ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2007 Справа N 26/256
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю
представників:
позивача: Ліптуга І.В.
відповідача: Римаренко О.Г., Раілко С.В.
розглянувши у відкритого акціонерного товариства по
відкритому судовому газопостачанню та газифікації
засіданні касаційну “Севастопольгаз” Національної акціонерної
скаргу компанії “Нафтогаз України“
на рішення господарського суду м. Києва від 13.09.2006
р. та постанову Київського
та постанову апеляційного господарського суду від
27.12.2006 р.
у справі N 26/256
за позовом відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації
“Севастопольгаз” Національної акціонерної
компанії “Нафтогаз України“
до товариства з обмеженою відповідальністю
“Санатор СКЛ“
про про визнання простого векселя N 613244300237 таким, що
не має сили векселя
В С Т А Н О В И В:
У травні 2006 р. позивач звернувся в суд з позовом до ТОВ
“Санатор СКЛ” про визнання простого векселя N 613244300237 на
суму 100 000 грн., емітованого ним 15.10.2001 р., зі строком
платежу 31.12.2003 р., таким, що не має сили векселя.
Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що в порушення вимог ст. 4
Закону України “Про обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
він був
виданий не в рахунок оплати за поставлену продукцію, виконані
роботи чи надані послуги.
В порушення вимог ст. 33 Уніфікованого закону “Про переказні
векселі та прості векселі” ( 995_009 ) (995_009)
, яка визначає способи
зазначення строку платежу, з урахуванням виправлень у тексті
векселя – “пролонговано до 31.12.2003 р.”, неможливо визначити
який саме строк платежу мався на увазі: на визначену дату чи за
пред’явленням з продовженням встановленого законом строку
пред’явлення до платежу, що згідно частини 2 вказаної норми
тягне за собою недійсність векселя.
Крім того, на векселі несвоєчасно здійснено протест у
неплатежі – 09.01.2004 р., 21.01.2003 р. в газеті “Голос
України” було опубліковано оголошення про порушення провадження
у справі про банкрутство позивача, проте в порушення вимог ч. 1
ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
попередній
векселедержатель - державна агрофірма “Квіти України” не
звернулась протягом 30 днів від дня опублікування оголошення зі
своїми вимогами до боржника, а тому відповідно до ч. 2 ст. 14
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
грошові вимоги за вказаним
векселем є погашеними.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.09.2006 р. (суддя
Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 27.12.2006 р. (головуючий
–Капацин Н.В., судді – Гольцова Л.А., Моторний О.А.), в
задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права, просить
скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове
рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про цінні папери і фондову
біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
вексель –цінний папір, який засвідчує
безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після
настання строку визначену суму грошей власнику векселя
(векселедержателю).
Положеннями цієї ж статті та ст. 75 Уніфікованого закону “Про
переказні векселі та прості векселі” ( 995_009 ) (995_009)
встановлено
обов’язкові реквізити простого векселя. Зокрема для простого
векселя такими реквізитами є:
а) назву “простий вексель”, яка включена в текст документа і
висловлена тією мовою, якою цей документ складено;
б) безумовне зобов’язання сплатити визначену суму;
в) зазначення строку платежу;
г) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;
д) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути
здійснений платіж;
е) зазначення дати і місця складання простого векселя;
є) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Згідно з ст. 76 цього ж Закону документ, у якому відсутній
будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має
сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче
цій статті.
Що стосується виправлень у тексті векселя, то відповідно до
ст. 13 Закону України “Про обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
зміни до тексту векселя може бути внесено за ініціативою його
держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення
старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати
внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону.
Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту
векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів
“відповідно до змін” із зазначенням дати внесення змін та
підписанням згідно з вимогами цього Закону.
Як вбачається з тексту векселя, він виданий зі строком платежу
на визначену дату – 31.12.2002 р.
Зміни щодо строку платежу з 31.12.2002 р. на 31.12.2003 р.
здійснені у тексті векселя відповідно до вказаної вище норми
закону.
При цьому спосіб визначення строку платежу залишився незмінним
–на визначену дату.
Враховуючи викладене, підстави для визнання векселя недійсним,
передбачені ч. 2 ст. 33 Уніфікованого закону “Про переказні
векселі та прості векселі” ( 995_009 ) (995_009)
, відсутні.
Судом не встановлено дефекту форми векселя, а будь-яких інших
підстав, які б позбавляли його вексельної сили, в тому числі, і
несвоєчасні здійснення протесту у неплатежі, звернення з
грошовими вимогами до боржника у межах провадження у справі про
банкрутство, на що посилається позивач, законодавством не
передбачено.
Отже, встановивши, що спірний вексель заповнений з дотриманням
усіх вимог, передбачених вказаними вище нормами закону,
господарський суд дійшов до правильного та обгрунтованого
висновку про те, що підстави для визнання його таким, що не має
сили векселя відсутні.
Таким чином, підстав для скасування рішення місцевого
господарського суду та постанови апеляційного господарського
суду, якою воно залишено без змін, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “Севастопольгаз” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без
задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від
13.09.2006 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 27.12.2006 р. у справі за N 26/256 –без
змін.