ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2007 Справа N 2-15/10876-2006(2-32/10876-2006)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Полянський А.Г.
судді Коробенко Г.П.
Фролова Г.М.
розглянувши
Касаційну скаргу Військової частини А4418
на постанову від 04.12.2006 р.
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі N 2-15/10876-2006(2-32/10876-2006)
господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом ВАТ “Укртелеком “в особі Севастопольської
філії
до Військової частини А4418
про Стягнення 362, 53 грн.
За участю представників сторін:
позивач – Гудзевата Н.М. дов. N 181 від 06.11.2006 р.,
відповідач –не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.08.2006 р. (судді Іщенко І.А.) позов задоволено. Стягнуто з
Військової частини А4418 на користь ВАТ “Укртелеком” в особі
Севастопольської філії 284,24 грн. заборгованості, 63,80 грн.
інфляції, 14,49 грн. –3% річних, 102 грн. державного мита, 118
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04.12.2006 р. (судді – Щепанська О.А., Плут В.М., Гонтарь
В.І.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.08.2006 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Автономної
Республіки Крим від 14.08.2006 р. та постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від
04.12.2006 р., Військова частина А4418 звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним
застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального
та процесуального права.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України від 06.04.2007 р. у зв’язку з відпусткою судді Муравйова
О.В., для перегляду в касаційному порядку справи
N 2-15/10876-2006(2-32/10876-2006) призначеної до розгляду на
10.04.2007 р., утворено колегію суддів в наступному складі:
головуючий –Полянський А.Г., судді – Коробенко Г.П. , Фролова
Г.М.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом участі у
суді касаційної інстанції.
Відзиву від позивача не надходило.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судом норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського
суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено
типовий договір N 3540 від 08.07.2002 р. (далі- Договір) про
надання послуг електрозв’язку.
Згідно умов Договору, підприємство зв’язку забезпечує
безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку через
абонентську мережу до телефонної мережі загального користування
номера телефонів: 57-03-49, 57-00-21, а споживач вносить плату
за установку і вартість послуг, які надаються.
Місцевим та апеляційним господарським судом було встановлено, що
в порушення умов Договору та пунктів 51,61 Правил користування
місцевим телефонним зв'язком, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України N 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40 108
Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг,
затверджених Кабінетом Міністрів України N 720 від 09.08.2005
р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих
телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим утворилась
заборгованість з.04.по серпень 2004 р. у розмірі 284,24 грн., що
підтверджено довідкою-розрахунком від 04.05.2006 р., і оборотною
відомістю.
Крім того, відповідачу була направлена претензія N 1836-26-1 від
16.03.2006 р. по оплаті боргу, яка була залишена без відповіді.
Відповідно ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо у зобов'язанні
встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає
виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.5 договору було передбачено, що розрахунки за фактично
отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній
місяць проводяться протягом 10 днів з дня одержання розрахунку,
але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідач в порушення умов Договору та вимог ст. 530 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
своєчасно не сплатив вартість телекомунікаційних
послуг.
Стаття 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає, що боржник не
звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним
грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений
договором або законом.
Матеріали справи також містять обґрунтований розрахунок суми
боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду
та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів
дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 43,
99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об’єктивно
розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували
відносини сторін.
На підставі встановлених фактичних обставин, місцевим
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини та обґрунтовано задоволено позов з урахуванням
зменшених позовних вимог (а. с. 31).
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу,
повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного
розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду
ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок,
прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає
положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. N 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі
змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
представника позивача оголошена вступна та резолютивна частини
постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Військової частини А4418 залишити без
задоволення.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.08.2006 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 04.12.2006 року у справі
N 2-15/10876-2006 (2-32/10876-2006) залишити без змін.