ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 р.
№ 26/152/06-1/33/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.I., -головуючого,
Панової I.Ю.,
Удовиченка О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства комерційного банку
"ПриватБанк" в особі Запорізького регіонального управління
на ухвалу
господарського суду Запорізької області
від 18 квітня 2006 року
у справі
№ 26/152/06-1/33/06 господарського суду Запорізької області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім
"Агрос-Трейд"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Алмаз-Ойл"
про
стягнення 4 000 000,00 грн.,
за участю представників сторін:
ЗАТ КБ "ПриватБанк" - Войченко С. О. (дов. від 30.11.06),
Кравченко Н.Г. (дов. від 01.09.05);
встановив:
У березні 2006 року позивач -ТОВ "Торгівельний дім
"Аргос-Трейд" пред'явив у господарському суді позов до
відповідача -ТОВ "Торговий дім "Алмаз-Ойл" про стягнення 4 000 000
грн. за порушення умов попереднього договору, укладеного
20.09.2005 р. між СПД Смотрителем I.М. та відповідачем.
Вказував, що право вимоги отримав від СПД Смотрителя I.М. за
договором відступлення права вимоги від 8.01.2007 р., відповідно
до умов якого позивач отримав замість первісного кредитора (СПД
Смотритель I.М.) вимагати від відповідача сплати грошових коштів в
розмірі, визначеному в п. 2.1 Договору про відступлення.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від
18.04.2006 р. (суддя Немченко О.I.) провадження у справі
припинено. Затверджено мирову угоду сторін, відповідно до якої
відповідач -Торговий дім "Алмаз Ойл" передає, а позивач - ТОВ
"Торгівельний дім "Аргос-Трейд" приймає належне відповідачу майно
(перелік з 65 об'єктів) на загальну суму 2 505 507,74 грн.
Позивач відмовляється від будь-Яких майнових та немайнових вимог.
До Вищого господарського суду України із касаційною скаргою
звернулося ЗАТ комерційний банк "ПриватБанк" в особі Запорізького
регіонального управління, яке просить скасувати ухвалу
господарського суду Запорізької області від 18.04.2007 р. та
прийняти нову ухвалу, якою виключити з переліку майна, яке
перейшло по мировій угоді до відповідача, заставлене майно
ПриватБанку.
Стверджує, що оскаржувана ухвала винесена за неповного
з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням
норм матеріального та процесуального права, оскільки затверджена
мирова угода зачіпає законні права та інтереси ПриватБанку, якого
до участі у справі залучено не було.
Заслухавши суддю -доповідача, представників скаржника,
перевіривши правильність застосування норм процесуального права,
судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Ухвала місцевого суду не відповідає зазначеним вимогам,
оскільки не грунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до статті 107 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
право касаційного оскарження надано,
зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо
суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та
обов'язків.
Як встановлено судом першої інстанції, 20.09.2005 р. між СПД
Смотритель I.М. та ТОВ "Торговий дім "Алмаз-Ойл" було укладено
попередній договір (а.с. 7). За умовами даного Договору сторони
зобов'язуються у майбутньому в строк до 01.11.2005 р. укласти
договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості -складу мастил та
олив (буд. літ. Г, Ж) розташованого на земельній ділянці площею
0,9152 га в пров. Архангельському, 20а в м. Запоріжжя, на умовах,
встановлених попереднім договором (п. 1 Договору).
Сторони домовились, що продаж будівлі буде здійснено за 4
000 000,00 грн., укладення основного договору купівлі-продажу
повинно здійснитися не пізніше 01.11.2005 р..
В п. 6 Договору закріплено, що СПД Смотритель I.М. передає
ТОВ "Торговий дім "Алмаз-Ойл" аванс в розмірі 50% від суми
продажу, вказаному в п. 2 Договору, тобто 2 000 000,00 грн. Гроші
у сумі 2 000 000,00 грн. готівкою передаються ТОВ "Торговий дім
"Алмаз-Ойл" під час підписання договору та є авансом. Факт
отримання авансу ТОВ "Торговий дім "Алмаз-Ойл" не заперечується.
10.01.2006 р. СПД Смотритель I.М. звернувся до відповідача з
вимогою щодо виконання умов попереднього договору від 20.09.2005
р. (а.с. 11), у відповідь на яку відповідач листом від 16.01.2006
повідомив про неможливість вимог у зв'язку із недоцільністю
укладання угоди купівлі-продажу об'єкту нерухомості та
запропонував розірвати укладений 20.09.2005 р. попередній договір.
(а.с.13).
В п. 10 Договору сторони обумовили, що у разі неукладання
основного договору з вини сторони, яка отримала аванс, дана
сторона повинна повернути суму авансу та додатково сплатити другій
стороні неустойку (штраф) в розмірі 50% від суми продажу, тобто 2
000 000,00 грн.
18.01.2006 р. між ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" та СПД
Смотрителем I.М. було укладено договір про відступлення права
вимоги (а.с. 9), відповідно до п.1.1 якого СПД Смотритель I.М.
відступає, а ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" набуває право
вимоги, належне певісному кредитору у відповідності до п. 14
попереднього договору.
Судом першої інстанції встановлено, що основний договір не
укладено з вини відповідача, а обов'язок щодо повернення авансу та
сплати неустойки відповідачем не виконано.
18.04.2007 р. представники позивача та відповідача звернулися
до суду із заявою (а.с. 65) про затвердження мирової угоди від
03.04.2006 р., укладеної між ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд"
та ТОВ "Торговий дім "Алмаз-Ойл" (а.с. 64).
За вказаною мировою угодою відповідач - ТОВ "Торговий дім
"Алмаз-Ойл" передає, а позивач - ТОВ "Торгівельний дім
"Аргос-Трейд" приймає належне відповідачу майно згідно із
затвердженим переліком.
ЗАТ комерційний банк "ПриватБанк" в особі Запорізького
регіонального управління, звернувшись із касаційною скаргою
стверджує, що зазначена мирова угода затверджена судом з
порушенням приписів ст.ст. 1, 19, 20 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
.
При цьому вказує, що частина майна, передана за мировою
угодою, а саме, легковий автомобіль MAZDA 3 сірого кольору, 2004
р. в., реєстраційний № 22063НР; легковий автомобіль Volkswagen
Golf (хетчбек), 2003 р. в., реєстраційний № 19309НР; легковий
автомобіль Volkswagen Golf (хетчбек), 2003 р. в., реєстраційний №
19764НР, передані в заставу ЗАТ "ПриватБанк" за договорами застави
№ 293 від 07.04.2004 р., № 776 від 07.05.2003 р., № 904 від
29.05.2003 р. в забезпечення зобов'язань за кредитними договорами
№ СР 1379/ОР від 05.04.2004 р., № СР0721/ОР від 07.05.2003 р., №
СР0741/ОР від 26.05.2003 р., укладеними між ЗАТ "ПриватБанк" та
ТОВ "Торговий дім "Алмаз-Ойл" (копії кредитних договорів та
договорів застави долучено до матеріалів касаційної скарги).
Разом з тим, постановою господарського суду Запорізької
області від 26.05.2006 р. у справі № 16/6/06 ТОВ "Торговий дім
"Алмаз-Ойл" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру,
ліквідатором призначено арбітражного керуючого Верещака М.Г.
Загальна заборгованість ТОВ "Торговий дім "Алмаз-Ойл" перед
Запорізьким РУ ЗАТ "ПриватБанк" за трьома кредитними договорами
складає 22 568,91 дол. США. Вказана сума визнана ліквідатором ТОВ
"Торговий дім "Алмаз-Ойл" арбітражним керуючим Верещаком М.Г.
Відповідно до ст.1, 19, 20 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у
разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою
зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна
переважно перед іншими кредиторами.
Скаржник стверджує, що місцевий господарський суд, передавши
позивачу майно за мировою угоду, обмежив права Заставодавця вільно
розпоряджатися заставленим майном. Крім того вказує, що п. 7
договору застави № 904, п. 13 договору застави № 293, п. 7
договору застави № 776 передбачено права Заставодавця відчужувати
заставлене майно тільки за письмовою згодою Заставодержателя.
На думку касатора, ці факти могли бути встановлені судом
першої інстанції, якщо б його було залучено до участі у справі.
Крім того, затверджуючи мирову угоду в даній справі,
господарський суд не врахував положень Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст.
26 Закону майно банкрута (постановою господарського суду
Запорізької області від 26.05.2006 р. у справі № 16/6/06 ТОВ
"Торговий дім "Алмаз-Ойл" визнано банкрутом), що є предметом
застави, включається до складу ліквідаційної маси, але
використовується виключно для першочергового задоволення вимог
заставодержателя.
Відповідно до ст. 111-9, 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція має право скасувати рішення у справі, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо
господарський суд припустився такого порушення процесуальних норм
як прийняття рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не
були залучені до участі у справі.
Зі змісту наведених вище норм випливає, що обов'язковою
умовою задоволення касаційної скарги особи, яку не було залучено
до участі у справі, шляхом скасування рішення та направлення
справи на новий розгляд є порушення прийнятим рішенням прав та
обов'язків такої особи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що
ухвала від 18.04.2007 господарського суду Запорізької області
прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки
стосується майнових прав і обов'язків ЗАТ комерційного банку
"ПриватБанк" в особі Запорізького регіонального управління, яке до
участі у розгляді справи залучено не були, а тому підлягає
скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи, враховуючи положення ст. 111-12
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно обов'язковості вказівок, що
містяться у постанові касаційної інстанції, суду належить
врахувати вищенаведене, повно та об'єктивно дослідити й оцінити
надані докази, встановити дійсні права й обов'язки сторін, і
залежно від встановленого правильно застосувати норми
матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та
ухвалити законне й обгрунтоване рішення.
Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
комерційного банку "ПриватБанк" в особі Запорізького регіонального
управління задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18 квітня
2006 року у справі № 26/152/06-1/33/06 скасувати, справу передати
на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Головуючий: М.I. Хандурін
Судді: I.Ю. Панова
О.С. Удовиченко