Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Першикова Є.В.

суддів:

Савенко Г.В.

Данилової Т.Б.

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ "Марина "Вей Макс"

на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 року

у справі

№ 2-26/11223-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом

Виконавчого комітету Новосвітської селищної Ради

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Марина "Вей Макс"

про

визнання договору оренди комунального майна неукладеним

за участю представників сторін:

позивача: Бережной М.О. дов. № 909 від 29.09.2006

Філонов А.I. дов. № 1090 від 15.11.2006

відповідача: Лавренова Н.О. дов. від 30.03.2007

За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судовому засіданні від 11.01.07 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Склад колегії змінено за розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 18.04.2007 року за № 2-12.2/73. У зв'язку з відпусткою судді Вищого господарського суду України Ходаківської I.П., призначено колегію суддів у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів: Савенко Г.В., Данилова Т.Б.

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про визнання неукладеним договір оренди комунального майна будівлі колишньої прикордонної застави інв. №10330033 від 08.04.2003р., укладеного між виконавчим комітетом Новосвітської селищної ради та ТОВ "Марина "Вей-Макс" та про зобов'язання відповідача з дійсного спору повернути об'єкт оренди позивачу.

Позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсним договір оренди комунального майна від 08.04.2003р.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що у договорі відсутні умови щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкту оренди, що є порушенням ст. 10 Закону України "Про оренду держаного та комунального майна"    (2269-12)   . Орендарем не виконані умови договору щодо страхування об'єкту оренди, сторонами за договором. У порушення умов договору, відповідачем не вносилися орендні платежі. Обгрунтовуючи заяву про уточнення позовних вимог, виконавчий комітет Новосвітської селищної ради просить визнати спірний договір недійсним на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України (435-15) як такий, що не відповідає вимогам закону.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2006 (суддя Проніна О.Л.) у задоволені позову відмовлено.

За результатами апеляційного провадження, Севастопольським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 11.12.2006 (судді: Лисенко В.А., Дугаренко О.В., Заплава Л.М.) апеляційну скаргу Виконавчого комітету Новосвітської селищної Ради задоволено частково. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2006 у справі № 2-26/11223-2006 скасовано. Прийнято нове рішення, яким визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, укладений 08.04.2003 між Виконавчим комітетом Новосвітовської селищної Ради та ТОВ "Марина "Вей-Макс" стосовно об'єкту комунальної власності будівлі колишньої прикордонної застави. Зобов'язано ТОВ "Марина "Вей-Макс" повернути виконавчому комітету Новосвітовської селищної Ради об'єкт комунальної власності будівлі колишньої прикордонної застави інв. № 10330033.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Марина "Вей-Макс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 скасувати, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2006 -залишити в силі.

Обгрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ "Марина "Вей-Макс" посилається на неправильне застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права, а саме: ст.ст. 203, 215, 216, 217 ЦК України (435-15) та процесуального права, зокрема, ст.ст. 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) з мотивів, викладених у касаційній скарзі та доповненнях до касаційної скарги.

Скасовуючи рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2006, апеляційна інстанція виходила з того, що спірний договір не містить повного переліку істотних умов, наявність яких передбачена ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) № 2269 від 10.04.1992 (зі змінами та доповненнями), зокрема, відсутні обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно ст. 203 ЦК України (435-15) до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема є те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України (435-15) .

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсності на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правовідносини в частині регулювання відносин з оренди комунального або державного майна, майна, яке належить АР Крим, підпадають під дії Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Відповідно ст. 630 ЦК України (435-15) договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту.

Отже, договір оренди може вважатися укладеним лише за наявності у ньому передбачених частиною першою статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) істотних умов, до яких віднесені об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), термін, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов'язань, відповідальність сторін, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені і інші умови, наприклад, щодо використання орендарем об'єкту оренди за цільовим призначенням.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2001р. №150 (150-2001-п) "Про затвердження Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок робота підприємств та оренду приміщень", яким регулюється видача органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи новостворених підприємств, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, житлових та інших об'єктів, впровадження нових технологій, передачу у виробництво зразків нових пожежно-небезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренду будь-яких приміщень, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та громадян, до об'єктів, на які має бути виданий відповідний дозвіл віднесені й об'єкти з масовим перебуванням людей - будинки дитячих дошкільних, навчальних, культурно-видовищних і культових закладів, закладів дозвілля, лікувально-профілактичних закладів із стаціонарними відділеннями, закладів відпочинку та туризму, будинків-інтернатів загального та спеціального типу, готелів, санаторіїв та криті спортивні споруди, ринки, а також інші аналогічні за призначенням об'єкти з постійним або тимчасовим перебуванням у них від 50 та більше осіб.

Проте, відповідно п. 11 Порядку Дозвіл не оформлюється у разі прийняття в експлуатацію об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту державною комісією, утвореною в установленому порядку. Згідно із п. 11-1 Порядку орендар може розпочати господарську діяльність за декларативним принципом у разі укладення договору страхування цивільної відповідальності перед третіми особами стосовно відшкодування наслідків можливої шкоди.

Відповідно умов договору об'єкт оренди не віднесений до об'єктів масового перебування людей та переданий для реставрації, у зв'язку з чим не потребується відповідно до норм діючого законодавства забезпечення пожежної безпеки такого об'єкту. Крім того, позивачем були укладені відповідний договір страхування об'єкту оренди на випадок пожежі або стихійного явища на користь Новосвітоської сільської ради, про що свідчить страховий акт № КР02/01/06/25 від 25.09.2006р та договір страхування об'єкту оренди за оспорюваним договором від 25.09.2006р.

За таких обставин, колегія суддів, підтримуючи висновки місцевого господарського суду вважає, що підтверджена матеріалами справи відсутність у договорі оренди істотних умов стосовно забезпечення пожежної безпеки об'єкту оренди не є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України (435-15) .

Окрім того колегія суддів зазначає, що згідно ст. 638 ЦК України (435-15) , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) передбачено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Колегія суддів вважає, що спірний договір є дійсним, оскільки саме на підставі укладеного договору між сторонами виникли цивільні правовідносини.

Підписання спірного договору свідчить про те, що при його укладенні між сторонами була досягнута згода по всім істотним умовам необхідним для договору оренди. Наявність чи відсутність в договорі істотних умов відноситься до питання порядку укладення договору і не може бути підставою для визнання недійсним договору оренди.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

У зв'язку з наведеним, судова колегія приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду не може вважатись законною та обгрунтованою, у зв'язку з чим остання підлягає скасуванню із залишенням без змін первісного рішення у цій справі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ТОВ "Марина "Вей Макс" -задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 року у справі № 2-26/11223-2006 -скасувати.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2006 року -залишити без змін.