ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2007 Справа N 2-4512/05
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
“Орель”, м. Дніпропетровськ (далі -ЗАТ “Орель»
на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від
18.07.2005
зі справи № 2-4512/05
за позовом ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до ЗАТ “Орель”,
товариства з обмеженою відповідальністю “Ніко-реєстр”,
м. Дніпропетровськ (далі -ТОВ “Ніко-реєстр” та
виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради,
м. Дніпропетровськ (далі -Виконком)
про відновлення прав акціонера, визнання права власності на
акції та скасування державної реєстрації змін до установчих
документів.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста
Дніпропетровська з позовом, в якому просить:
відновити права ОСОБА_1 як акціонера ЗАТ “Орель” станом на
14.05.2001;
визнати право власності ОСОБА_1 на прості іменні акції в
кількості 500 шт.;
зобов'язати ТОВ “Ніко-реєстр” як реєстратора ЗАТ “Орель” внести
зміни до реєстру акціонерів останнього, зазначивши ОСОБА_1
акціонером, що володіє простими іменним акціями цього товариства
в кількості 500 шт.;
визнати недійсними: протокол загальних зборів ЗАТ “Орель” від
02.11.2000 № 20 в частині прийнятті рішення про реорганізацію
ЗАТ “Орель” шляхом перетворення у ВАТ “Орель” та затвердження
статуту останнього; статут та установчий договір ВАТ “Орель”,
зареєстровані Виконкомом 15.05.2001; запис у журналі обліку
реєстраційних справ за № НОМЕР_1про проведення державної
реєстрації ВАТ “Орель” від 14.05.2001;
припинити ВАТ “Орель”.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від
17.03.2005 (суддя Антонюк А.А.) з посиланням на приписи частини
другої статті 139 Цивільного процесуального кодексу України
(далі -ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
) вказану позовну заяву визнано
неподаною та повернуто позивачеві. У винесенні цієї ухвали суд
виходив з того, що у встановлений судом строк позивач не усунув
недоліки, виявлені у поданій заяві.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області
від18.07.2005 (колегія суддів у складі: Рудь В.В. -головуючий,
судді Ремез В.А., Можелянська З.М.) ухвалу місцевого суду
скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для
вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.
Названий акт апеляційного суду мотивовано незаконністю
повернення позовної заяви позивачеві з огляду на повноваження
суду, передбачені статтями 66, 105 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ
“Орель” просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та
залишити в силі ухвалу місцевого суду від 17.03.2005. В
обґрунтування касаційної скарги зазначено про правильність
висновків суду першої інстанції, оскільки з квитанції від
16.09.2004 не вбачається, які саме вимоги -майнового чи
немайнового характеру - були оплачені державним митом.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про відсутність
передбачених законом підстав для залишення позовної заяви без
руху та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення правильність застосування
попередніми судовими інстанціями норм процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на
таке.
Місцевим судом у винесенні ухвали від 17.03.2005 встановлено,
що:
- позовна заява не оплачена державним митом в установленому
розмірі, виходячи з наявності вимог майнового та немайнового
характеру, а також не вказано вартість акцій, належних
позивачеві, що унеможливлює визначення ціни позову та суми
державного мита;
- позивачем не викладено обставини, якими обґрунтовуються
позовні вимоги;
- не вказані повні імена та місце проживання генерального
директора ЗАТ “Орель” та його заступника, дії яких фактично
оскаржуються позивачем;
- у строк до 15.03.2005, який було встановлено ухвалою суду від
02.03.2005, позивач не виправив вказані недоліки.
Однак в даному разі Вищий господарський суд погоджується з
висновком апеляційного суду про відповідність позовної заяви
вимогам процесуального закону.
Посилання місцевого суду на невикладення заявником обставин,
якими мотивуються позовні вимоги, спростовуються змістом
позовної заяви. ОСОБА_1. зазначено, в чому полягає порушення
його прав з посиланням на відповідні норми закону, а тому
наведені позивачем доводи за своєю суттю відповідають вимогам
пункту 4 статті 137 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Позовні вимоги мають лише немайновий характер, тоді як пунктом 1
статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”
( 7-93 ) (7-93)
не передбачено оплату державним митом кожної з
немайнових вимог, заявлених в одному позові. До того ж
відповідно до статті 66 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
коли зазначена
позивачем ціна позову явно не відповідає дійсній вартості
стягуваного, то ціну позову встановлює суддя, постановляючи про
це ухвалу. Якщо в момент пред'явлення позову встановити точну
його ціну неможливо, розмір мита попередньо визначає суддя з
наступним стягненням недоплаченого або з поверненням
переплаченого мита відповідно до ціни позову, встановленої судом
при вирішенні справи. Таким чином, як вірно зазначено
апеляційним судом, у випадку недоплати позивачем мита суд не мав
права повертати позовну заяву, а натомість повинен був
застосувати правила статті 66 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Статтею 105 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
передбачено, що суд,
встановивши під час розгляду справи, що позов пред'явлений не до
тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою
позивача, не припиняючи справи, допустити заміну первісного
позивача або відповідача належним позивачем або
відповідачем.Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою
особою, суд може притягти цю особу як другого відповідача.
Відтак вирішення питання про залучення до участі у справі як
співвідповідачів генерального директора ЗАТ “Орель” та його
заступника мало бути вирішено на стадії розгляду справи, а не
під час прийняття позовної заяви.
За таких обставин у місцевого суду не було законних підстав для
повернення позовної заяви без розгляду, а тому апеляційний суд
правомірно передав справу на розгляд до суду першої інстанції,
скасувавши ухвалу Жовтневого районного суду міста
Дніпропетровська від 17.03.2005.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-7,
111-9-111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від
18.07.2005 зі справи № 2-4512/05 залишити без змін, а касаційну
qj`pcs закритого акціонерного товариства “Орель” -без
задоволення.