ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 р.
№ 15/363/06
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя,
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 01.02.2007
зі справи № 15/363/06
за позовом відкритого акціонерного товариства
"Запоріжтрансформатор" (далі -Товариство)
до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в місті Запоріжжі (далі -Відділення), м.
Запоріжжя,
про стягнення 51 772,92 грн.,
за участю представників:
позивача - Сокрут М.М.,
відповідача -не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Запорізької
області з позовом про стягнення з Відділення безпідставно
збережених коштів у сумі 51 772,92 грн.
Рішенням названого суду від 02.11.2006 (суддя Колодій Н.А.)
позов задоволено. Прийняте судове рішення мотивовано посиланням на
те, що Товариство на виконання рішення районного суду, яке в
подальшому було скасовано, здійснило відшкодування потерпілій
фізичній особі моральної шкоди та витрат на лікарські засоби в
сумі 51 772,92 грн., тоді як відповідно до приписів статей 21, 34
Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХIV "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі - Закон № 1105) ці витрати мало
нести Відділення.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
01.02.2007 (колегія суддів у складі: Коробка Н.Д. -головуючий
суддя, судді Юхименко О.В., Яценко О.М.) рішення господарського
суду Запорізької області від 02.11.2006 скасовано та в задоволенні
позову відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано
посиланням на недоведеність позивачем збереження майна Відділенням
без достатньої правової підстави та неподання доказів щодо розміру
такого майна.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Товариство просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати
внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і
процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представника
позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 13.05.2002 року громадянин Iванов В.М. звернувся до
Ленінського районного суду міста Запоріжжя з позовом до Товариства
і Відділення про стягнення матеріальної і моральної шкоди в сумі
51 772,92 грн., заподіяної внаслідок нещасного випадку на
виробництві;
- ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від
23.05.2002 прийнято відмову громадянина Iванова В.М. від позову до
Відділення та провадження в справі в цій частині закрито на
підставі статей 179, 227, 228 Цивільного процесуального кодексу
України ( 1618-15 ) (1618-15)
(1963 року);
- рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від
28.05.2002 з Товариства на користь його потерпілого працівника
Iванова В.М. стягнуто 50 000 грн. моральної шкоди та 1 772,92 грн.
витрат на лікарські засоби, а всього 51 772,92 грн.;
- Товариство 23.10.2002 перерахувало Iванову В.М. 51 772,92
грн. на виконання зазначеного рішення районного суду від
28.05.2002, що підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2002
№ 401;
- ухвалою Верховного Суду України від 13.10.2004 рішення
Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 28.05.2002
скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд;
- рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від
31.03.2005, яке набрало чинності 25.07.2005, Iванову В.М.
відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства
моральної і матеріальної шкоди з посиланням на необхідність
відшкодування цих витрат Відділенням;
- підстави для повороту виконання скасованого рішення
Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 28.05.2002 згідно з
статтею 422 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
(1963 року) відсутні з огляду на предмет спору (відшкодування
шкоди, заподіяної каліцтвом);
- Товариство свої вимоги до Відділення мотивує посиланням на
приписи статей 21, 22, 25, 28, 34 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
та
статті 1212 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі -ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
).
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- при виконанні трудових обов'язків громадянин Iванов В.М.
27.10.2001 отримав трудове каліцтво на підприємстві позивача, в
зв'язку з чим складено акт № 9 по формі Н-1;
- за висновком МСЕК від 27.02.2002 Iванова В.М. визнано
інвалідом першої групи з 100 % втратою професійної працездатності;
- ухвала Ленінського районного суду міста Запоріжжя від
23.05.2002 про закриття провадження в справі в частині позову до
Відділення не оскаржувалася, не скасовувалася та є чинною;
- застрахована особа - Iванов В.М. - до Відділення в порядку,
встановленому Законом № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
, з приводу спірного
страхового відшкодування не зверталася;
- сума страхових виплат Iванову В.М. у судовому порядку не
визначалася (враховуючи факт скасування рішення Ленінського
районного суду міста Запоріжжя від 28.05.2002).
Причиною даного спору є питання щодо наявності правових
підстав для відшкодування Відділенням Товариству, здійснених
останнім витрат.
Відповідно до статей 11, 21 Основ законодавства України про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, статей 2, 6,
13, 21, 22, 25, 28, 34 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
, рішення
Конституційного суду України від 27.01.2004 № 1-рп/2004 зі справи
№ 1-9/2004 саме на Відділення, як на робочий орган страховика,
покладається обов'язок зі здійснення страхових виплат з державного
соціального страхування, спрямованих на відшкодування матеріальної
та моральної шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок
нещасного випадку на виробництві.
Проте Відділенням страхові виплати мають здійснюватися
потерпілій особі за результатами розгляду її звернення в порядку,
передбаченому розділами VI, VII Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
.
Водночас згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
особа, яка набула майно або зберегла його у себе за
рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави
(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це
майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на
якій воно було набуте, згодом відпала.
Апеляційним господарським судом встановлено, що в порядку,
передбаченому Законом № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
, потерпілий Iванов
В.М. до Відділення з приводу спірних страхових виплат не
звертався, а позовні вимоги Iванова В.М. до Відділення стосовно
стягнення коштів, які становлять предмет даного позову, не
підлягали задоволенню внаслідок прийняття Ленінським районним
судом міста Запоріжжя 23.05.2002 відмови Iванова В.М. від позову
до Відділення та закриття провадження в справі в цій частині з
винесенням відповідної ухвали (а.с. 11), яка у встановленому
порядку не оскаржувалася (в тому числі й Товариством) та є чинною.
У свою чергу, факт незвернення застрахованого Iванова В.М. до
Відділення в порядку, встановленому Законом № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
,
та наявність зазначеної чинної ухвали районного суду від
23.05.2002 щодо закриття провадження в справі стосовно Відділення
унеможливлюють визнання збереження Відділенням коштів внаслідок
нездійснення спірних страхових виплат Iванову В.М. таким, що
відбулося без достатньої правової підстави.
Отже, постанова апеляційного господарського суду зі справи
відповідає встановленим попередніми судовими інстанціями фактичним
обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та
процесуального права і передбачені законом підстави для її
скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9-111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
01.02.2007 зі справи № 15/363/06 залишити без змін, а касаційну
скаргу відкритого акціонерного товариства
"Запоріжтрансформатор" -без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов