ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 р.
№ 26/124/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.- головуючого, Ковтонюк Л.В., Плюшка I.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ПП "Iнтеренерго" на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 25 січня 2007 року у справі
господарського суду Запорізької області за позовом ТОВ
"Науково-виробнича фірма "Форум" до ПП "Iнтеренерго" про стягнення
боргу,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2006 року ТОВ "Науково-виробнича фірма "Форум"
звернулось до господарського суду з позовом до ПП "Iнтеренерго"
про стягнення 4809,95 грн. боргу та 430,80 грн. - 3 % річних.
Позов обгрунтовано тим, що відповідач не здійснив оплату
поставленої продукції.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17
жовтня 2006 року позов задоволено частково. З відповідача стягнено
4809,95 грн. основного боргу та 426,17 грн. -3 % річних.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
25 січня 2007 року апеляційну скаргу ПП "Iнтеренерго" залишено без
задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від
17 жовтня 2006 року без змін.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 25 січня 2007
року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити
повністю.
ПП "Iнтеренерго" стверджує, що судами неправильно застосовано
положення ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ч.6 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та ст. 9 Закону
України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні"
( 996-14 ) (996-14)
.
Стверджує, що судом також невірно застосовано п. 2 та п. 10
Iнструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і
використаних довіреностей на одержання цінностей.
У судове засідання представники сторін не з'явились.
Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги
сторони повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути
справу за їх відсутності
Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 28 січня
2003 року було укладено договір № 58/03 на поставку товару.
Відповідно до п. 1 договору позивач зобов'язався продати
відповідачу дверні блоки на загальну суму 4810 грн. в кількості 13
штук по 370 грн. кожен, а відповідач зобов'язався оплатити товар
на умовах договору.
Згідно з п. 2 договору поставка продукції здійснювалась на
умовах FCA м. Запоріжжя, вул. Новостоєк, 9.
Строк відвантаження товару -січень 2003 року.
Також було передбачено перелік товарно - супровідних
документів: накладна, податкова накладна та комерційний рахунок.
Пунктом 5 договору сторони встановили, що оплата за
відвантажений позивачем товар здійснюється на розрахунковий
рахунок позивача протягом 3-х банківських днів з моменту поставки.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу
дверні блоки в кількості 13 штук.
Відповідно до довіреності на отримання матеріальних цінностей
ЯЕЧ №781305 від 21 лютого 2003 року відповідач отримав товар.
На оплату товару позивач виставив відповідачу
рахунок-фактуру №267 від 24 лютого 2003 року.
У встановлений в договорі строк відповідач не здійснив оплату
отриманого товару.
Відповідно до положень ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що діяв
на момент виникнення спірних правовідносин, зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до
вказівок закону,...,договору, а при відсутності таких
вказівок -відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Дана норма
кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Стаття 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. 525 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
) встановлює недопустимість односторонньої відмови від
виконання зобов'язання.
Статтею 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст.625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
) встановлено обов'язок боржника, який прострочив
виконання грошового зобов'язання сплатити три проценти річних з
простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений
інший розмір процентів.
Судом встановлено, що факт передачі товару підтверджується
накладною № 267 від 24 лютого 2003 року, рахунком-фактурою № 267
від 24 лютого 2003 року та довіреністю виданою на Тимофеєва А.М.
ЯЕЧ №781305 від 21 лютого 2003 року, як і передбачено п. 2
договору поставки.
Відповідач не надав доказів оплати отриманого за договором
товару або доказів того, що Тимофеєв А.М. не отримував дверні
блоки за довіреністю виданою відповідачем.
Натомість, дії відповідача свідчать про намагання ухилитись
від виконання умов договору в частині оплати поставленої
продукції.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку
про факт виникнення у відповідача боргу за договором на поставку
товару №58/03 від 28 січня 2003 року.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, не
спростовують обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.
Відповідно до положень ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин підстави для скасування чи зміни постанови
Запорізького апеляційного господарського суду від 25 січня 2007
року відсутні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 -111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 25 січня 2007
року -без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді Л. Ковтонюк
I. Плюшко