ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2007 Справа N 21/286-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Агрофірма ім. Горького»
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.01.2007р.
у справі № 21/286-06 Господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма
ім. Горького»
до Приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Горького”
звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з
позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 13906,47
грн. пені, 2473,81 грн. -3% річних, 5494,78 грн. інфляційних
збитків.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
20.11.2006р. (суддя І.В.Алмазова) позовні вимоги задоволено
частково, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Горького”
4347,4 грн. -інфляційних, 2402,96 грн. -річних, 10821,69 грн.
-пені, 53,00 грн. витрат по сплаті держмита та 36,47 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті
позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської
області від 20.11.2006р., приватний підприємець ОСОБА_1 подала
апеляційну скаргу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.01.2007р. (судді: В.Г.Головко, О.М.Лисенко, Л.В.Чоха)
апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задоволено
частково: рішення Господарського суду Дніпропетровської області
від 20.11.2006р. скасовано в частині стягнення пені, стягнуто з
ophb`rmncn підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю “Агрофірма ім. Горького” 4347,4 грн.
-інфляційних витрат, 2402,96 грн. -3% річних, 67,50 грн. витрат
на сплату держмита та 36,46 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погодившись з постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.01.2007р., Товариство з обмеженою
відповідальністю “Агрофірма ім. Горького” подало касаційну
скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 24.01.2007р. та залишити в
силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
20.11.2006р., мотивуючи свою вимогу тим, що господарським судом
апеляційної інстанції порушено норми матеріального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування господарським судом попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з
обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім. Горького” підлягає
задоволенню.
Господарським судом встановлено:
01.10.2005р. між позивачем та відповідачем укладено договір
№ НОМЕР_1, за яким позивач зобов'язався поставити 889т.
кукурудзи за ціною 450грн. за 1 т. на суму 400050грн.
Позивач поставив відповідачу кукурудзу на суму 234508,50грн., за
яку позивач своєчасно не розрахувався.
07.01.2006р. сторони уклали додаткову угоду до договору №
НОМЕР_1 від 01.10.2005р., за якою сторони встановили, що оплату
за отриманий товар відповідач має здійснити у строк до
15.02.2006р.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
11.04.2006р. у справі № 33/59 з відповідача на користь позивача
стягнуто борг за поставлену за договором № НОМЕР_1 від
01.10.2005р. кукурудзу у розмірі 166508,50грн., 4073,76грн.
пені, та 643,23грн. річних, про що було видано наказ, за яким
порушено виконавче провадження.
Відповідачем 11.08.2006р. сплачено 12395,62грн., 26.09.2006р.
сплачено 35000грн., а разом 47395,62грн., що свідчить про
несплачений та не стягнутий борг у повному розмірі.
Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої зобов'язання має виконуватися
належним чином відповідно до умов договору та вимог цього
Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності
таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або
інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи, що відповідач зобов'язався виконати грошове
зобов'язання щодо сплати боргу за поставлену кукурудзу до
15.02.2006р., то не сплативши борг відповідач порушив своє
зобов'язання щодо сплати боргу.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена
ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно ч. 2 якої боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідачем прострочено виконання грошового
зобов'язання, то відповідно до приписів вищенаведеної правової
норми, він зобов'язаний сплатити не тільки борг, а і нарахований
на суму боргу індекс інфляції та річні. За таких обставин,
рішення щодо стягнення індексу інфляції та річних відповідає
припису вищенаведеної правової норми.
Згідно ст. 599 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання припиняється
виконанням, проведеним належним чином.
Проте, як вже було зазначено відповідач не виконав зобов'язання
щодо сплати вартості поставленого товару.
Згідно ст. 256 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позовна давність - це
строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про
захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 258 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
для окремих видів вимог
законом може встановлюватися спеціальна позовна давність:
скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною
давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема,
до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином, як
випливає з приписів вищенаведених правових норм, строк, у межах
якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист щодо
стягнення штрафу, пені становить 1 рік.
Застосування позовної давності до додаткових вимог встановлено
ст. 266 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої зі спливом позовної
давності до основної вимоги вважається, що позовна давність
спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення
стягнення на заставлене майно тощо).
Враховуючи, що відповідачем зобов'язання щодо сплати боргу не
виконано, то апеляційний господарський суд дійшов помилкового
висновку про припинення зобов'язання шляхом прийняття судового
рішення щодо присудження з відповідача стягнення суми боргу та
пропуску строку позовної давності на вимогу щодо стягнення пені.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським
судом порушено вищенаведені правові норми, то прийнята даним
судом постанова підлягає скасуванню, а законне та обгрунтоване
рішення першої інстанції -залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агрофірма ім. Горького” задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.01.2007р. у справі № 21/286-06 скасувати.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
20.11.2006р. залишити в силі.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.