ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2007 Справа N 16/466
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю
представників
сторін котрі
позивача не з’явились
відповідача Малий Я.П. –дов. від 20.033.2007 року
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому “Донбаспромпоставка”
судовому засіданні
касаційну скаргу
у справі N 16/466
на постанову Луганського апеляційного господарського
суду
від 12.12.2006 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Донбаспромпоставка” м. Луганськ
до Луганської філії закритого акціонерного
товариства “Український мобільний зв'язок“
про стягнення 2011 грн.00 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Донбаспромпоставка”
звернулося до господарського суду Луганської області з позовною
заявою до Луганської філії закритого акціонерного товариства
“Український мобільний зв'язок” про стягнення суми компенсації
за необґрунтоване відключення від послуг мобільного зв’язку у
розмірі абонентської плати за один місяць - 2011 грн. 00 коп.
Господарський суд Луганської області ухвалою від 16.10.2006 року
(суддя Шеліхіна Р.М.) провадження у справі припинив на підставі
пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, посилаючись на те, що спір не
підлягає вирішенню в господарських судах України.
Доповідач Гоголь Т.Г.
Ухвалу вмотивовано тим, що позивачем неправомірно пред'явлено
позов до Луганської філії закритого акціонерного товариства
“Український мобільний зв'язок”, яка не є юридичною особою, а
відтак не може бути стороною в судовому процесі.
Луганський апеляційний господарський суд постановою від
12.12.2006 року (судді Бойченко К.І., Баннова Т.М., Медуниця
О.Є.) ухвалу господарського суду Луганської області від
16.10.2006 року залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства
з обмеженою відповідальністю “Донбаспромпоставка” без
задоволення з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою
відповідальністю “Донбаспромпоставка” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить
скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від
16.10.2006 року та постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 12.12.2006 року, направити справу на
новий розгляд до господарського суду Луганської області. Свої
вимоги скаржник мотивує тим, що судами попередніх інстанцій
порушені норми процесуального права, а саме: не здійснено заміну
первісного відповідача належним, як це передбачає стаття 65
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та не
здійснено самовідвід судді Шелєхіної Р.М., про що позивачем
заявлялося клопотання.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши правильність
застосування господарськими судами приписів процесуального
законодавства Вищий господарський суд України відзначає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи в касаційному порядку
судові рішення (ухвали), касаційна інстанція на підставі
встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального чи процесуального права.
Згідно з вимогами статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші
юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної
особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта
підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації),
мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів,
а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів,
спрямованих на запобігання правопорушенням.
В силу статті 80 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у
встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється
цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та
відповідачем у суді.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами в судовому процесі, тобто
позивачами та відповідачами, можуть бути підприємства, установи
та організації, зазначені в статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарські суди розглядають справи в порядку
позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає
положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Статтею 95 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що
філії є відокремленими підрозділами юридичної особи, вони не є
юридичними особами, а лише наділяються майном юридичної особи,
що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій
відповідач у справі - Луганська філія закритого акціонерного
товариства “Український мобільний зв'язок”, не володіє статусом
юридичної особи, про що свідчить пункт 3.1 Положення про
Луганську філію закритого акціонерного товариства “Український
мобільний зв'язок”, відповідно до якого остання є відокремленим
підрозділом Закритого акціонерного товариства “Український
мобільний зв'язок” без статусу юридичної особи, тобто за змістом
статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
не може бути стороною у справі.
Стосовно викладених в касаційній скарзі посилань на те, що
судом, всупереч вимогам статті 65 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не вирішено питання про здійснення
заміни неналежного відповідача, колегія суддів зазначає, що в
ході підготовки справи до розгляду суддя самостійно на власний
розсуд визначає які саме дії слід учинити виходячи з конкретних
обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими
сторонами. Здійснення перелічених в статті 65 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
засобів не є
обов’язковим, тобто, як вірно зазначив в постанові Луганський
апеляційний господарський суд здійснення заміни неналежного
відповідача є правом, а не обов’язком судді.
Не приймаються посилання скаржника на те, що в порушення вимог
статті 20 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
суддею Шеліхіною Р.М. не здійснено самовідвід,
оскільки вході розгляду справи Луганським апеляційним
господарським судом встановлена відсутність обставин, що
викликають сумнів у неупередженості судді.
Отже господарський суд Луганської області, прийшов до
правильного висновку про непідвідомчість спору між зазначеними
сторонами господарським судам й обґрунтовано припинив
провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті
80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 80, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Луганської області від 16.10.2006
року та постанову Луганського апеляційного суду від 12.12.2006
року у справі N 16/466 залишити без змін, а касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбаспромпоставка”
–без задоволення.