ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2007 Справа N 16/13-47/164
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової –головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю
представників:
позивача Бурковської І.А. дов. від
22.03.06 р.
відповідачів Семенюка Ю.Г. дов. від 28.08.06 р.
розглянувши у відкритому Компанія “Робертсон енд
судовому засіданні касаційну Блумс Корпорейшн”
скаргу
на постанову від 19.12.2006року Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 16/13-47/164 господарського
суду міста Києва
за позовом Комунального підприємства
“Генеральна дирекція Київської
міської ради з обслуговування
іноземних представництв”,
дирекція “Інпредкадри”
до Компанія “Робертсон енд
Блумс Корпорейшн”
про стягнення 60179,87 грн.
ВСТАНОВИВ:
Колективне підприємство “Генеральна дирекція Київської міської
ради з обслуговування іноземних представництв”, дирекція
“Інпредкадри” звернулось до господарського суду міста Києва з
позовом про стягнення з Компанії “Робертсон енд Блумс
Корпорейшн” 7897,35 грн. страхових внесків, 2219,26 грн. пені,
3948,68 грн. штрафу, 46114,84 грн. заборгованості по
розрахункових послугах, згідно договору № 342 (і) від 10.08.1997
р.
Рішенням від 08.02.2006року позов задоволено в повному обсязі, з
огляду на те, що відповідач не виконав зобов’язання за договором
№ 342 (і) від 10.08.1997 р. належним чином, в результаті чого у
позивача виникла заборгованість по страхових внесках до Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а
також по сплаті обумовленої договором плати за надані послуги.
Постановою від 29 березня 2006 року Київський апеляційний
господарський суд за апеляційною скаргою Компанії “Робертсон енд
Блумс Корпорейшн” рішення залишив без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від
04.07.2006 року рішення господарського суду міста Києва № 16/13
від 08.02.2006 року та постанова Київського апеляційного
господарського суду від 29.03.2006 року скасовані, справу
направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
При новому розгляді рішенням від 06.09.2006року господарського
суду міста Києва у задоволенні позовних вимог відмовлено з
огляду на те, що обов’язок перераховувати внески на державне
соціальне страхування Законом України “Про загальнообов’язкове
соціальне страхування”( 1533-14 ) (1533-14)
покладено на позивача,
оскільки він є відповідальною особою за законом, а також
відповідно до пунктів 2.1.12, 4.12, 2.2.4 договору.
Також судом зазначено, що вартість послуг Дирекції “Інпредкадри”
КП ГДІП за договором в період 2000 - 2004 років визначена
відповідними актами прийняття-здачі робіт, підписаними сторонами
договору, а тому у Представництва компанії “Робертсон енд Блумс
Корпорейшн” заборгованість перед Дирекцією щодо оплати наданих
за договором послуг - відсутня, і позовні вимоги позивача в
частині стягнення з відповідача 46114,84 грн. - не є законними
та обґрунтованими, і задоволенню не підлягають.
За апеляційною скаргою Колективного підприємства “Генеральна
дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних
представництв”, дирекція “Інпредкадри” Київський апеляційний
господарський суд постановою від 19.12.2006року рішення
господарського суду першої інстанції скасував.
Скасовуючи рішення апеляційний господарський суд вказав, що
відповідно до пункту 4.2. договору дирекція несе
відповідальність за правильність розрахунків на основі
повідомлених даних та своєчасність перерахування до державних
соціальних Фондів одержаних від відповідача коштів згідно п.
2.2.4. договору.
Отже позивач не мав ні зобов'язань перед відповідачем, ні
підстав, ні можливості сплачувати страхові внески на загально
обов'язкове державне соціальне страхування за рахунок власних
коштів за відповідача.
Що стосується заявленої позивачем до стягнення суми
46114,84грн., то суд виходив з того, що судом першої інстанції
неправильно застосовані норми щодо початку перебігу строку
позовної давності з 08.01.2002 року, оскільки заборгованість по
внесках була виявлена та встановлена лише 24.02.2005 року.
Компанія “Робертсон енд Блумс Корпорейшн” звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову скасувати, а рішення залишити без змін, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального
та процесуального права.
Свої доводи заявник обґрунтував тим, що судом неправомірно не
застосовано норми статей 207, 651-654 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, внаслідок чого зроблено невірний висновок про
наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі
46114,84 грн. та про стягнення з відповідача цієї
заборгованості.
Заслухавши суддю –доповідача та присутніх в судовому засіданні
представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та
вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з
відповідача 7897,35 грн. заборгованості по страхових внесках,
2219,26 грн. пені, 3948,68 грн. штрафу, 46114,84 грн. основного
боргу, заборгованості по розрахункових послугах, згідно договору
№ 342 (і) від 10.08.1997року.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний
суд виходив з того, що відповідно до умов цього договору
відповідач повинен перераховувати внески до Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності через позивача,
який був посередником, а також 2% за розрахункові послуги при
безготівковому розрахунку та 3% при готівковому від нарахованої
заробітної плати.
Актом ревізії виконання бюджету Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності Представництвом компанії
“Робертсон енд Блумс Корпорейш” №187 від 24.02.2005р.
донараховано: страхових внесків у сумі 7897, 35 грн., пені -
2219, 26 грн. та штраф у розмірі 50% - 3948, 68 грн., а всього
14065, 03 грн.
Згідно з Рішенням Подільської міжрайонної виконавчої дирекції
Київського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності від 03.03.2005р. № 187 донараховані
страхові внески, пеню та штраф у сумі 14065, 03грн. стягнуто з
дирекції “Інпредкадри” ГДІП, які останнім сплачені платіжним
дорученням № 1543 від 17 березня 2005р.
Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що право позивача
на відшкодування збитків (сплачених страхових внесків, пені та
штрафу) виникло 17.03.2005р. після сплати нарахованої Фондом
суми (платіжне доручення від 17.03.2005 № 1543).
Крім того, судами встановлено, що за період 2000-2004 років
відповідач перерахував позивачу лише суму 47 457,92грн. із
розрахунку вартості послуг -2% від базової величини фактичних
витрат на оплату праці найманих осіб, з яких стягуються страхові
збори до соціальних фондів, а не 2% від нарахованої заробітної
плати, як передбачено договором, в зв'язку з чим заборгованість
відповідача по розрахункових послугах становить суму 46 114,84
грн., а право на стягнення цієї заборгованості виникло
24.02.2005року - з моменту, коли була виявлена заборгованість по
внесках.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком,
оскільки стаття 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
відповідно до якої особа, якій завдано збитків в результаті
порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування,
визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок
наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного
права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв’язок між
порушенням права та збитками, а також вина особи, яка завдала
збитків.
Отже, для вирішення даного спору по суті судам необхідно було
встановити причинний зв’язок між порушенням прав позивача та
настанням збитків, про що зазначалось в постанові Вищого
господарського суду України від 04.07.2006 року та в порушення
статті 11112 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
не виконано судами як першої так і апеляційної
інстанцій.
Причинний зв'язок передбачає, що збитки є наслідком
неправомірних дій або невиконанням зобов'язання, тому для
встановлення наявності чи відсутності причинного зв'язку судам
необхідно було звернути увагу на зміст договору № 342 (і) від
10.08.1997року в частині зобов'язань сторін, встановити
невиконання яких саме зобов'язань спричинило збитки, а також
причини невиконання, оскільки це є необхідним для встановлення
наявності вини особи, яка порушила зобов'язання.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що господарським
судом першої інстанції встановлено, що Представництвом щорічно у
строк до 01 квітня кожного наступного року надавалися
Дирекції звіти про нараховану заробітну плату по кожному
працівнику за кожний місяць року в електронній формі та на
паперових носіях. Такі дані надавалися у формі “ІНДАНІ”
(індивідуальних відомостей про застраховану особу), визначеній
Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України
відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,
затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України N 7-6
від 10 червня 2004 р.
Зведена інформація по працівникам Представництва компанії
“Робертсон енд Блумс Корпорейшн” подавалася Дирекцією
“Інпредкадри” КП ГДІП до Пенсійного Фонду України, але висновків
чи стосується це збитків, пред'явлених до стягнення та як це
впливає на строки позовної давності не зробив.
В свою чергу апеляційна інстанція встановила, що позивачем
жодного разу не виконувався пункт 2.1.11 про надання даних про
розмір заробітної плати своїх працівників для проведення
необхідних розрахунків, але факти, встановлені господарським
судом першої інстанції з цього приводу не спростував.
Касаційна інстанція також не може погодитись з висновком
апеляційного суду про застосування строків позовної давності з
моменту, коли була виявлена заборгованість по внесках, оскільки
відповідно статті 261 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(статті 76 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
) перебіг строку
позовної давності починається з дня коли особа довідалась або
могла довідатись про порушення свого права.
Отже для вирішення питання про застосування строків позовної
давності судам необхідно було встановити коли позивач повинен
був довідатись про порушення свого права.
Неповне з’ясування всіх обставин, які мають значення для справи,
дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та
передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в
залежності від встановленого, правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове
рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду міста Києва рішенням від
06.09.2006року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19.12.2006року у справі № 16/13-47/164
господарського суду міста Києва скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста
Києва.
Касаційну скаргу Компанії “Робертсон енд Блумс Корпорейшн”
задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач