Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кравчука Г.А.,

суддів:

Мачульського Г.М.,

Шаргала В.I.

за участю представників сторін:

позивача:

не з'явився

відповідача

не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Акціонерного товариства закритого типу "Спецбуд"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 р.

у справі

№14/238 господарського суду Рівненської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХIД -АВТО"

до

Акціонерного товариства закритого типу "Спецбуд"

про

стягнення 17 764,53 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "ЗАХIД-АВТО" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом (з урахуванням уточнень) до Акціонерного товариства закритого типу (надалі АТЗТ) "Спецбуд" про стягнення 15 705,89 грн. основного боргу, 1 300,56 грн. пені, 410,57 грн. річних, 141,35 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем відповідно до умов укладеного з відповідачем договору були надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, за які останній розрахувався лише частково, в результаті чого утворилася заборгованість у вказаному розмірі. Оскільки борг вчасно не був сплачений, позивач має право на стягнення пені, річних, та інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.10.2006 року (суддя Марач В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року (судді: Д. Новосад, О. Михалюк, Г. Мельник), позов задоволений частково, з АТЗТ "Спецбуд" на користь ТОВ "ЗАХIД-АВТО" стягнуто 15 705,89 грн. основного боргу, 447,62 грн. пені, Доповідач: Шаргало В.I.

270,90 грн. річних, 141,35 грн. інфляційних. Судове рішення мотивоване встановленням факту наявності заборгованості за надані позивачем послуги та посиланням на ст. 193 Господарського кодексу України (436-15) та ст. 526 Цивільного кодексу України (435-15) , відповідно до норм яких зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору або актів цивільного законодавства...,, а також посиланням на встановлений ст. 625 Цивільного кодексу України (435-15) обов'язок боржника сплатити на вимогу кредитора нараховані на суму боргу інфляційні та річні (3%). В решті позову відмовлено з огляду на те, що в період з 11.10.2005 року по 14.02.2006 року у відповідача не існувало обов'язку оплати автопослуг, а відтак інфляційні та річні за цей період не стягуються. Щодо посилань відповідача на пропуск позовної давності, суд відзначив, що позов поданий в межах цього строку.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, АТЗТ "Спецбуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій строків позовної давності, просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2005 року між ТОВ "ЗАХIД-АВТО" (Перевізник) та АТЗТ "Спецбуд" (Замовник) укладений договір №43 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого Перевізник зобов'язався на підставі поданих Замовником заявок подавати під завантаження автомобілі у технічно - справному стані та у належному санітарному стані і здійснювати перевезення вантажів Замовника. Замовник в свою чергу зобов'язався проводити розрахунки за надані послуги протягом семи банківських днів з моменту надання Перевізником відповідного рахунку (п. 3.2 договору). Ціна автопослуг визначена в додатку до названого договору. Перевізник виконав свої зобов'язання за договором №43 від 01.08.2006 року належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи подорожніми листами та талонами до них з відміткою (печаткою) Замовника, а також актом звірки взаємних розрахунків станом на 02.02.2006 року, що підписаний обома сторонами. При цьому суди встановили, що рахунки на оплату послуг вручені Замовнику - АТЗТ "Спецбуд" в день підписання зазначеного акта, і таким чином з урахуванням вимог пункту 3.2 договору №43 зобов'язання відповідача щодо оплати наданих послуг виникло 14.02.2006 року. Однак, відповідач розрахувався за автопослуги лише частково і на момент розгляду справи судом першої інстанції його заборгованість становила 15 705,89 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (436-15) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 611 Цивільного Кодексу України (435-15) встановлено, що у разі порушення зобов'язання за договором настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, ст. 549 цього Кодексу).

У частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо посилань скаржника на порушення строків позовної давності при звернення з даним позовом, то судова колегія касаційної інстанції з урахуванням вимог ст. 925 Цивільного кодексу України (435-15) та пункту 168 Статуту автомобільного транспорту, затв. Постановою КМУ від 27.06.1999р. №401 (401-99-п) та з урахуванням встановленої судом дати перебігу цього строку, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що ТОВ "ЗАХIД-АВТО" звернувся до господарського суду в межах строків позовної давності.

З огляду на наведене та на те, що судами попередніх інстанцій встановлено порушення АТЗТ "Спецбуд" своїх зобов'язань за договором №43 від 01.08.2006 року в частині оплати отриманих від ТОВ "ЗАХIД -АВТО" послуг з автоперевезень, суди правомірно задовольнили позовні вимоги у вищезазначеній частині.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Спецбуд" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. у справі №14/238 залишити без зміни.