підстав
для виділення ОСОБА_1 спірного майна як частини майна ТОВ "Мівса"
є передчасними.
Доводи касаційної скарги не можуть бути взяті до уваги,
оскільки: по-перше, договір оренди майна від 01.12.1997 р. не є
правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності
ТОВ "Мівса" на спірне майно; по-друге, суд апеляційної інстанції
не виходив за межі предмету спору і не вирішував спір про право
власності на спірне майно, а направив справу на новий розгляд до
суду першої інстанції у зв'язку з вирішенням питання про права і
обов'язки особи (ТОВ "Кентавр"), яку не було залучено до участі у
справі; по-третє, апеляційним судом було в установленому законом
порядку повідомлено про день слухання справи представника позивача
ОСОБА_4 (а.с. 139), який з'явився у судове засідання (про що
зазначено в протоколі судового засідання -а.с. 147), і
представника відповідача -директора ТОВ "Мівса" ОСОБА_2 (а.с.
140), по-четверте, апеляційним судом не поновлювався процесуальний
строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (який
було поновлено ухвалою Житомирського районного суду Житомирської
області від 29.12.2004 р. -а.с. 132).
Відповідно до п. 4 ст. 307 Цивільного процесуального кодексу
України ( 1618-15 ) (1618-15)
(в редакції, що діяла у спірний період)
рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий
розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які
не були притягнуті до участі в справі.
Враховуючи, що апеляційним судом було встановлено та
матеріалами справи підтверджено, що рішення суду першої інстанції
у даній справі стосується прав і обов'язків ТОВ "Кентавр", не
залученого до участі у справі, висновки апеляційного суду про
наявність підстав для передачі справи на новий розгляд до суду
першої інстанції є законними та обгрунтованими, у зв'язку з чим
підстав для скасування ухвали апеляційного суду Житомирської
області від 21.02.2005 р. у справі №22-а/384 не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9,- ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Мівса" на ухвалу апеляційного суду
Житомирської області від 21.02.2005 р. у цивільній справі
№2-461/05 Житомирського районного суду Житомирської області
залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Житомирської
області від 21.02.2005 р. у справі №2-461/05 -без змін.
Справу направити за підвідомчістю на новий розгляд до
господарського суду Житомирської області.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна