ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2007 Справа N 10/218-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Поляков Б.М., – головуючого
Катеринчук Л.Й.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши Закритого акціонерного товариства
касаційну скаргу “Криворізький завод гірничого обладнання“
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.11.2006
у справі N 10/218-06
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Еталонбудсервіс“
до Закритого акціонерного товариства
“Криворізький завод гірничого обладнання“
про стягнення 94407,69 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від заявника не з’явились
від боржника не з’явились
В С Т А Н О В И В :
19.06.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю
“Еталонбудсервіс” звернулось до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до закритого акціонерного
товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” про
стягнення 94407,69 грн. Позивач обґрунтовував позов тим, що в
порушення договору підряду N 14/04 від 17.05.2004 року,
укладеного між ним та відповідачем, останній не оплатив акти
приймання виконаних робіт N 1 за серпень 2005 року на 7698,97
грн, N 1 за серпень 2005 року на 35817,04 грн, N 2 за серпень
2005 року на 35537,14 грн, N 3 за серпень 2005 року на 7496,83
грн. (а.с. 2-4)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
27.07.2006 року (суддя Кощеєв І.М.) у задоволенні позову
відмовлено (а.с. 117-118) з підстав сумнівності підпису
представника відповідача на актах приймання-передачі виконаних
робіт.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з
апеляційною скаргою, в якій просив зазначене рішення суду першої
інстанції скасувати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.11.2006 апеляційну скаргу позивача було задоволено,
рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено,
стягнуто з закритого акціонерного товариства “Криворізький завод
гірничого обладнання” на користь товариства з обмеженою
відповідальністю “Еталонбудсервіс” борг –86549,98 грн.,
інфляційні збитки 5132,41 грн., 3% річних –1725,30 грн., витрати
по сплаті державного мита –944,08 грн., витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118 грн.,
витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги
- 472,04 грн.
Не погоджуючись з винесеною постановою, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити
в силі рішення суду першої інстанції, аргументуючи порушенням
норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 530, 625
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 12 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково
виходячи з такого.
Згідно з частиною 1 статті 837 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
за договором підряду одна сторона (підрядник)
зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням
другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти
та оплатити виконану роботу.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна
його умов не допускається, якщо не встановлено договором або
законом.
Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Стаття 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає,
якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання,
то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, 17.05.2006 року
сторони уклали договір підряду N 14/04, згідно умов якого
закрите акціонерне товариство “Криворізький завод гірничого
обладнання” (замовник) доручив, а товариство з обмеженою
відповідальністю “Еталонбудсервіс” (підрядник) зобов’язався
виконати роботи по ремонту м’якої покрівлі цехів в об’ємі 22800
кв.м. (т.1 а.с. 9-12).
Додатковою угодою N 4 до вказаного договору строк дії договору
був продовжений до 31.08.2005 року (т.1 а.с. 99).
Згідно з п 5.2 договору розрахунок за виконані роботи
здійснюється на протязі 20 днів з моменту надання підрядником
замовнику всіх бухгалтерських документів, а саме: акту виконаних
робіт, розрахунку-фактури, податкової накладної.
Факт виконання робіт і їх вартість сторони підтвердили,
оформивши двосторонні акти приймання виконаних підрядних робіт
N 1 за серпень 2005 року на 7698,97 грн., N 1 за серпень 2005
року на 35817,04 грн., N 2 за серпень 2005 року на 35537,14
грн., N 3 за серпень 2005 року на 7496,83 грн., а всього на
86549,98 грн.
Не оспорюючи факту виконання робіт, відповідач вказував на
невиконання умов договору щодо підписання актів та надання
рахунків. Але обов’язок прийняти і оплатити роботи лежить на
відповідачеві. Законом не обумовлено, хто із посадових осіб
підприємства повинен підписувати акти приймання –передачі
виконаних робіт, сторони в своєму договорі також не означили
коло осіб, правомочних підписувати акт.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної
інстанції, про обґрунтованість задоволення позовних вимог по
предмету спору відповідно до приписів наведених норм цивільного
законодавства та поданих доказів у справі.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судами не дано оцінки
тому, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області
від 06.04.2006 порушено провадження у справі N Б29/64/06 про
визнання банкрутом відповідача, введено мораторій на задоволення
вимог кредиторів, призначено розгляд справи у підготовчому
засіданні на 04.05.2006 (т.1 а.с. 78).
Відповідно до частини 6 статті 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі: “Закону”) конкурсні кредитори – кредитори за
вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у
справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою
майна боржника.
Судами не дано оцінки правовій природі заборгованості
відповідача перед позивачем у даній справі в контексті процедури
банкрутства (як конкурсній чи поточній), а також не досліджено
чи здійснювалась офіційна публікація про порушення справи про
банкрутство відповідача та чи звертався позивач з грошовими
вимогами до відповідача у процедурі банкрутства відповідно до
частини 1 статті 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
За приписами частин 1, 2 статті 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
конкурсні
кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження
у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня
опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про
порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані
подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до
боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги
кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого
для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і
вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в своїй
ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений
строк є граничним і поновленню не підлягає.
Погашення вимог кредиторів згідно спеціального законодавства
(статті 14 Закону) є одним із способів припинення зобов’язання
відповідно до приписів частини 1 статті 598 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відтак, досліджуючи підставність задоволення вимог позивача у
справі, судам належало дати оцінку обставинам чинності грошових
вимог позивача до відповідача в контексті існування (припинення)
зобов’язання по предмету спору, зважаючи на обставини порушення
щодо відповідача справи про банкрутство та з врахуванням
спеціального законодавства, що регулює порядок визнання та
задоволення грошових вимог у процедурах банкрутства.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.1976 N 11 рішення є
законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства України; в рішенні суду
необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для
даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх
правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності
та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в
судовому засіданні.
Зважаючи на викладене, прийняті у справі рішення суду першої
інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не
відповідають вимогам закону про судове рішення, в якому
необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для
даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх
правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності
r` підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в
судовому засіданні.
Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 27.07.2006 та постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.11.2006 підлягають скасуванню, а
Справа N 10/218-06 направленню на новий судовий розгляд до суду
першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно
перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення
сторін і, перевірити обставини публікації оголошення про
порушення справи про банкрутство відповідача та звернення
позивача з грошовими вимогами до відповідача-боржника у
процедурі банкрутства у випадку здійснення такої публікації, і,
залежно від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до
законодавства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України –
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
“Криворізький завод гірничого обладнання“задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.11.2006 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 27.07.2006 скасувати, справу N 10/218-06 направити
до господарського суду Дніпропетровської області на новий
судовий розгляд.