ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 р.
№ 17/168
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
Iгнатової Н.О. -довіреність від 07.11.2005 р.
Поліщук Є.I. -довіреність від 17.02.2006 р.
відповідача
Бойко М.I. -довіреність від 02.08.2006 р.;
Співак О.Є. - довіреність від 12.04.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Донецька залізниця"
на постанову
від 05.12.2006 Донецького апеляційного господарського суду
у справі
№ 17/168 господарського суду Донецької області
за позовом
Державного підприємства "Донецька залізниця"
до
- Закритого акціонерного товариства "Макіївський
металургійний завод";
-Відкритого акціонерного товариства "Макіївський
металургійний комбінат"
про
стягнення 50522,42 грн.
ВСТАНОВИВ:
ДП "Донецька залізниця" до господарського суду Донецької
області був заявлений позов про стягнення ЗАТ "Макіївський
металургійний завод" та ВАТ "Макіївський металургійний комбінат"
50522,42 грн., у тому числі плату за користування вагонами у сумі
26377,22 грн. та збір за зберігання вантажів у сумі 24145,20 грн.
(з урахуванням уточнення позивачем позовних вимог від 14.08.2006
р., том 2, а.с. 1).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у період з 2 лютого по 3
березня 2006 р. на ст. Ясинувата ДП "Донецька залізниця" на адресу
ЗАТ "Макіївський металургійний завод" надходили імпортні вантажі
за перевізними документами, про що відповідач своєчасно
повідомлявся. Вказані вантажі відповідачем одержані не були, а
затримані в очікуванні митного оформлення та прийому вантажу
одержувачем, у зв'язку з чим складалися відповідні акти загальної
форми.
На підставі статей 46 та 119 Статуту залізниць України,
розділів 2, 3 "Правил користування вагонами і контейнерами",
пункту 5 "Правил зберігання вантажів", у зв'язку з тим, що
відповідач не вивіз вантаж у встановлений термін зі станції
Ясинувата, позивачем була нарахована сума збору за зберігання
вантажів та плату за користування вагонами за час затримки вагонів
на станції в очікуванні здійснення митного оформлення та одержання
вантажу.
У відзиві на позовну заяву ВАТ "Макіївський металургійний
комбінат" з нарахованою сумою не погодився та зазначив, зокрема,
що ним було вивезено вантаж з місця загального користування у
межах встановленого строку, зберігання вантажу здійснювалось не у
місці загального користування, а на під'їзних коліях комбінату,
отже вимоги позивача про стягнення плати за користування вагонами
та збору за збереження вантажу суперечать пунктам 1, 5, 15 Правил
користування вагонами та контейнерами, статтям 46, 119 Статуту
залізниць України.
ЗАТ "Макіївський металургійний завод" у відзиві на позовну
заяву, зазначив, що проти позову заперечує, оскільки у спірному
періоді з позивачем не перебував у договірних відносинах та не був
власником під'їзних колій, за перевізними документами не був
одержувачем вантажів у вагонах, які були затримані.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2006
(суддя Татенко В.М.) позовні вимоги задоволені частково, а саме
стягнуто з ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" на користь ДП
"Донецька залізниця" плату за користування вагонами у сумі 20
683,06 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
У задоволенні позову щодо стягнення 50542,22 грн. з ЗАТ
"Макіївський металургійний завод" відмовлено.
Мотивуючи судове рішення в частині задоволення позовних
вимог, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо
стягнення з Комбінату плати за користування вагонами української
залізниці у сумі 20 683, 06 грн. є обгрунтованими на підставі
вимог статей 46 та 119 Статуту залізниць України, виходячи,
зокрема, з того, що плата за користування вагонами стягується з
вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів
(контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Разом з цим, господарський суд визнав безпідставними позовні
вимоги щодо стягнення плати за користування іноземними вагонами у
сумі 1297,96 грн. та збору за зберігання вантажів з урахуванням
ПДВ у сумі 24145,20 грн., зокрема зазначивши, що у зв'язку з тим,
що плата за користування вагонами у розумінні Статуту залізниць
України є мірою відповідальності осіб перед залізницею, тому не
може вважатися базою оподаткування у розумінні Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Крім того, доказів
оплати позивачем відповідним іноземним залізницям податку на
додану вартість у зв'язку із отриманням від них у користування
вагонів позивач суду не надав.
Крім того, судом було встановлено, що вантаж у спірних
вагонах у період до закінчення митного оформлення зберігався на
залізничній під'їзній колії Комбінату.
За апеляційними скаргами ДП "Донецька залізниця" та ВАТ
"Макіївський металургійний комбінат" Донецький апеляційний
господарський суд (судді Шевкова Т.А., Дзюба О.М., Стойка О.В.)
переглянувши рішення в апеляційному порядку постановою від
05.12.2006 скасував його частково, а саме у задоволенні позовних
вимог ДП "Донецька залізниця" про стягнення з ВАТ "Макіївський
металургійний комбінат" плати за користування вагонами у сумі 26
377, 22 відмовив, а рішення в частині відмови у стягненні збору за
зберігання вантажів у сумі 24145, 20 грн. залишив без змін.
Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції зазначив, що
господарський суд дійшов правильного висновку та не заперечувалось
позивачем, що під час, за який позивач просить стягнути збір за
зберігання вантажів, вантажі, які надійшли на адресу ВАТ
"Макіївський металургійний комбінат", не зберігались на станції, а
були передані вантажоодержувачу без оформлення їх видачі та
знаходились на під'їзних коліях комбінату, що не є місцем
загального користування, а тому вимоги щодо стягнення збору за
зберігання вантажу на станції призначення у сумі 24 145,20 грн.
правильно визнані судом безпідставними та такими, що не підлягають
задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині плати за
користування вагонами у сумі 26377, 22 грн., суд апеляційної
інстанції зазначив, що враховуючи те, що час користування вагонами
обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх
фактичного прийняття від вантажовласника та враховуючи
встановлений факт видачі ВАТ "Макіївський металургійний комбінат"
вантажів після закінчення митного оформлення, суд апеляційної
інстанції визнав що плата за користування вагонами безпідставно
нарахована за час знаходження вантажу під митним контролем в
очікуванні видачі вантажу.
ДП "Донецька залізниця" подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення господарського суду
Донецької області від 19.09.2006 р. та вказану постанову
скасувати, позовні вимоги задовольнити, обгрунтовуючи касаційну
скаргу доводами про неправильне застосування судами норм
матеріального права, зокрема статті 119 Статуту залізниць України,
пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами, а також норм
матеріального права, а саме статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Скаржник, зокрема, звертає увагу, що питання користування
вагонами врегульовані Правилами користування вагонами і
контейнерами, відповідно до пункту 12 яких загальний час, за який
вноситься вантажовласником плата залізниці за користування
вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час
перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Правилами передбачено, що плата за користування стягується з
вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під
час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від
залізниці.
На думку скаржника, відповідно до вимог статті 909 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статті 307 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
договір перевезення вантажу діє до моменту
видачі його вантажоодержувачу на станції призначення. На час
затримки вагонів вантаж не був виданий одержувачу, отже, у цей час
діяв договір перевезення.
Скаржник зазначає, що частиною 3 статті 119 Статуту залізниць
України визначено, що у разі затримки вагонів, пов'язаної з митним
оформленням, з вантажовідправників, вантажоодержувачів стягується
плата за користування вагонами. Спірні вагони були затримані саме
з причин, пов'язаних із митним оформленням імпортних вантажів.
Затримка вагонів відповідно до Правил користування вагонами і
контейнерами засвідчена складеними залізницею актами загальної
форми. Отже, плата за користування вагонами була нарахована
залізницею у відповідності до частини 3 статті 119 Статуту пунктів
12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові колегія
суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України одержувач
зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на
його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів
установлюються Правилами.
Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно
протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати
вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої
години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін
справляється плата, встановлена тарифом.
Термін граничного зберігання вантажів і вивезення їх
вантажовласниками зі станції встановлений пунктом 2 Правил
зберігання вантажів.
Відповідно до пунктів 4, 5, 6 цих Правил термін граничного
зберігання починається з моменту вивантаження засобами залізниці
або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача.
Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального
користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту залізниць,
з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена
тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона
вантажу.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної
інстанції встановлено, що ватаж у спірних вагонах у період до
закінчення митного оформлення зберігався на залізничній під'їзній
колії Комбінату, що підтверджується, зокрема, поясненнями
представника позивача (том 2 а.с. 37), а тому, оскільки під'їзні
колії не є місцем загального користування, колегія суддів вважає
за необхідне зазначити, що суди дійшли вірного висновку, що
позовні вимоги про стягнення збору за зберігання вантажу на
станції призначення у сумі 24145, 20 грн. є безпідставними та
правильно залишені судами без задоволення.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено
судовими інстанціями відповідно до статті 119 Статуту залізниць
України позивачем за період з 2 лютого по 3 березня 2006 р.
нарахована плата за користування вагонами під час митного
оформлення вантажу у розмірі 26377,22 грн.
Відповідно до приписів статті 119 Статуту залізниць України
за користування вагонами і контейнерами залізниці
вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних
колій, портами, організаціями, установами, громадянами -
суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок
визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та
звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки
забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці,
встановлюється Правилами. Зазначена плата стягується також з
вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів
(контейнерів), пов'язаної з митним оформленням
Згідно частини 4 вказаної норми вантажовласники та порти
відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших
держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх
після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному
Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів з цих питань.
Статтею 76 Статуту залізниць України час знаходження вагонів
на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються їх
локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на
передавальних коліях. Місце і порядок операцій встановлюються
договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії.
За змістом статті 71 Статуту взаємовідносини залізниці з
підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних
колій визначаються договором.
Під час здійснення апеляційного провадження, Донецьким
апеляційним господарським судом було встановлено, що між ДП
"Донецька залізниця" та ВАТ "Макіївський металургійний комбінат"
було укладено договір № 1/102/950/03 від 24.06.2003 про
експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Макіївський
металургійний комбінат" при станції Ясинувата Донецької залізниці,
відповідно до пункту 13 якого, власник колії сплачує залізниці
збори за подавання та забирання вагонів, плату за користування
вагонами, інші збори та плати.
Додатковою угодою № 1 до договору № 1/102/950/03 від
24.06.2003 сторони обумовили, що час знаходження вагонів на
під'їзній колії визначається з моменту закінчення
приймально-здавальних операцій при передаванні вагонів залізницею
власнику під'їзної колії до моменту закінчення цих операцій при
поверненні вагонів залізниці.
Як встановлено судом апеляційної інстанції у період з 2
лютого по 3 березня 2006 року на ст. Ясинувата ДП "Донецька
залізниця" на адресу ЗАТ "Макіївський металургійний завод"
надходили імпортні вантажі за перевізними документами
№№11735-11745, 11747-11749, 11731, 11732, 11734, 11776, 11780,
11781, 11783, 11795, 11779, 11800, 11801, 11804-11806,
11812-11817, 11824-11836, про що відповідач своєчасно
повідомлявся. Зазначені вагони з вантажем були подані позивачем на
під'їзну колію ВАТ "Макіївський металургійний комбінат", але не
були прийняті відповідачем для здійснення вивантаження у зв'язку з
необхідністю проведення митного оформлення.
Залізницею факт відмови від зарахування вагонів в
користування зафіксований актами загальної форми № № 167, 175,
186, 192, 203, 204, 207, 215, 217 (т. 1 а.с.68-74) від підписання
яких представник комбінату відмовився.
Облік часу перебування зазначених вагонів у відповідача
проводився станцією Ясинувата за відомостями плати користування
вагонами форми "ГУ-46" №№ 022069, 022070, 022073, 022074, 023075,
023076, 023080, 024088, 024090, 024092, 025098, 031105, 031107,
031111, 031112, 032114-32116, 032119.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом
апеляційної інстанції вагони № № 66829342, 66762154, 66397861,
66725086, 21290820, 24306425, 24105942, 23750847, 24329575,
24451601, 83549454, 23429277, які прибули на приймально -
здавальні колії станції Ясинувата за залізничними накладними не
були прийняті, у зв'язку з необхідністю здійснення митного
оформлення, представником комбінату про причини неприйняття
вагонів була зроблена відмітка "митниця", прийнято "часом
розмитнення".
Згідно зі статтею 1 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
митне
оформлення -це виконання митним органом дій (процедур), які
пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і
транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон
України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих
товарів і транспортних засобів.
Відповідно до частин 2, 4 статті 43 Митного кодексу України
( 92-15 ) (92-15)
у разі ввезення на митну територію України товарів і
транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту
перетинання ними митного кордону України. Тривалість перебування
товарів і транспортних засобів під митним контролем на території
зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України
встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через
митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.
Відповідно до статті 140 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
порядок та строки проведення митного контролю на залізничному
транспорті визначаються спільними технологічними схемами, які
затверджуються начальниками залізничних станцій, керівниками
митних органів та органів охорони державного кордону України.
З метою узгодження дій посадових осіб митних органів і
залізниць України, визначення їх прав, функціональних обов'язків і
відповідальності під час проведення ними операцій із контролю і
оформлення вантажів, що переміщуються через митний кордон України
залізничними вантажними поїздами Державною митною службою України
та Міністерством транспорту України розроблено Порядок взаємодії
митниць і залізниць України при переміщенні через митний кордон
товарів та інших предметів у вантажних залізничних поїздах
(далі -Порядок), затверджений наказом Державної митної служби
України та Міністерства транспорту України від 30.03.2001 р.
№231/174 (зі змінами від 28.05.2004 р. №399/442).
Відповідно до пункту 2.3 Порядку залізниці зобов'язані
доставити в митний орган, у зоні діяльності якого розташовано
станцію призначення, товари (вантажі) без будь-яких змін упаковки
або стану з непошкодженим митним забезпеченням, запірно - пломбу
вальним пристроєм або пломбами, а також документи контролю за
доставкою, супровідні й перевізні документи на ці товари
(вантажі).
За приписами пункту 2.4 Порядку залізниці здійснюють
перевезення товарів (вантажів) між митними органами як митні
перевізники та гарантують обов'язкову доставку в митницю
призначення товарів (вантажів), що перебувають під митним
контролем.
Пунктом 3.10 Порядку визначено, що транспортні засоби з
товаром (вантажем), що прибули на станцію призначення й
перебувають під митним контролем, розміщуються на цій станції та
перебувають під охороною залізниці. Про прибуття товару (вантажу)
посадова особа станції призначення повідомляє митницю призначення
та вантажоодержувача. За відсутності на станції призначення такого
підрозділу митниці митниця призначення та залізнична станція
погоджують окремий порядок повідомлення й передання документів
залежно від місцевих умов, який відображається в Технологічному
процесі роботи станції.
Відповідно до пункту 3.13 Порядку після проведення митного
оформлення товарів (вантажів) перевізні документи з відповідними
відмітками, підписом і відбитками особистої номерної печатки
посадової особи митниці призначення повертаються на станцію
призначення та служать підставою для видачі товарів (вантажів)
вантажоодержувачу. Видача вантажів до закінчення митного
оформлення забороняється (п. 3.12).
Частиною 3 ст. 23 Статуту залізниць України визначено, що в
разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться
після закінчення митних операцій.
Під час здійснення апеляційного провадження Донецьким
апеляційним господарським судом встановлено, що згідно листа №
11-8-2/2870 від 04.04.2003 р. (том 1 а.с. 116) Донецька
регіональна митниця не заперечувала проти подачі на під'їзні колії
транспортних засобів з товарами, що прибули на станцію призначення
і перебувають під митним контролем без проставлення на перевізних
документах установлених відміток і відбитків особистого митного
забезпечення митниці призначення, за умови перебування
транспортних засобів та товарів (вантажів) під охороною.
Вивантаження з вагонів товарів, що знаходяться під митним
контролем, з метою їх видачі власнику для вільного використання,
забороняється до закінчення митного оформлення.
Пунктом 2.6 Порядку взаємодії Донбаської регіональної митниці
і Ясинуватської дирекції залізничних перевезень Донецької
залізниці також встановлена заборона видачі вантажів, що
перебувають під митним контролем.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом
апеляційної інстанції спірні вагони були подані на під'їзні колії
відповідача - ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" і їх
зарахування в користування комбінат здійснив після митного
оформлення та за виключенням нарахованої залізницею плати за час
митного оформлення здійснив внесення плати за користування
вагонами.
Оскільки відповідно до частини 3 статті 23 Статуту залізниць
України у разі проведення митного контролю дата видачі вантажу
ставиться після закінчення митних операцій, то ця дата є часом, з
якого ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" повинно сплачувати
плату за користування вагонами за відомостями плати за
користування вагонами № № 031121, 032122, 033124, 033134, 034135
та сплатило у сумі 77711,30 грн.
А тому, беручи до уваги приписи законодавства та встановлені
під час здійснення апеляційного провадження обставини справи,
колегія суддів вважає обгрунтованим висновок Донецького
апеляційного господарського суду стосовного того, що час
користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі
вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від
вантажовласника (пункт 4 розділу II Правил користування вагонами і
контейнерами), та враховуючи встановлений факт видачі ВАТ
"Макіївський металургійний комбінат" вантажів після закінчення
митного оформлення, плата за користування вагонами у сумі 26377,22
грн. залізницею безпідставно нарахована за час знаходження вантажу
під митним контролем в очікуванні видачі вантажу.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія
вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у
справі, розгляд яких за приписами статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
виходить за межі
повноважень касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняту у
справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та
процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
05.12.2006 р. у справі № 17/168 господарського суду Донецької
області залишити без змін, а касаційну скаргу Державного
підприємства "Донецька залізниця" - без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач