ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 р.
№ 4/304/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 р.
у справі
№ 4/304/06
господарського суду
Миколаївської області
за позовом
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України"
до
Державного підприємства "Дослідне господарство "Агрономія"
Миколаївського інституту агропромислового виробництва УААН
про
стягнення 10 925,36 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
Рак О.В., дов. № 369/10 від 29.12.2006 р.;
відповідача:
Iрза С.В., дов. реєстр. № 18 від 10.04.2007 р.;
В С Т А Н О В И В:
У червні 2006 р. Дочірня компанія "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі -Компанія)
звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовною
заявою, у якій просила стягнути з Державного підприємства
"Дослідне господарство "Агрономія" Миколаївського інституту
агропромислового виробництва УААН (далі -Підприємство)
заборгованість за поставлений природний газ у розмірі
7 979,66 грн., пеню у розмірі 1 501,02 грн., інфляційні збитки у
розмірі 1 097,75 грн., 3 % річних у розмірі 346,93 грн.
Позовні вимоги Компанія обгрунтовувала тим, що Підприємство
неналежним чином виконало зобов'язання щодо оплати поставленого
протягом жовтня та листопаду 2004 р. природного газу за договором
на постачання природного газу № 06/04-1055-ТЕ-22 від 18.10.2004 р.
(далі -Договір від 18.10.2004 р.), укладеним між ними, у зв'язку з
чим має заборгованість у розмірі 7 979,66 грн., яка підлягає
стягненню на підставі норм ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ГК України
( 436-15 ) (436-15)
з урахуванням пені, інфляційних збитків та 3 % річних.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
31.10.2006 р. (суддя Дубова Т.М.) у задоволенні позовних вимог
Компанії відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
12.12.2006 р. (колегія суддів: Колоколов С.I., Разюк Г.П.,
Петров М.С.) рішення господарського суду Миколаївської області від
31.10.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що Компанія не довела
обгрунтованості своїх позовних вимог.
Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 12.12.2006 р. і рішення
господарського суду Миколаївської області від 31.10.2006 р.
скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні
вимоги. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Компанія
обгрунтовує тим, що місцевий та апеляційний господарські суди,
вирішуючи спір, порушили ст. ст. 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст. ст. 526, 599 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та дійшли до помилкових
висновків.
Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу Компанії до
Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає
касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,
перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних
обставини справи, застосування господарськими судами першої та
другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії
не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтверджується, що:
- Компанія виконала свої зобов'язання за Договором від
18.10.2004 р. та поставила Підприємству протягом листопада -грудня
2004 р. 57,046 тис. куб. м природного газу на суму у розмірі
11 979,66 грн.;
- Підприємство платіжними дорученнями № 896 від 05.11.2004 р.
на суму у розмірі 4 000,00 грн., № 971 від 07.12.2004 р. на суму у
розмірі 5 000,00 грн. та № 1040 від 04.01.2005 р. на суму у
розмірі 7 500,00 грн. перерахувало Компанії грошові кошти за газ
та транспортування згідно договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного
господарського суду про те, що Компанія не довела обгрунтованості
позовних вимог.
Відповідно ж до частини першої ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Твердження Компанії, наведене у касаційній скарзі, про те, що
платіжне доручення № 1040 від 04.01.2005 р. на суму у розмірі
7 500,00 грн. не є доказом сплати Підприємством грошових коштів за
природний газ, поставлений згідно Договору від 18.10.2004 р.,
оскільки у реквізиті "Призначення платежу" не містить посилання на
вказаний договір, є безпідставним з огляду на те, що:
- Компанія не надала доказів, які б свідчили, що між нею та
Підприємством укладено будь-який інший договір на постачання
природного газу;
- Підприємство зверталось до Компанії з листом № 114 від
27.07.2006 р. про повернення перерахованих коштів за
2004 -2005 рр. та з листами № 111 від 26.07.2006 р., № 107 від
26.07.2006 р. та № 110 від 26.07.2006 р. про перерахування
сплачених коштів в рахунок погашення отриманого за Договором від
18.10.2004 р. природного газу, проте зазначені листи були залишені
Компанією без відповіді та без виконання;
- відповідно до п. 6.4 Договору від 18.10.2004 р. за
наявності заборгованості у Покупця за даним договором Постачальних
зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення
заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди, незалежно від
вказаного в платіжному дорученні призначення платежу, а тому
Компанія повинна була зараховувати сплачені Підприємством
платіжним дорученням № 1040 від 04.01.2005 р. кошти у рахунок
погашення заборгованості за грудень 2004 р.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова Одеського апеляційного господарського суду
від 12.12.2006 р. грунтується на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для
вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального
права, доводи касаційної скарги Компанії не спростовують висновку
апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстав для її
скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без
задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 12.12.2006 р. у справі № 4/304/06 господарського суду
Миколаївської області -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.I. Шаргало