Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кота О.В.,

Шевчук С.Р.(доповідач),

Владимиренко С.В.

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного

і додані до неї матеріали товариства “Будмеханізація”

на постанову від 19.12.2006 р.

Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі №2-15/10788-2006

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Відкритого акціонерного товариства

до “Будмеханізація” Товариства з обмеженою відповідальністю “Курортпрофбуд”

Про витребування майна з чужого незаконного володіння

В судовому засіданні взяли участь представники:

- скаржника (позивача): Кияненко М.В. (дов. № б/н від 20.12.2006 р.), Рощін Д.О. (голова правління)

- відповідача: Озеров О.О. – засновник (протокол № 3 від 06.04.2006р. )

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Будмеханізація” у червні 2006 р. звернулося з позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Курортпрофбуд” про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2006 р. (суддя Іщенко І.А.) у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2006р. (колегія суддів у складі головуючого судді Сотула В.В., суддів Борисової Ю.В. та Горошко Н.П.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2006 р. залишено без змін.

Відкрите акціонерне товариство “Будмеханізація” у своїй касаційній скарзі просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2006 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Скаржник вважає, що постанова та рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 35 ГПК України (1798-12) , ст. ст. 161, 207, 232 ЦК України (435-15) , ст. ст. 47, 48 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) .

Товариство з обмеженою відповідальністю “Курортпрофбуд” не скористалося правом, наданим ст.111-2 ГПК України (1798-12) , та не надіслало відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.08.2005 р. між відкритим акціонерним товариством “Будмеханізація” та товариством з обмеженою відповідальністю “Курортпрофбуд” було укладено договір купівлі-продажу трактору ДТ-75 № 572455 1989 р. випуску. Від імені Відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація” договір підписано директором даного товариства –Майстер С.Р.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що директор Відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація” Майстер С.Р. в силу Статуту товариства мав повноваження на укладення спірного договору купівлі-продажу від 29.08.2005 р. (а.с. 28) є передчасними і не відповідають вимогам законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до частини першої та третьої ст. 92, статті 154 ЦК України (435-15) , юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; установчим документам акціонерного товариства є його статут; статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити, зокрема, відомості про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Нормами ст. ст. 97, 99, 161 ЦК України (435-15) встановлено, що управління товариством здійснюють його органи (загальні збори і виконавчий орган); виконавчий орган створюють загальні збори в складі однієї або кількох осіб і він діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом товариства і законом; виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Отже, директор товариства не є самостійним органом управління, бо останній складається не з однієї, а кількох осіб (пункт 8.4.4 статуту), а тому для набуття товариством цивільних прав та обов’язків він повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів акціонерів (частина друга ст. 99, ст. 161 ЦК України (435-15) ).

Відповідно до пункту 8.4.7 Статуту засідання правління товариства проводяться не рідше одного разу на місяць і вважаються правомочними, якщо на них присутні Ѕ його членів; рішення правління приймаються більшістю голосів; у разі розподілу голосів порівну –голос голови правління є вирішальним. В порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) господарські суди попередніх інстанцій не дослідили чи виносилось питання відчуження майна на засідання правління чи на загальні збори акціонерів позивача, чи зазначений договір укладався директором товариства одноособово.

Поза увагою суддів попередніх інстанцій залишилися доводи позивача про недійсність норм Статуту Відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація” в редакції 2004 р. Матеріали справи не містять доказів чинності Статуту позивача в редакції 2004 р., а судами зазначений факт не перевірявся.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законними тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосування попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10-111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. у справі №2-15/10788-2006 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. у справі №2-15/10788-2006 скасувати.

Справу №2-15/10788-2006 передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.