725/1175/17 Про скасування постанови про порушення митних правил - 19.08.2021 Прийняття

В С Т А Н О В И В:У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернівецької митниці ДФС (далі - митниця; відповідач), в якому просив скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 24 лютого 2017 року № 0171/408020301/17, закривши провадження у справі. Першотравневий районний суд м. Чернівці постановою від 21 квітня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав дії заступника начальника митниці Кулінського Олександра Сергійовича щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності протиправними. Скасував постанову у справі про порушення митних правил від 24 лютого 2017 року № 0171/408020301/17. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що, будучи громадянином як України, так і Румунії, ОСОБА_1 не приділяв особливого значення, за паспортом якої держави він перетинає державний кордон України, при цьому позивачем своєчасно реекспортовано транспортний засіб, що вказує на те, що він не передбачав необхідності сплати будь-яких митних платежів.Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 27 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позову, зазначивши, що ОСОБА_1 у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України, має статус громадянина-резидента та на території України повинен користуватися документами громадянина України. Разом з цим, позивач вперше ввіз автомобіль 16 грудня 2016 року в режимі тимчасового ввезення, пред`явивши митниці паспорт громадянина Румунії, надання якого є підставою для несплати митних платежів при ввезенні транспортного засобу особистого користування.ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на відсутності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності станом на 24 лютого 2017 року, оскільки митний режим тимчасового ввезення було завершено шляхом реекспорту ввезеного автомобіля. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 03 жовтня 2017 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 21 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).23 грудня 2019 року митницею заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Чернівецької митниці ДФС на Буковинську митницю Держмитслужби у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01 лютого 2017 року о 14 год. 10 хв. на територію пункту пропуску "Порубне-Сірет" в зону митного контролю в`їхав мікроавтобус марки "FORD TRANSIT", країна реєстрації Польща, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням громадянина Румунії ОСОБА_1, який прямував з України до Румунії в приватних справах.До митного контролю позивач подав закордонний паспорт громадянина Румунії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) № НОМЕР_2, виданий 04 лютого 2016 року, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .Під час внесення інформації в автоматизовану систему митного оформлення "Інспектор" та за результатами здійснення митних процедур системою АСАУР ШК "Інспектор" встановлено, що позивач 01 лютого 2017 року при ввезенні на митну територію України транспортного засобу марки "FORD TRANSIT", країна реєстрації Польща, реєстраційний номер НОМЕР_1, подав паспорт нерезидента - громадянина Румунії ОСОБА_1 № НОМЕР_2, виданий 04 лютого 2016 року, та заявив митний режим "Тимчасове ввезення транспортного засобу строком до одного року".Під час проведення митних формальностей, зокрема, огляду транспортного засобу в позивача виявлено закордонний паспорт громадянина України № НОМЕР_5, виданий 27 вересня 2011 року, органом 7323.В зв`язку з цим 24 лютого 2017 року заступником начальника митниці Кулінським Олександром Сергійовичем прийнято постанову у справі про порушення митних правил № 0171/408020301/17, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України (4495-17) ), та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що на день вчинення порушення становить 712893,87 грн.Відповідно до частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.Згідно зі статтею 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.За правилами частини другої статті 380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.В свою чергу, частиною третьою статті 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач наполягав на тому, що позивач безпідставно ввіз на територію України розглядуваний транспортний засіб як громадянин Румунії на підставі частини другої статті 380 МК України, тобто без сплати митних платежів, хоча як громадянин України він повинен був ввезти цей автомобіль згідно з вимогами частини третьої вказаної статті Кодексу після сплати всіх митних платежів.Слід зазначити, що відповідальність, передбачена статтею 485 МК України, настає у разі наявності в особи мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також заявлення неправдивих відомостей.При цьому необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом, і встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України.Відповідно до підпункту "в" пункту 50 статті 4 МК України резидентами є, зокрема, фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.В свою чергу, нерезидентами - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України (підпункт "в" пункту 33 статті 4 МК України).Тобто, основоположним критерієм визначення особи як резидента чи нерезидента в розумінні МК України (4495-17) є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення. В порушення наведених процесуальних приписів суди попередніх інстанцій достеменно не з`ясували постійне місце проживання позивача шляхом, зокрема, самостійного скерування відповідного запиту до територіального підрозділу Державної міграційної служби України. Не витребували судові інстанції й інформації в Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо тривалості знаходження ОСОБА_1 на території України та за її межами.Суд касаційної інстанції, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -П О С Т А Н О В И В:Замінити відповідача у справі - Чернівецьку митницю ДФС її правонаступником - Буковинською митницею Держмитслужби.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 квітня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року скасувати.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.Суддя-доповідач І. А. ГончароваСудді І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова