ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2007 Справа N 14/196-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кота О.В.,
суддів Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну Житлово-будівельного кооперативу № 122
скаргу
на рішення господарського суду Херсонської області від
21.08.2006 року та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
ЗО.11.2006 року
у справі № 14/196-06
за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 122 (далі -
ЖБК№ 122)
до Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна
компанія “Херсонобленерго» (далі - Товариство)
про стягнення суми
за участю представників:
позивача: Степанов О.Є.; відповідача: не з'явилися;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області (суддя Гридасов
Ю.В.) від 21.08.2006 року у справі № 14/196-06 в задоволенні
позовних вимог відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
30.11.2006 року (судді Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.,
Шевченко Т.М.) рішення господарського суду Херсонської області
від 21.08.2006 року залишено без змін.
ЖБК№ 122 звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого
та постанову апеляційного господарського суду, оскільки ними при
винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми
матеріального та процесуального права та передати справу на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлення господарським судом обставин справи та правильність
застосування норм процесуального права, колегія суддів прийшла
до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, позовні вимоги заявлені на
підставі договору від 3.06.2000 року № 47 “Про розрахунок
житлових організацій та підприємств за обслуговування
внутрішньобудинкових систем електропостачання».
Згідно ст. 4 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції
1963року) передбачено підстави виникнення цивільних прав і
обов'язків.
На виконання наказів Державного комітету України по
Житлово-комунальному господарству від 17.10.1996 року № 87 та
Державного комітету будівництва, архітектури та житлової
політики України від 28.09.1999 року № 235 Товариство направило
на адресу ЖБК № 122, м. Херсон проект договору від 3.06.2000
року № 47 “Про розрахунок житлових організацій та підприємств за
обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання».
Відповідачем вказаний договір було підписано з протоколом
розбіжностей, про що у самому договорі є застереження.
Відповідно до ст. 10 Арбітражно-процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, що діяв на той час, розбіжності, що виникали між
підприємствами, організаціями при укладанні господарських
договорів, розглядалися керівниками чи заступниками керівників
підприємств та організацій або за їх уповноваженням іншими
особами.
При наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи
організація, які одержали проект договору, повинні були скласти
протокол розбіжностей, про що робиться застереження в договорі,
та у 20-денний строк надіслати другій стороні два примірники
протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Підприємство, організація, які одержали протокол розбіжностей,
зобов'язані розглянути його, вжити заходів до врегулювання
розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі
прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися не
врегульованими, передати в цей же строк на вирішення
Арбітражного суду.
Якщо підприємство чи організація, які одержали протокол
розбіжностей, щодо умов договору, заснованого на державному
замовленні не передадуть розбіжностей, що залишились не
врегульованими, на вирішення Арбітражного суду в зазначений
строк, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. В
інших випадках договір вважається не укладеним.
Господарськими судами встановлено що заходів щодо узгодження
розбіжностей сторонами не вжито, на розгляд суду не врегульовані
розбіжності не було передано, у зв'язку з чим судами
обгрунтовано встановлено, що договір від 3.06.2000 року є не
укладеним, а тому зобов'язання за ним не виниклими.
Виходячи з викладеного, господарські суди підставно відмовили в
задоволенні позову.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в
порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і
підставно застосовано норми процесуального та матеріального
права.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий
господарський суд України
постановив:
Рішення господарського суду Херсонської області від 21.08.2006
року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 30.11.2006 року у справі № 14/196-06 залишити без змін, а
касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу № 122 - без
задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді С. Владимиренко
С. Шевчук