ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
     ПОСТАНОВА
     IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     18 квiтня 2007 р.
 
     № 36/354
 
     Вищий  господарський суд  України у складi колегiї  суддiв:
 
     головуючого суддi
 
     Кривди Д.С. -(доповiдача у справi),
 
     суддiв:
 
     Жаботиної Г.В.,
     Улiцького А.М.,
 
     розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi касацiйну скаргу
      
     Автокооперативу по експлуатацiї вiдкритої стоянки "Полiт"
 
     на рiшення
 
     господарського суду мiста Києва вiд  13.09.2006 року
 
     у справi
 
     № 36/354 господарського суду мiста Києва
 
     за позовом
 
     Заступника прокурора Оболонського району м.Києва в  iнтересах
держави в особi Київської мiської ради
 
     до
 
     Автокооперативу по експлуатацiї вiдкритої стоянки "Полiт"
 
     про
 
     звiльнення самовiльно зайнятої земельної дiлянки,
 
     за участю представникiв сторiн вiд:
 
     позивача:
 
     не з'явились
 
     вiдповiдача:
 
     Савчук Я.М. -керiвник, Герасименко П.Н. - згiдно  ордеру  вiд
18.04.2007р.
 
     прокуратури:
 
     не з'явились
 
     ВСТАНОВИВ:
     Рiшенням господарського суду  мiста  Києва  вiд  13.09.2006р.
(суддя Трофименко Т.Ю.)  позов  задоволено  повнiстю;  зобов'язано
Автокооператив  "Полiт"  повернути  самовiльно  зайняту   земельну
дiлянку площею 0,30га, яка розташована по вул.Малиновського, 28  у
Оболонському районi м.Києва Київськiй мiськiй радi та привести  її
в придатний для використання стан у  30-ти  денний  термiн  з  дня
набрання рiшенням законної сили; стягнуто з  вiдповiдача  в  доход
держаного бюджету  України  85грн.  державного  мита;  стягнуто  з
вiдповiдача на користь ДП "Судовий  iнформацiйний  центр"  118грн.
витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу.
     Вiдповiдач в касацiйнiй скарзi просить  скасувати  рiшення  i
передати  справу  на  новий  розгляд  до  суду  першої  iнстанцiї,
посилаючись  на  порушення  та   неправильне   застосування   норм
матерiального та процесуального права.
     Прокуратура Оболонського району м.Києва  та  Київська  мiська
рада не скористалися наданим процесуальним правом на участь  своїх
представникiв в судовому засiданнi касацiйної iнстанцiї.  Оскiльки
явка представникiв сторiн обов'язковою не  визнавалася,  додатковi
документи   вiд   сторiн   не   витребовувались,   з   врахуванням
особливостей   розгляду   скарги   судом   касацiйної   iнстанцiї,
передбачених ст. 111-7 ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  колегiя  суддiв
вважає, що неявка представникiв  сторiн  не  перешкоджає  розгляду
справи за наявними матерiалами вiдповiдно  до  ст.  75,  1115  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
     Колегiя  суддiв,  перевiривши  наявнi   матерiали   (фактичнi
обставини) справи на предмет  правильностi  застосування  мiсцевим
господарським судом норм матерiального  та  процесуального  права,
заслухавши пояснення представникiв вiдповiдача,  дiйшла  висновку,
що касацiйна скарга пiдлягає задоволенню з наступних пiдстав.
     Мiсцевим господарським судом  встановлено, що  вiдповiдно  до
актiв  перевiрки   дотримання   вимог   земельного   законодавства
Управлiння з  контролю  за  використанням  та  охороною  земель  у
м.Києвi вiд 13.06.2006р. №737/39 та Головного управлiння земельних
ресурсiв   Київської   мiської   державної    адмiнiстрацiї    вiд
25.07.2006р. №598/05 у вiдповiдача вiдсутнi будь-якi документи, що
пiдтверджують право власностi  або  право  користування  земельною
дiлянкою площею 0,3га, яка розташована по вул.Малиновського, 28  у
Оболонському районi м.Києва.
     18.04.2006р.  Управлiнням  з  контролю  за  використанням  та
охороною  земель  у  м.Києвi  направлено  вiдповiдачу  припис  про
усунення   порушення    земельного    законодавства    -приведення
використання  земельної  дiлянки   у   30-ти   денний   термiн   у
вiдповiднiсть до вимог чинного земельного законодавства України.
     З  урахуванням  викладеного,  суд  першої  iнстанцiї   дiйшов
висновку про зобов'язання вiдповiдача повернути самовiльно зайняту
спiрну земельну дiлянку вiдповiдно до  ст.212  Земельного  кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
        .
     Однак, зазначений висновок господарського суду не є таким, що
грунтується на всебiчному,  повному  та  об'єктивному  розглядi  в
судовому процесi всiх обставин справи в  їх  сукупностi  керуючись
законом, як це передбачено  ст.  43  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  з
огляду на наступне.
     В  порушення  вимог   вищезазначеної   норми   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
          господарський  суд  не
встановив обставини справи,  що  мають  значення  для  правильного
вирiшення спору.
     Так,  земельнi  вiдносини  щодо  володiння,  користування   i
розпорядження землею регулюються Конституцiєю  України,  Земельним
Кодексом  України,  а   також   прийнятими   вiдповiдно   до   них
нормативно-правовими актами.
     Згiдно приписiв ст.116 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
        
громадяни та юридичнi особи набувають права  власностi   та  права
користування  земельними  дiлянками  iз   земель   державної   або
комунальної власностi за рiшенням  органiв  виконавчої  влади  або
органiв мiсцевого самоврядування та державних органiв приватизацiї
щодо  земельних  дiлянок,  на  яких   розташованi   об'єкти,   якi
пiдлягають приватизацiї, в межах їх  повноважень,  визначених  цим
Кодексом.
     Главою 15 Земельного кодексу  України  ( 2768-14 ) (2768-14)
          визначено
два види  користування  землею  -  право  постiйного  користування
земельною дiлянкою, право оренди земельної дiлянки.
     Статтею 125 цього Кодексу визначено пiдстави виникнення права
користування земельної дiлянки, а саме - одержання її користувачем
документа, що посвiдчує право  постiйного  користування  земельною
дiлянкою та його державної реєстрацiї, i виникнення  права  оренди
земельної дiлянки, а саме  -  укладення  договору  оренди  i  його
державна реєстрацiя.
     Порядок надання у  постiйне  користування  земельних  дiлянок
юридичним особам та порядок передачi земельних  дiлянок  в  оренду
визначенi ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу  України  ( 2768-14 ) (2768-14)
        
та ст. 16 Закону України "Про оренду землi" ( 161-14 ) (161-14)
        .
     Статтею   126   Земельного   кодексу   України    ( 2768-14 ) (2768-14)
        
передбачено,  що   право    власностi    та    право    постiйного
 користування  на земельну  дiлянку  виникає  пiсля  одержання  її
власником або користувачем документа, що посвiдчує право власностi
чи право  постiйного  користування  земельною  дiлянкою,  та  його
державної реєстрацiї. Право на оренду  земельної  дiлянки  виникає
пiсля укладення  договору  оренди  i  його  державної  реєстрацiї.
Приступати до використання земельної дiлянки  до  встановлення  її
меж у натурi (на мiсцевостi), одержання  документа,  що  посвiдчує
право на неї, та державної реєстрацiї забороняється.
     Як встановлено ст.212 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
        ,
самовiльно  зайнятi   земельнi   дiлянки   пiдлягають   поверненню
власникам землi або землекористувачам  без  вiдшкодування  затрат,
понесених  за  час  незаконного  користування   ними.   Приведення
земельних дiлянок у придатний  для  використання  стан,  включаючи
знесення будинкiв, будiвель  i  споруд,  здiйснюється  за  рахунок
громадян або  юридичних  осiб,  якi  самовiльно  зайняли  земельнi
дiлянки.  Повернення   самовiльно   зайнятих   земельних   дiлянок
провадиться за рiшенням суду.
     При цьому згiдно ст.1 Закону України "Про державний  контроль
за  використанням  та  охороною  земель"   ( 963-15 ) (963-15)
           самовiльне
зайняття земельних дiлянок - будь-якi дiї особи, якi свiдчать  про
фактичне використання не наданої їй  земельної  дiлянки  чи  намiр
використовувати земельну дiлянку до встановлення її меж  у  натурi
(на мiсцевостi), до одержання документа,  що  посвiдчує  право  на
неї, та до його державної реєстрацiї.
     Мiж тим, мiсцевим господарським  судом  не  встановлено,  якi
саме дiї вiдповiдача свiдчать про фактичне самовiльне використання
ним  земельної  дiлянки,  не  встановлено  протягом   якого   часу
здiйснюється таке використання. Матерiалами,  якi  б  засвiдчували
факт  порушення,  зокрема,  є  планово-картографiчнi  матерiали  з
нанесенням  меж  самовiльно  зайнятої  земельної  дiлянки  i  данi
натуральних обмiрiв, данi земельно-кадастрової документацiї, тощо.
Суд не встановив, чи мiстять матерiали справи такi докази.
     Суд, дiйшовши висновку  про   самовiльне  зайняття  земельної
дiлянки на пiдставi актiв перевiрок  дотримання  вимог  земельного
законодавства, не дав їм правової оцiнки  i  залишив  поза  увагою
посилання  в  актi  Управлiння  з  контролю  за  використанням  та
охороною земель у м.Києвi  вiд  13.06.2006р.  №737/39  на  те,  що
вiдповiдач  спiрну  земельну  дiлянку  використовує  на   пiдставi
договору на право тимчасового користування землею вiд 06.11.1997р.
Суд  не  дослiдив  вказаний  договiр  i  не  встановив,  чи   було
пролонговано договiр на право тимчасового користування землею;  чи
укладався  новий  договiр.  Отже,  висновок  суду  щодо   зайняття
вiдповiдачем  спiрної  земельної  дiлянки  без  достатнiх  пiдстав
зроблений без врахування всiх обставин у справi.
     В касацiйнiй скарзi вiдповiдач посилається на порушення  норм
процесуального  права,  яке  полягає   в  позбавленнi   можливостi
 прийняти участь у розглядi справи, що у вiдповiдностi  до  111-10
Господарського  процесуального  кодексу  України   ( 1798-12 ) (1798-12)
           є
пiдставою для скасування судового рiшення.
     Вiдповiдно до п.п. 2, 4 ч.  3  ст.  129  Конституцiї  України
одними з основних засад  судочинства  є  рiвнiсть  усiх  учасникiв
судового процесу перед  законом  i  судом,  а  також  змагальнiсть
сторiн та свобода в наданнi ними суду своїх доказiв i у  доведеннi
перед судом їх переконливостi.
     Зазначенi  конституцiйнi  принципи  закрiпленi  в   ст.   4-2
(Рiвнiсть  перед  законом   i   судом)   та   4-3   (Змагальнiсть)
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  згiдно
з якими правосуддя у господарських судах здiйснюється  на  засадах
рiвностi всiх учасникiв судового процесу перед  законом  i  судом;
сторони та iншi особи, якi беруть участь у  справi,  обгрунтовують
свої  вимоги  i  заперечення  поданими  суду  доказами,  для  чого
господарський суд створює  їм  необхiднi  умови  для  встановлення
фактичних   обставин    справи    i    правильного    застосування
законодавства.
     Забезпечення участi сторiн  та  iнших  процесуальних  осiб  у
судовому  процесi  покладається   на   господарський   суд,   який
вiдповiдно до вимог Господарського процесуального кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         пiсля прийняття позовної заяви зобов'язаний винести  i
надiслати  їм  ухвалу  про  порушення  провадження  у  справi   та
призначення справи до розгляду в  засiданнi  господарського  суду,
вказавши про час i мiсце його проведення.
     Згiдно п.3.5.1 Iнструкцiї з дiловодства в господарських судах
України ( v0075600-02 ) (v0075600-02)
        ,  затвердженої   наказом   Голови   Вищого
господарського суду  України  вiд  10.12.2002р.  №75,  ухвала  про
порушення провадження  у  справi  i  призначення  її  до  розгляду
надсилається  службою  дiловодства  в  день  її   прийняття   всiм
учасникам процесу з повiдомленням про вручення,  яке  з  вiдмiткою
про вручення адресатовi залучається до матерiалiв справи.  А  факт
неодержання ухвали адресатом засвiдчується поштовим  повiдомленням
встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом
оперативно передається службою дiловодства суддi для  ознайомлення
та залучення до справи.
     Як вбачається з матерiалiв справи, конверти  з  ухвалами  про
призначення та вiдкладення розгляду справи поверталися до  суду  з
помiткою "для уточнення адреси одержувача".
     Розглядаючи  справу,  господарський  суд   першої   iнстанцiї
вищенаведеного не врахував  та  залишив  поза  увагою  вiдсутнiсть
представника вiдповiдача в судовому засiданнi, не вжив заходiв для
уточнення адреси вiдповiдача i прийняв рiшення за вiдсутностi його
представника.
     За таких обставин ухвалене в справi судове  рiшення  не  може
вважатися законним i обгрунтованим.
     Оскiльки передбаченi  процесуальним  законом  межi  перегляду
справи в касацiйнiй iнстанцiї не дають їй права встановлювати  або
вважати доведеними обставини, що не  були  встановленi  в  рiшеннi
суду чи вiдхиленi ним, вирiшувати питання про  достовiрнiсть  того
чи iншого доказу, про перевагу одних доказiв над  iншими,  збирати
новi докази або додатково  перевiряти  докази,  рiшення  мiсцевого
господарського суду пiдлягає скасуванню, а справа -направленню  на
новий розгляд до господарського суду першої iнстанцiї. При  новому
розглядi справи слiд врахувати наведене i вирiшити спiр вiдповiдно
до закону.
     Враховуючи  викладене, керуючись ст.ст.  108,  111-5,  111-7,
п.3  ч.1  ст.111-9,  111-10,  ст.111-11,   111-12   Господарського
процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України,  -
     П О С Т А Н О В И В:
     Касацiйну скаргу задовольнити.
     Рiшення господарського суду мiста Києва  вiд  13.09.2006р.  у
справi №36/354 скасувати, а справу направити на новий  розгляд  до
суду першої iнстанцiї.
     Головуючий суддя Д.Кривда
     Суддi   Г.Жаботина
     А.Улiцький