ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2007 р.
№ 11/318-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.I. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко
Л.В.,
за участю представників: позивача -Ситніка В.М.
відповідача -
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного
товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада
2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15 січня 2007 року у справі за позовом
Приватного підприємства "Ферровтор" до Закритого акціонерного
товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення
26 531,18 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2006 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення
26030,67 грн. заборгованості за поставлений товар, 500, 51 грн.
пені.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14
листопада 2006 року (суддя Мельниченко I.Ф.) стягнуто з
відповідача на користь позивача 26030, 67 грн. основного боргу,
500, 51 грн. пені, судові витрати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 15 січня 2007 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ЗАТ "Криворізький завод
гірничого обладнання" просить їх скасувати, посилаючись на
неправильне застосування судами норм матеріального і
процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2005 року між
сторонами у справі був укладений договір №30, за умовами якого
позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача
товар - лом та відходи чорних металів згідно специфікації, а
відповідач - прийняти та оплатити зазначений товар протягом 10
банківських днів з моменту поставки товару на склад відповідача на
підставі рахунку, виставленого позивачем.
Згідно п.4.4 договору, позивач одночасно з відванта женням
кожної партії товару передає відповідачеві оригінал
рахунку-фактури, оформленого відповідно з приймально-здавальними
актами, податкові накладні, товарно-транспортні на кладні.
У відповідності з п.4.2 договору, поставка металобрухту може
здійс нюватись як залізничним, так і автомобільним транспортом.
На виконання умов укладеного договору, позивач відвантажив
відповідачеві продукції на загальну суму 29719,78 грн.
Як правильно встановлено судами, у визначений договором
термін, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної
оплати поставленого товару не виконав, на підставі чого рішенням
суду з відповідача на користь позивача стягнено основний борг в
сумі 26030, 67 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних
для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси
другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських
санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст.549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
неустойкою є грошова сума
або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі
порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що
обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового
зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як правильно встановлено судами при розгляді справи, пунктом
5.2 укладеного сторонами договору передбачається нарахування пені
від суми поставленого товару в розмірі 0,02 % за кожен день
прострочки платежу, але не більше подвійної ставки НБУ.
Враховуючи, що відповідач вчасно оплату за отриманий товар не
здійснив, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд,
правильно стягнув з відповідача пеню в розмірі 500, 51 грн.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає
необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі
доказами та не відповідають вимогам закону.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону
і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14
листопада 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15 січня 2007 року залишити без змін, а
касаційну скаргу ЗАТ "Криворізький завод гірничого
обладнання" -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко