20/138/06 Про стягнення збору за виконання додаткової експедиторської операції у вигляді отримання дозволу ( візи) на ввезення і завантаження вантажу. - Текст документа

У квітні 2006 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"9918 грн. збору за виконання у липні 2005 року додаткової експедиторської операції у вигляді отримання від станції дозволу ( візи) на ввезення і завантаження вантажу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03 листопада 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що між сторонами не укладався договір на надання експедиторських послуг та не вносились зміни в укладений договір на надання послуг з перевезення вантажів.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

В касаційній скарзі державне підприємство "Придніпровська залізниця" просить скасувати вказане рішення господарського суду, посилаючись на те, що при прийнятті рішення місцевим господарським судом порушені норми матеріального права.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що на надання послуг по візуванню документів немає необхідності укладати договір, окремий від укладеного між сторонами, візування накладних до навантаження передбачено Типовим технологічним процесом і Єдиним технологічним процесом роботи під'їзної колії ВАТ "Запоріжсталь" і станції примикання Запоріжжя-ліве, встановлений в Тарифному керівництві № 1 розмір зборів є обов'язковим для всіх відправників та одержувачів вантажів, порядок оплати передбачено у Правилах розрахунків за перевезення. Скаржник посилається на неправильне застосування пункту 3.1 Правил оформлення перевізних документів, а також неврахування норм пунктів 17,21,29 Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та Тарифного керівництва № 1.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти касаційної скарги заперечує, оскільки додаткова послуга по візуванню документів в Договір на організацію перевезень вантажів не включена, відповідачем не замовлялась, при наявності планування перевезень візування не потрібно, візування накладної передбачено лише при перевезенні дрібних відправок, обов'язок по заповненню перевізних документів залізниця має виконувати безкоштовно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по суті.

Стаття 307 Господарського кодексу України (436-15) встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, порядок укладання яких встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або Правилами перевезень.

Пункт 62 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) , який трансформується з Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0864-00) , встановив, що належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситись готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (розділ 11 Правил перевезень вантажів) встановив, що отримані гроші ТехПД залізниці заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги.

Списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами і контейнерами.

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи ( які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом ( за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в доповненні до договору про організацію перевезень вантажів.

У відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 (1548-96-п) " Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін ( тарифів)" (z0828-99) з наступними змінами і доповненнями Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551 затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України ( Тарифне керівництво № 1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121.Тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в Тарифному керівництві № 1, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої та вузької колій загальної мережі залізниць України, що включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і одержувачів вантажів.

Крім встановлених регульованих тарифів розділ 1 Тарифного керівництва № 1 передбачає перелік видів перевезень, робіт і послуг, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів і які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами на підставі окремих договорів ( таблиця № 3).

Розділ 2 Тарифного керівництва № 1 встановлює регульовані тарифи -збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів, до яких віднесено і збори за виконання експедиторських операцій, в тому числі отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу (таблиця № 4).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2005 № 91-р (91-2005-р) затверджено підвищуючі коефіцієнти до ставок тарифів та зборів Тарифного керівництва № 1, в т. ч. і до збору за отримання від станції дозволу( візи) на ввезення і завантаження вантажу.

Пункт 3.1 Правил оформлення перевізних документів, чинний на час існування спірних відносин, встановлював, що візування накладної заповнюється у разі надання дозволу на навантаження на місцях загального і незагального користування, таким чином, візування є обов'язковою додатковою операцією, пов'язаною з перевезенням, яка передує укладанню договору перевезення. Порядок візування накладних установлюється начальником станції.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2005 між сторонами укладено Договір № ПР/ДН-3-05-83/251/НЮ(20/2005/1674) про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги ( з протоколами розбіжностей, протоколами та договором погодження розбіжностей).

За вказаним Договором залізниця зобов'язалась приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження вагони згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в Тарифному керівництві №1 та доповненні № 1 до цього Договору.

Згідно з накопичувальними картками та актами загальної форми (акти виконаних робіт) у липні 2005 року позивач нарахував відповідачу збір за виконання експедиторської операції у вигляді отримання від станції дозволу ( візи) на ввіз та навантаження вантажу на суму 9918 грн., в т.ч. ПДВ 1653 грн. На зазначених накопичувальних картках мається застереження відповідача "услуга не согласована с грузоотправителем", " оплате не подлежит", "необходимость визировки отсутствует", "услуга не согласована". Застережень щодо кількості завізованих залізницею накладних в накопичувальних картках нема.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що предметом позову є стягнення збору за виконання експедиторської операції -отримання візи на ввезення і завантаження вантажу, а відповідно до Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) договір транспортного експедирування має укладатися в письмовій формі, окремого договору транспортного експедирування між сторонами нема, а залізнична накладна не є договором транспортного експедирування.

Однак, такий висновок суду першої інстанції не відповідає чинному законодавству.

Пункт 17 Статуту залізниць України встановлює, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами.

Додатком № 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів ( розділ 11 Правил перевезення вантажів) затверджено Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, пункт 2.4 якого покладає на вантажовласника обов'язок здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги. Саме на таких умовах і укладено Договір між сторонами.

Пункт 3.1 Правил оформлення перевізних документів встановлює, що візування накладної здійснюється у разі надання дозволу на навантаження як на місцях загального, так і незагального користування, таким чином, візування є обов'язковою додатковою операцією, пов'язаною з перевезенням, яка передує укладанню договору перевезення -залізничної накладної.

Тарифним керівництвом № 1 встановлено ставку збору, виходячи з чого збір за візування накладної не є вільним тарифом, який потребує погодження сторін.

Згідно пункту 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь одержувача. Тобто належним чином оформлена залізнична накладна є угодою на перевезення вантажів залізничним транспортом, і на надання послуг по її візуванню укладення окремого договору не потрібно.

Додані до матеріалів справи накопичувальні картки та акти загальної форми підтверджують факт надання вказаних послуг залізницею.

Оскільки місцевим господарським судом всебічно і повно встановлені обставини справи, але невірно застосоване законодавство, то касаційна інстанція вважає за можливе скасувати рішення суду та постановити нове.

У відповідності із статтею 267 Цивільного кодексу України (435-15) позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а відповідач не заявляв про застосування строку позовної давності по справі, за таких обставин у суду нема права з власної ініціативи застосовувати строк позовної давності.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 03.11.2006 по справі № 20/138/06 скасувати. Прийняти нове рішення.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" 9918 грн. основного боргу, 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 51 грн. державного мита з касаційної скарги.