ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 р.
№ 1/631-14/199
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
розглянув касаційну скаргу
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Львівській області
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від 03 травня 2006 року
у справі
№ 1/631-14/199 господарського суду Львівської області
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Львівській області
до
Державного підприємства Міністерства оборони України
"Управління торгівлі Західного оперативного командування"
ТОВ "Піраміда 71"
про
визнання недійсним договору оренди, виселення, стягнення
незаконно отриманих коштів
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від
03.02.2006 (суддя: С.Кітаєва) позов про визнання недійсним
договору оренди, виселення та стягнення незаконно отриманих коштів
задоволено частково.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що в порушення
вимог законодавства, зокрема, ст. 287 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
договір укладено щодо майна, яке є державною
власністю державним підприємством як орендодавцем; оскільки майно
використовується без достатніх правових підстав вимоги щодо його
звільнення обгрунтовані; законодавство не наділяє позивача
повноваженнями звертатися в інтересах держави з вимогою про
стягнення до Державного бюджету України незаконно отриманих
коштів, тому з врахуванням ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в цій
частині провадження у справі підлягає припиненню.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
03.05.2006 (судді: М.Городечна, М.Юркевич, В.Кузь) рішення
господарського суду в частині припинення провадження скасовано, в
цій частині в позові відмовлено, в решті рішення залишено без
змін.
Апеляційна постанова мотивована тими обставинами, що,
дійшовши обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем своїх
повноважень на звернення в інтересах держави з вимогою про
стягнення незаконно отриманих коштів, господарський суд разом з
тим в супереч положенням ст.ст. 1, 12, 21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
помилково припинив провадження у справі, замість відмовити в
позові.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по
Львівській області в касаційній скарзі просить апеляційну
постанову скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення
незаконно отриманих коштів, позовні вимоги задовольнити.
Скаржник вважає, що судом неправильно застосовано ст. 208
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, зокрема, що дії щодо
укладення договору оренди всупереч вимог закону завідомо
суперечать інтересам держави, що має наслідком стягнення всього
доходу, незаконно одержаного за даним договірним зобов'язанням.
Сторони не скористалися наданим процесуальним законом правом
на участь свого представника в судовому засіданні.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та
вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що між ДП Міноборони
України "Управління торгівлі Західного оперативного командування"
та ТОВ "Піраміда 71" укладено договір оренди № 11/217 від
01.01.2004.
Відповідно до пункту першого частини першої ст. 287
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
орендодавцями щодо
державного та комунального майна є, зокрема, Фонд державного майна
України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових
комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого
майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках,
передбачених законом.
Оскільки предметом договору оренди є державне майно площею
308, 7 кв.м., що перевищує встановлену ст. 5 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
площу, яку
підприємство вправі здавати в оренду самостійно, тому його
орендодавцем може виступати лише Фонд державного майна України та
його регіональні відділення.
Судом також встановлено відсутність дозволу Фонду державного
майна України на передачі державного майна в оренду.
Відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення
правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами
першою-третьою, п'ятою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частини першої ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам
цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За умови невідповідності договору оренди приписам ст. 287 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 5 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
господарські суди дійшли
обгрунтованого висновку про визнання договору недійсним.
Оскільки ТОВ "Піраміда 71" використовує майно без достатніх
правових підстав, тому вимоги про виселення з приміщення
підлягають задоволенню, оскільки за ст. 50 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
власник має право вимагати повернення
(віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.
Щодо стягнення з першого відповідача незаконно отриманих
коштів до Державного бюджету України, то позивач за приписами
Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік"
( 2285-15 ) (2285-15)
уповноважений лише контролювати справляння (стягнення)
платежів до бюджету, а саме: плати за оренду цілісних майнових
комплексів; надходження коштів від плати за оренду майна бюджетних
установ і не наділений повноваженнями щодо стягнення в судовому
порядку незаконно одержаних коштів в інтересах держави.
Доводи скаржника щодо укладення договору оренди всупереч
вимог закону, що завідомо суперечать інтересам держави, а відтак
має наслідком стягнення всього доходу, незаконно одержаного за
даним договірним зобов'язанням обгрунтовано відхилено судами.
Спірний договір оренди визнаний недійсним з підстав його
невідповідності закону, а не з підстав його вчинення з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави. До того ж факту вчинення
договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави суду
не доведено.
Виходячи з характеру спірних правовідносин, та враховуючи, що
суб'єктний склад сторін у даній справі відповідає вимогам статті
21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція погоджується з
висновком апеляційної інстанції про скасування рішення суду в
частині припинення провадження та відмови у позові в цій частині
вимог.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.05.2006 у справі № 1/631-14/199 господарського суду Львівської
області залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун