ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ06 вересня 2021 року м. Київсправа №815/2559/15касаційне провадження № К/9901/27168/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бившевої Л.І.,суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ДФС в Одеській області (далі - Інспекція) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 (головуючий суддя - Запорожан Д.В., судді - Коваль М.П., Шеметенко Л.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАЛЬЯНС" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ДФС в Одеській області про скасування рішень, В С Т А Н О В И В:У квітні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2015 № 0000632201 та № 0000642201.На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ТОВ "Легітайм-Грін" щодо придбання агентських послуг згідно договору № ЕВ75 від 02.06.2014 підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованою юридичною особою, відомості про яку мають статус "підтверджено", та платником податку на додану вартість, а доводи Інспекції щодо невстановлення фактичного місцезнаходження ТОВ "Легітайм-Грін" є безпідставними та не підтверджені жодним доказом; Інспекція не надала належну правову оцінку отриманим від Товариства під час перевірки первинним бухгалтерським документам, які підтверджують продаж товару внаслідок отриманих від ТОВ "Легітайм-Грін" агентських послуг, а лише скористалась інформаційною довідкою іншого податкового органу. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 27.07.2015 у задоволенні позову відмовив повністю.Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що Товариством не було доведено фактичність здійснених з ТОВ "Легітайм-Грін" господарських операцій, а надані Товариством документи оформлені неналежним чином, з урахуванням того, що Товариство не надало доказів укладення договорів з контрагентами - замовниками хімічної продукції, які були знайдені ТОВ "Легітайм-Грін" відповідно до договору № ЕВ75 від 02.06.2014.Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.11.2015 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив у повному обсязі: скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 24.04.2015 № 0000632201 та № 0000642201. Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ТОВ "Легітайм-Грін" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що належних та допустимих доказів того, що ТОВ "Легітайм-Грін" змінювало податкову адресу чи ухилялося від сплати податків матеріали справи не містять; ТОВ "Легітайм-Грін" здійснило дослідження сегменту ринку та знайшло для Товариства клієнтів по реалізації хімічної продукції, а саме - мінеральних добрив, спосіб дослідження ринку та пошуку клієнтів наведений у листі ТОВ "Легітайм-Грін" від 26.08.2015 № 86; агентські послуги були в натурі передані Товариству, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 14, 16, 21 липня 2014 року та 21 серпня 2014 року, у додатках до яких наведено детальна розшифровка з зазначенням знайдених контрагентів; дати пошуку кожного окремого контрагента; виду та кількості хімічної продукції, яка потрібна такому контрагенту; розмір агентської винагороди тощо; ТОВ "Легітайм-Грін" також інформаційний банк потенційних та таких, які вже маються, клієнтів.Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.11.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надали належної правової оцінки тому, що: в актах виконаних робіт відсутня інформація про період, зміст та спосіб надання та одержання таких послуг, вид первинного документа, що містить у собі вихідну інформацію, вид вторинного документу, що містить результат аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів, що свідчить про дефектність таких документів; для виконання зазначених послуг необхідні кваліфіковані працівники, тоді як у ТОВ "Легітайм-Грін" обліковувалось лише три працівника, а основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля; Інспекцією у відповідності до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України зібрано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Легітайм-Грін" щодо фінансово-господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень-грудень 2014 року, оскільки стан платника ТОВ "Легітайм-Грін" - 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням". Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм податкового законодавства.Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 05.07.2021 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе провденн касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 06.07.2021.Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ "Легітайм-Грін", їх реальності та повноти відображення в обліку за податковий період з липня по вересень 2014 року, результати якої оформлені актом від 06.04.2015 № 2370/15-53-22-01/33508990, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на загальну суму 247850,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 49570,00 грн. (у тому числі: за липень 2014 року - 29767,00 грн., за серпень 2014 року - 19761,00 грн., за вересень 2014 року - 42,00 грн.).Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, вартість послуг, придбаних у ТОВ "Легітайм-Грін" згідно договору № ЕВ75 від 02.06.2014, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: в актах здачі-приймання виконаних робіт в найменуванні послуги зазначено загальні відомості - надання послуг з пошуку контрагентів, що не дає змоги встановити зв`язок з господарською діяльністю Товариства, оскільки вказаними в актах загальними фразами не розкрито зміст послуг, їх кількість та їх фактичне здійснення; для виконання зазначених послуг необхідні кваліфіковані працівники, тоді як у ТОВ "Легітайм-Грін" обліковувалось лише три працівника, а основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля; Інспекцією у відповідності до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України зібрано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Легітайм-Грін" щодо фінансово-господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень-грудень 2014 року, оскільки стан платника ТОВ "Легітайм-Грін" - 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням". На підставі висновків вказаного акта перевірки 24.04.2015 Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000642201, яким зменшила Товариству суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 247850,00 грн.; № 0000632201, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 49570,00 грн. - за основним платежем, 24785,00 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України. Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.За приписами абзацу 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.Положеннями підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими. За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що: реальність здійснення господарських операцій між Товариством (замовником) та ТОВ "Легітайм-Грін" (агентом) щодо надання агентських послуг із систематичного дослідження ринку з метою пошуку контрагентів для укладання договорів поставки, купівлі-продажу хімічної продукції (вугілля, селітри аміачної, карбаміду, аміачної води, аміаку, калієвої селітри, суперфосфату, нітроамофоски, амофосу та інших мінеральних добрив) згідно договору про надання агентських послуг № ЕВ75 від 02.06.2014 підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт із додатками, у яких наведена детальна розшифровка з зазначенням знайдених контрагентів, дати пошуку кожного окремого контрагента, виду та кількості хімічної продукції, яка потрібна такому контрагенту, розмір агентської винагороди тощо; платіжними дорученнями, банківськими виписками, звітом по продажу, у якому вказані знайдений контрагент, документа, який підтверджує факт реалізації Товариством цьому контрагенту хімічної продукції, його кількість та сума продажу; роздруківкою інформаційного банку наявних та потенційних клієнтів, а також листом ТОВ "Легітайм-Грін" № 86 від 26.06.2015.Також, матеріали справи містять видаткові накладні, які підтверджують факт реалізації Товариством хімічної продукції контрагентам, яких знайшло ТОВ "Легітайм-Грін" на виконання своїх зобов`язань за договором про надання агентських послуг № ЕВ75 від 02.06.2014.Крім того, матеріали справи містять бухгалтерські довідки Товариства № 109 від 15.10.2015 та № 102 від 29.09.2015, з яких вбачається. Що за період з червня по серпень 2013 Товариство реалізувало 419,65 тон хімматеріалуна загальну суму 5414363,00 грн., в результаті отримання агентських послуг від ТОВ "Легітайм-Грін" згідно договору № ЕВ75 від 02.06.2014 Товариство реалізувало 650,75 тон хімматеріалів на загальну суму 3203446,00 грн., що свідчить про економічну доцільність таких послуг та наявність ділової мети.Таким чином, суд апеляційної інстанції, виходячи із принципу офіційного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) дослідив первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановив реальність господарських операцій та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, та наявність підстав для їх скасування.Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що: висновки Інспекції, викладені у акті перевірки, ґрунтуються на обставинах, викладених у довідці про неможливість проведення зустрічної звірки, тоді як в силу положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб`єктів господарювання, оскільки складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання.При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Легітайм-Грін" не перебуває в стані припинення, є юридичною особою, до видів діяльності якої входить консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22), місцезнаходженням ТОВ "Легітайм-Грін" є: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 2, статус відомостей про юридичну особу "підтверджено".Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 - без змін. Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 залишити без змін.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова