Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Кравчука Г.А.

суддів:

Мачульського Г.М.

Шаргала В.I.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Головного навчального центру "Зелена Буча"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду

від

30.01.2007р.

у справі

господарського суду

№ 46/489-42/423

м. Києва

за позовом

Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Головного навчального центру "Зелена Буча"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Iнтегдиф"

про

відшкодування збитків

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Iнтегдиф"

до

Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Головного навчального центру "Зелена Буча"

про

відшкодування збитків

за участю представників

- позивача:

Марчук Т.В. (довіреність від 17.04.2007р. №12)

- відповідача:

Марфіної Н.В. (довіреність від 12.09.2006р.), -

В С Т А Н О В И В:

Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2006р. (суддя Паламар П.I.), позов Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Головного навчального центру "Зелена Буча" задоволено. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Iнтегдиф" на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Головного навчального центру "Зелена Буча" 50 000 грн. збитків, 500 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Iнтегдиф" постановлено відмовити.

Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Отрюх Б.В., суддів Верховець А.А., Тищенко А.I.) рішення Господарського суду м. Києва від 31.10.2006р. скасовано, в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено в повному обсязі. Постановлено стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Головного навчального центру "Зелена Буча" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Iнтегдиф" 101 660, 58 грн. збитків у вигляді неотриманого прибутку, 1 016, 60 грн. -держмита за подання зустрічної позовної заяви, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 758, 30 грн. -держмита за подання апеляційної скарги.

В своїй касаційній скарзі позивач за первісним позовом просить скасувати вказану постанову, а рішення Господарського суду м. Києва від 31.10.2006р. залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ч.2 ст.849, ст.ст.850, 887, ч.1 ст.888, п.4 ст.889 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.324 Господарського кодексу України (436-15) , ДБН А.2.2-3-2004, ст.ст.32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

У відзиві на касаційну скаргу відповідач за первісним позовом посилається на безпідставність і необгрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, а також на відповідність оскарженої постанови вимогам діючого законодавства України. Так, у відзиві зазначено, що завдання на проектування було передане підряднику лише 18.02.2005р., не дивлячись на те, що договір було укладено 16.12.2005р., що призвело до гальмування процесу виконання робіт з вини замовника; відповідач за зустрічним позовом впродовж дії договору декілька разів змінював свої побажання щодо проектованої будівлі; відповідачем за зустрічним позовом було прострочено отримання дозволу органів місцевого самоврядування на проведення проектних робіт; апеляційним господарським судом було встановлено відсутність вини підрядника у невиконанні робіт в строк; підрядником було виконано частину робіт до односторонньої відмови замовника від договору; замовником не було надано відповідного дозволу на знесення споруди, яка знаходиться на території проектування спального корпусу; відповідач за зустрічним позовом не сприяв позивачеві за зустрічним позовом у виконанні робіт, чим порушив норми діючого законодавства та умови договору; порушення замовником своїх зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, в даному випадку -стягнення з нього неотриманого підрядником прибутку.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 16.12.2004р. між сторонами по справі укладено договір на виконання проектних робіт №45, відповідно до умов якого відповідач за первісним позовом за завданням позивача за первісним позовом зобов'язувався протягом 180 днів з моменту укладання договору розробити проектно-кошторисну документацію будівництва спального корпусу Головного навчального центру "Зелена Буча" по вул. Артема, 22 у сел. Буча Київської області та виконати пов'язані з цим підготовчо-організаційні роботи загальною вартістю 129 995, 64 грн., а позивач за первісним позовом -прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість шляхом внесення попередньої оплати у розмірі 50% вартості робіт, кінцевий розрахунок провести протягом 5 робочих днів після підписання акту здавання-приймання робіт.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачеві 50 000 грн. в рахунок попередньої оплати за договором згідно платіжного доручення №851 від 17.12.2004р.

Умовами договору та додатком №4 до договору було передбачене поетапне виконання робіт протягом грудня 2004 -червня 2005 р.р., зокрема протягом грудня 2004 -лютого 2005 р.р. відповідач за первісним позовом зобов'язувався виконати перший підготовчо-організаційний етап. Згідно з додатком №3 до договору (кошторис №1 на підготовчо-організаційний етап) на цьому етапі передбачено виконання робіт з надання вихідних даних, отримання технічних умов та архітектурно-планувального завдання. Позивач за первісним позовом дійшовши до висновків про порушення відповідачем за первісним позовом строків виконання робіт, а отже -про неможливість останнім виконати робіт за договором в строк, листом №12/88 від 21.03.2005р. повідомив відповідача за первісним позовом про відмову від спірного договору підряду, а згодом звернувся до господарського суду з позовом про відшкодування збитків у вигляді витрат на проведення попередньої оплати у розмірі 50 000 грн.

В свою чергу відповідач за первісним позовом під час нового розгляду справи звернувся до місцевого господарського суду із зустрічним позовом, в якому просив стягнути з позивача за первісним позовом збитки у вигляді неотриманого прибутку у розмірі 101 660, 58 грн., посилаючись на те, що несвоєчасність виконання замовлених робіт відбулось з вини позивача за первісним позовом.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що первісні позовні вимоги про відшкодування збитків у вигляді витрат на проведення попередньої оплати у розмірі 50 000 грн. є обгрунтованими і відповідають приписам ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України (435-15) ; позивач за первісним позовом правомірно відмовився від спірного договору у зв'язку із порушенням відповідачем за первісним позовом строків виконання робіт; посилання відповідача за первісним позовом на те, що порушення строків виконання робіт відбулось внаслідок прострочення позивачем за первісним позовом передачі технічного завдання є безпідставним і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, а відтак місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст.849, 888 Цивільного кодексу України (435-15) дійшов до висновків про наявність правових підстав для задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши в оскарженій постанові, що спірним договором відповідні обов'язки були покладені також і на замовника, а саме - щодо зобов'язання останнього сприяти підрядникові у виконанні робіт, натомість замовник, всупереч вимогам ст.324 Господарського кодексу України (436-15) , ст.ст.887, 888 Цивільного кодексу України (435-15) та умовам Договору не сприяв підрядникові у виконанні робіт, зокрема замовником були отримані дозволи на проектно-вишукувальні роботи які не відповідали умовам Договору, а зміст рішення місцевого органу влади не відповідав Завданню на проектування, рішення Бучанської селищної ради було надане підряднику лише 20.04.2005р., внаслідок чого було зірвано графік виконання робіт за Договором. Гальмування процесу виконання робіт також зумовлено наданням замовником підрядникові завдання на проектування лише 18.02.2005р. при тому, що підготовчо-організаційні роботи повинні були проводитися з грудня 2004р. по лютий 2005р. Також замовник на неодноразові звернення підрядника стосовно отримання відповідного дозволу на знесення споруди, яка розташована на місті проектованої будівлі, відповів відмовою, зазначивши, що знесення старої будівлі не впливає на проведення проектних робіт, натомість апеляційний господарський суд зазначив, що отримання зазначеного дозволу необхідне в силу приписів ДБН А.2.2-3-2004, а сама наявність такої споруди унеможливлює проведення інженерно-геологічного вишукування, що є необхідним відповідно до вимог проектного завдання. Також, суд апеляційної інстанції виходив з того, підрядником була виконана частина робіт, а відтак апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи ст.614 Цивільного кодексу України (435-15) , дійшов до висновків про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову про стягнення 50 000 грн., та наявність, в силу приписів ст.ст.611, 886 Цивільного кодексу України (435-15) і ст.ст.193, 224, 225 Господарського кодексу України (436-15) підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом 101 660, 58 грн. збитків у вигляді неотриманого прибутку, посилаючись на те, що у випадку належного виконання замовником умов договору підрядник мав би змогу виконати свої зобов'язання за договором у повному обсязі та отримати від замовника плату за виконану роботу у зазначеному розмірі.

Відповідно до п.1 ст.111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо суд касаційної інстанції визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст.4-3, 4-7, 43, 101 ГПК України (1798-12) у їх сукупності, дослідив подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази.

Так, згідно ст.324 ГК України (436-15) за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Відповідно до ст.887 ЦК України (435-15) за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Статтею 888 цього кодексу визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

Як встановлено судом апеляційної інстанції замовник передав підряднику завдання на проектування лише 18.02.2005р. при тому, що підготовчо-організаційні роботи повинні були проводитися з грудня 2004р. по лютий 2005р. Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, замовник на неодноразові звернення підрядника стосовно отримання відповідного дозволу на знесення споруди, яка розташована на місті проектованої будівлі, відповів відмовою, зазначивши, що знесення старої будівлі не впливає на проведення проектних робіт. Між тим, отримання зазначеного дозволу необхідне в силу приписів ДБН А.2.2-3-2004, а сама наявність такої споруди унеможливлює проведення інженерно-геологічного вишукування, що є необхідним відповідно до вимог проектного завдання. Підрядник неодноразово звертався до замовника з проханням отримати відповідний дозвіл, що як встановлено судом апеляційної інстанції, підтверджується листами: №421/04 від 27.12.04р.; 13/05 від 18.01.05р.; №40/05 від 11.02.05р.; №72/05 від 16.03.05р.; №78/05 від 17.03.05р.; №104/05 від 30.03.05р.; №422/04 від 27.12.044р.; №421/04 від 27.02.05р., дослідженими судом апеляційної інстанції. На вказані листи замовник відповів відмовою, пославшись на те, що знесення старої будівлі не впливає на проведення проектних робіт (лист №01-14 від 20.01.05р.). Однак отримання відповідного дозволу на знесення є обов'язковим, що передбачено ДБН А.2.2-3-2004, а знаходження старої будівлі унеможливлює проведення інженерно-геологічного вишукування, що є необхідним відповідно до вимог проектного завдання.

З досліджених судом апеляційної інстанції протоколів нарад замовника від 18.02.2005р. та від 02.03.2005р., та листа замовника за №04-75 від 15.03.2005р. судом апеляційної інстанції встановлено, що замовник визнав що підрядником виконані роботи по розділу "АР" на стадії "Проект". Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, у листі замовника на адресу підрядника за №04-75 від 15.03.2005р. замовник визнав що підрядником виконані архітектурно-планові рішення забудови.

Крім того, замовником були отримані дозволи на проектно-вишукувальні роботи які не відповідали умовам Договору, а зміст рішення місцевого органу влади не відповідав Завданню на проектування, рішення Бучанської селищної ради було надане підряднику лише 20.04.2005р., внаслідок чого було зірвано графік виконання робіт за договором.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції обгрунтовані дослідженими в судовому засідання доказами.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції що підрядник зі своєї сторони виконав всі передбачені договором роботи, які можливо було виконати в умовах невиконання замовником своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до ст.224 ч.1 ГК України (436-15) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною другою цієї норми визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.22 ЦК України (435-15) збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до правомірного висновку що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання позивачем за первісним позовом.

Такі висновки суду апеляційної інстанції грунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів ст.111-7 ч.2 ГПК України (1798-12) , суд касаційної інстанції не має права зробити.

За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.03.2007р. за клопотанням позивача за первісним позовом зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. у даній справі до закінчення її перегляду у порядку касації.

Оскільки підстави для зупинення виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції відпали, її виконання підлягає поновленню.

Крім того, з касаційної скарги не в повному розмірі сплачено державне мито. Згідно ст.3 п.2 пп. "г" Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) від 21.01.1993 року №7-93 із касаційних скарг на рішення та постанови державне мито із спорів майнового характеру сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином державне мито підлягає сплаті у розмірі 758,30 грн., а сплачено лише 250 грн. Тому за результатами розгляду касаційної скарги, згідно приписів ст.49 ч.5 ГПК України (1798-12) з позивача за первісним позовом належить стягнути розмір недоплаченого державного мита, що становить 508,30 грн.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Головного навчального центру "Зелена Буча" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. у справі № 46/489-42/423 Господарського суду міста Києва -без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. у справі № 46/489-42/423 Господарського суду міста Києва.

Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Головного навчального центру "Зелена Буча" на користь Державного бюджету України 508 (п'ятсот вісім) грн. 30 коп. державного мита.

Зобов'язати Господарський суд міста Києва видати наказ.