821/216/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість - 07.09.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ07 вересня 2021 року м. Київсправа № 821/216/16касаційне провадження № К/9901/26670/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бившевої Л.І.,суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області (далі - Інспекція) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 (суддя Хом`якова В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 (головуючий суддя - Зуєва Л.Є., судді - Шевчук О.А., Федусик А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (далі - Товариство) до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,У С Т А Н О В И В:У лютому 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.02.2016 № 0000442200 та № 0000452200.На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: в ході проведення податковим органом документальної виїзної планової перевірки Товариством перевіряючим були надані усі оригінали первинних бухгалтерських документів у повному обсязі по господарських операціях з СТОВ "Стрілець", яке у 2013 та 2014 роках мало статус виробника сільськогосподарської продукції та було платником фіксованого сільськогосподарського податку; жодного обґрунтування висновків стосовно того, що СТОВ "Стрілець" реалізовувало на користь Товариства не лише власно вирощену продукцію, а й придбану у інших суб`єктів господарювання, крім номенклатури товарів, визначених у податкових накладних, Інспекцією зазначено не було.Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 21.03.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 05.02.2016 № 0000442200 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 140617,00 грн.; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 05.02.2016 № 0000452200 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 642541,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 321270,50 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовив. Ухвалюючи рішення часткове про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: господарські операції між позивачем та СТОВ "Стрілець" щодо придбання сільськогосподарської продукції (насіння соняшника) згідно укладених договорів поставки № 1199 від 19.09.2013, № 1219 від 24.10.2013, № 1223 від 18.11.2013, № 5 від 09.01.2014, № 18 від 14.02.2014, № 21 від 25.02.2014, № 34 від 17.03.2014, № 121 від 20.10.2014, № 126 від 03.11.2014 (зі змінами та доповненнями) були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а факти невідповідності даних, зазначених у товарно-транспортних накладних, податковим органом не були доведені, а судом не встановлені; Інспекція в процесі розгляду справи не надала будь-яких належних та допустимих доказів того, що СТОВ "Стрілець" реалізовувало на користь Товариство продукцію не власного виробництва, або ж доказів придбання СТОВ "Стрілець" такої продукції у інших суб`єктів господарювання; факт наявності кримінального розслідування № 32015230000000124 від 06.08.2015, внесеного до Єдиного державного реєстру кримінальних розслідувань за ознаками вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 27, частиною першою 212 Кримінального кодексу України (2341-14) , сам по собі не може свідчити про наявність обставин щодо неправомірного формування СТОВ "Стрілець" податкових зобов`язань по господарських операціях з Товариством, оскільки кримінальне провадження не закінчене.Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.12.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою. В обґрунтування вимог касаційної скарги (з урахуванням додаткових обґрунтувань) скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки: суди не надали належної правової оцінки тому, що СТОВ "Стрілець" реалізовувало не лише власно вирощену продукцію, оскільки у графі "найменування товарів" податкових накладних ним було вказано "соняшник" без вказівки на власне виробництво, тоді як відсутні документи, які б підтверджували вирощування СТОВ "Стрілець" сільськогосподарської продукції (насіння соняшника); суди не прийняли до уваги, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Херсонській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 32016230000000019 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами Товариства шляхом документального оформлення безтоварних господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), у тому числі у СТОВ "Стрілець", за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, в рамках якого здійснювалися заходи, направлені на встановлення та допит перевізників (власників транспортних засобів), що були задіяні при здійсненні операцій по ланцюгу постачання СТОВ "Стрілець" - Товариство, в результаті яких є достатня доказова база (протоколи допитів) щодо відсутності проведення в дійсності таких операцій. У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін з підстав того, що: скаржник, зазначаючи про те, що СТОВ "Стрілець" у 2013 та 2014 роках мало статус сільськогосподарського товаровиробника та подавало до податкового органу дві декларації з податку на додану вартість - загальну (в якій відсутні показники податкових зобов`язань та податкового кредиту) та спеціального режиму (декларування реалізації власновирощеної продукції), а також подавало до органів статистики форми № 29-сг та № 21-заг, без жодних належних обґрунтувань дійшов висновку, що СТОВ "Стрілець" реалізовувало Товариству не лише власновирощену, а й придбану у інших суб`єктів господарювання сільськогосподарську продукцію, посилаючись лише на назву продукції, вказану у графі "найменування товарів" податкових накладних.Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 09.08.2021 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 10.08.2021.Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі та додаткових обґрунтуваннях доводи і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлені актом від 18.01.2016 № 3/21-03-22-01/32125693, за висновками якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 151 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) , в результаті чого: занижено податок на додану вартість (рядок 25 декларації) на загальну суму 651278,00 грн. (у тому числі: за лютий 2013 року - 8937,00 грн., за грудень 2013 року - 3512,00 грн., за січень 2014 року - 68068,00 грн., за лютий 2014 року - 183207,00 грн., за березень 2014 року - 107271,00 грн., за листопад 2014 року - 280283,00 грн.); завищено залишок від`ємного значення (рядок 19 декларації) за грудень 2014 року на суму 159081,00 грн.Зокрема, у акті перевірки вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду по рядку 10.1 декларації з податку на додану вартість податок на додану вартість у загальній сумі 941157,35 грн. по господарських операціях з СТОВ "Стрілець" згідно договорів поставки № 1199 від 19.09.2013, № 1219 від 24.10.2013, № 1223 від 18.11.2013, № 5 від 09.01.2014, № 18 від 14.02.2014, № 21 від 25.02.2014, № 34 від 17.03.2014, № 121 від 20.10.2014, № 126 від 03.11.2014, на підставі яких Товариством було придбано 902,713 тон насіння соняшника, оскільки: за даними податкової звітності встановле6но, що СТОВ "Стрілець" у 2013 та 2014 роках мало статус виробника сільськогосподарської продукції, по податку на додану вартість СТОВ "Стрілець" за 2013 та 2014 роки подавало дві декларації - загальна (в якій відсутні показники податкових зобов`язань та податкового кредиту) та спеціального режиму (декларування реалізації власновирощеної продукції), при цьому, у спецдеклараціях відсутнє декларування податкового кредиту по операціях з придбання товарів від інших суб`єктів господарювання (інформація в додатку 5 до декларації відсутня); по статистичній звітності форма № 29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" станом на 01.12.2013 загальна посівна та збирання площа соняшника на зерно - 1058 га, одержано врожаю - 1905,9 тон, станом на 01.12.2014 загальна посівна та збирання площа соняшника на зерно - 2345 га, одержано врожаю - 3926,10 тон; за даними інформаційної бази "Єдиний реєстр податкових накладних" СТОВ "Стрілець" в 2013 році та на початку 2014 року реалізувало всього 2475,8 тон соняшника врожаю 2013 року і зареєструвало податкові накладні з найменуванням "соняшник власного виробництва" в кількості 0,00 тон та "соняшник" - в кількості 2475,80 тон; в 2014 році СТОВ "Стрілець" реалізувало всього 6545,00 тон соняшника врожаю 2014 року та зареєструвало податкові накладні з найменуванням "соняшник власного виробництва" в кількості 2247,8 тон та "соняшник" - в кількості 4298,2 тони; встановити ланцюг постачання насіння соняшника, яке реалізоване Товариству, від першого постачання сільськогосподарськими підприємствами-виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників, неможливо. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що СТОВ "Стрілець" реалізовувало не лише власновирощену продукцію, а й продукцію, придбану ним у інших суб`єктів господарювання, а з огляду на те, що у виписаних на користь Товариства податкових накладних у графі "найменування товарів" СТОВ "Стрілець" вказало "соняшник", проте не зазначено чи власного він виробництва, то у Товариства відсутнє право на податковий кредит, з урахуванням того, що відсутні документи, які б підтверджували вирощування СТОВ "Стрілець" сільськогосподарської продукції, а саме - насіння соняшника. На вказаний акт перевірки Товариством були подані заперечення, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін.На підставі висновків акта перевірки 05.02.2016 Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000452200, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 651278,00 грн. - за основним платежем, 325639,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); № 0000442200, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року на 140617,00 грн. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України. Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.Відповідно до абзацу 1 пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).Згідно з частинами другою, четвертою, шостою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних (не реальних) господарських операцій.Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що: реальність господарських операцій між Товариством та СТОВ "Стрілець" згідно договорів поставки № 1199 від 19.09.2013, № 1219 від 24.10.2013, № 1223 від 18.11.2013, № 5 від 09.01.2014, № 18 від 14.02.2014, № 21 від 25.02.2014, № 34 від 17.03.2014, № 121 від 20.10.2014, № 126 від 03.11.2014 (зі змінами та доповненнями) підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, складськими квитанціями, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, які не містять дефектів форми та змісту та дають можливість встановити зміст та обсяг господарської операції та її учасників; у договорах на постачання зернових культур, укладених між Товариством та СТОВ "Стрілець", зазначено, що СТОВ "Стрілець" є сільськогосподарським товаровиробником та відповідає вимогам пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, продукція є самостійно вирощеною; на час укладення договорів та на час виконання господарських зобов`язань за цими договорами СТОВ "Стрілець" було належним чином зареєстрованою юридичною особою, платником податку на додану вартість, мало статус виробника сільськогосподарської продукції; згідно інформації з форм № 29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" за 2013 та 2014 роки обсяг власно вирощеної СТОВ "Стрілець" сільськогосподарської продукції, зокрема, насіння соняшника у 6 разів перевищує обсяг, поставлений Товариству; в силу положень пункту 201.5 статті 201 Податкового кодексу України для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, з огляду на що надання СТОВ "Стрілець" у періоді, який перевірявся, Товариству податкових накладних зі ставкою оподаткування податком на додану вартість 20% свідчить про продаж ним сільськогосподарської продукції власного виробництва, тоді як зазначення СТОВ "Стрілець" у графі "найменування товару" податкових накладних "соняшник" без вказівки на те, чи є він власновирощеним, не може бути єдиною підставою для позбавлення Товариства права на податковий кредит; будь-яких доказів, які б вказували на те, що під час перевірки досліджувалось питання про ланцюг придбання СТОВ "Стрілець" насіння соняшника, зазначеного у його статистичній звітності як соняшник не власного виробництва, Інспекцією надано не було, з огляду на що висновки податкового органу про те, що Товариство придбало насіння соняшника не у підприємства, яке безпосередньо придбало цю продукцію у сільськогосподарського виробника, є припущенням та не підтверджені будь-якими доказами; факт наявності кримінального розслідування № 32015230000000124 від 06.08.2015, внесеного до Єдиного державного реєстру кримінальних розслідувань за ознаками вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 191, частиною п`ятою статті 27, частиною першою 212 Кримінального кодексу України (2341-14) , стосовно службових осіб СТОВ "Стрілець", сам по собі не може свідчити про наявність обставин щодо неправомірного формування СТОВ "Стрілець" податкових зобов`язань по господарських операціях з Товариством, оскільки кримінальне провадження не закінчене.За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду відхиляє як безпідставні посилання скаржника у додаткових обґрунтуваннях касаційної скарги на протоколи допитів свідків, відібраних у березні - листопаді 2016 року, у рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016230000000019, оскільки в силу положень частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим, тоді як податковим органом такого дозволу до додаткових обґрунтувань касаційної скарги додано не було, з урахуванням того, що суд об`єктивно позбавлений можливості перевірити матеріали досудового розслідування на відповідність критеріям належності і допустимості, оскільки в такому випадку повинен був би перебрати на себе повноваження слідчого судді, що є неможливим. Сам факт порушення кримінальної справи чи отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом. В свою чергу, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій Товариства та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 - без змін. Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 залишити без змін.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова