ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2007 Справа N 5/122
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.,
розглянувши у ТОВ “Гірничо-збагачувальна фабрика
відкритому судовому “Індустрія”, м. Луганськ
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 30.08.2006 р.
у справі N 5/122
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг”, м. Кри вий
Ріг
до відповідача-1: Державного підприємства “Придніпровська
залізниця”, м. Дніпропетровськ
до відповідача-2: ТОВ “Гірничо-збагачувальна фабрика
“Індустрія”, м. Луганськ
про стягнення 439,46 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Шамаров Т.О.
від відповідача-2: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
29.06.2006 р. у справі N 5/122 (суддя Шевченко С.Л.) позов
задоволено: стягнуто з відповідача-2 —ТОВ “Гірничо-збагачувальна
фабрика “Індустрія” на користь ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг” суму
439,46 грн. основного боргу, 220,00 грн. судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду відповідачем-2
було подано апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного
господарського суду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.08.2006 р. у справі N 5/122 (судді: Лисенко О.М., Головко
В.Г., Чоха Л.В.) апеляційну скаргу задоволено частково: рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006 р.
у справі N 5/122 скасовано; стягнуто з ТОВ
“Гірничо-збагачувальна фабрика “Індустрія” на користь ВАТ
“Міттал Стіл Кривий Ріг” суму 439,46 грн. основного боргу,
220,00 грн. судових витрат, 51,00 грн. державного мита за
перегляд справи в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі ТОВ “Гірничо-збагачувальна фабрика
“Індустрія” просить скасувати постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 30.08.2006 р. у справі
N 5/122 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у
задоволенні позовних вимог ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг” до ТОВ
“Гірничо-збагачувальна фабрика “Індустрія” відмовити в повному
обсязі, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме:
ст. 224 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
; п. 3 ст. 237,
п. 2 ст. 244, ст. 614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
;
ст.ст. 42, 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. ст. 52, 129 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
; п. 12 Правил видачі вантажів ( z0862-00 ) (z0862-00)
,
зареєстрованих у Міністерстві юстиції від 24.11.2000 р.
N 862/5083; п. 8 Правил складання актів ( z0567-02 ) (z0567-02)
,
затверджених наказом Міністерства транспорту України від
28.05.2002 р. N 334; п. 2.5 Інструкції з актово-претензійної
роботи, затверджений наказом Укрзалізниці від 07.07.2003 р.
N 168-Ц.
Позивач та відповідач-2 не скористалися своїм процесуальним
правом на участь своїх представників у судовому засіданні
касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника відповідача-1, перевіривши
матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у
них фактичних обставин правильність застосування господарським
судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить із обставин,
встановлених у справі господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій, а саме.
Від ТОВ “Гірничо-збагачувальна фабрика “Індустрія” на адресу ВАТ
“Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь”,
правонаступником якого є ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг” (п. 1.1
Статуту), надійшов вагон N 65332280 за залізничною накладною
N 52660247.
Видача вантажу здійснювалась залізницею відповідно до ст. 52
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, при цьому виявлена
недостача, про що складено комерційний акт АЭ N 022143/45 від
16.01.2006 р.
Відповідно до комерційного акта вантаж прибув у справному
вагоні, навантаження в вагоні рівномірне нижче бортів на 200 мм,
вантаж промаркований вапном, маркування не порушене, люки та
двері щільно закриті. Переважування здійснювалось на вагах
станції Східно-Сортуваль на.
У зв'язку з виявленням недостачі у кількості 1400 кг, позивач
звернувся до господарського суду з позовом до Державного
підприємства “Придніпровська залізниця”, ТОВ
“Гірничо-збагачувальна фабрика “Індустрія” про стягнення
вартості вагової нестачі продукції в сумі 439,46 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди першої та апеляційної інстанцій всебічно та
повно дослідили всі обставини справи та дійшли правильного
висновку щодо задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права на підставі встановлених
фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено
матеріалами справи, 16.01.2006 року зі станції Дар’ївка
Донецької залізниці на станцію Кривий Ріг–Головний
Придніпровської залізниці надійшов вагон N 65332280 з вугіллям
антрацит за залізничною накладною N 52660247. Згідно з
накладною, яка підписана представником відправника Товариства з
обмеженою відповідальністю “Гірничо-збагачувальна фабрика
“Індустрія”, вага антрациту навалом: брутто —88000 кг, тара з
бруса —23200 кг, нетто — 64800 кг. Вантаж завантажено засобами
відправника.
На вимогу вантажоодержувача було проведено контрольне
зважування. Відповідно до положень Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
16.01.2006 р. складено комерційний акт АЭ
N 022143/45, в якому встановлено, що вага брутто —86600 кг, тара
з бруса —23200 кг, нетто —63400 кг, тобто менша, ніж зазначено в
документах на 1400 кг.
По прибутті вагону ознак втрати і викрадання вантажу не було,
навантаження в вагоні рівномірне нижче бортів на 200 мм, вантаж
промаркований вапном, маркування не порушене, люки та двері
щільно закриті. З моменту прибуття і до зважування вагон
знаходився під охороною УВВО Криворізького державного
гірничо-металур гійного комбінату “Криворіжсталь”.
У накладній зроблено відмітку про складання комерційного акту,
отже, під час прийняття вантажу за кількістю позивачем
встановлена недостача вантажу.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
,
залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири,
транспортні, експедиторські і посередницькі організації та
особи, які виступають від імені вантажовідправника і
вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за
перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та
окремими договорами.
Так, згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
,
залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу
його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу
або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
За змістом ст. 111 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
,
залізниця звільняється від відповідальності за втрату,
недостачу, псування або пошкодження вантажу лише у випадках,
визначених цією нормою. Зокрема, в силу п. ”а” ст. 111 Статуту
( 457-98-п ) (457-98-п)
залізниця звільняється від відповідальності за
втрату, недостачу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому
відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника,
якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під
час перевезення.
Судами встановлено, що вантаж надійшов без ознак втрати під час
перевезення, отже підстав для відповідальності залізниці немає.
За змістом ст. 37 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
у
накладній зазначається маса вантажу, яка визначається
відправником. При цьому, відповідно до ст. 24 Статуту, саме
вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки
неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених
у накладній.
Доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, судовою колегією
не приймаються до уваги з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 п. 4 Правил складання актів ( z0567-02 ) (z0567-02)
,
затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002
р. N 334, комерційні акти складаються на місцях загального
користування у день вивантаження або в день видачі вантажу
одержувачу.
Згідно з п. 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом
Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. N 644, при
наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг,
на вимогу одержувача залізниця може перевірити масу вантажів, що
прибули без ознак втрати. У разі відсутності вагонних ваг на
станції призначення і в одержувача, ці вантажі видаються без
перевірки.
Договором від 29.01.2003 р. N ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 на
експлуатацію залізничної під’їзної колії, укладеним між
позивачем та Державним підприємством “Придніпровська залізниця”
(п. 6.1 договору) передбачено, що вагони для під’їзної колії
локомотивом залізниці зі станції Кривий Ріг–Головний (станції
призначення в спірній залізничній накладній) подаються на одну
із колій приймально-відправочного парку станції
Східно-Приймальновідправ на, яка включає в т.ч. станцію
Східна-Сортувальна. На коліях станції Східно-Приймальновідправна
здійснюється здавання і приймання вагонів у технічному і
комерційному відношенні (абз. 2 п. 6.3 договору), де у
відповідності з п. 7 Правил видачі вантажів і п. 23 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
вантаж видається разом із
накладною одержувачу. Після здійснення здавання вагонів
подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії,
тобто позивача (абз. 3 п. 6.3 договору).
Правомірність перевірки кількості вантажу на станції Східно-Прий
мальновідправна підтверджується також Єдиним технологічним
процесом (далі —ЄТП) роботи під’їзної колії КДГМК і станцій
примикання Кривий Ріг, Кривий Ріг–Головний, узгодженим із
Державним підприємством “Придніпровська залізниця”. У
відповідності до ЄТП на станції Східно-Приймально відправ на
залізниця утримує філії технічних і товарних контор станції
примикання Кривий Ріг–Головний, які є складовою частиною
обмінних пунктів, до складу яких входить відповідний штат
прийомоздавачів, оглядачів вагонів позивача та залізниці, які
здійснюють передачу і приймання вагонів на під’їзній колії
позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка ваги вантажу у
вагоні N 65332280 здійснювалась на станції Східна-Сортувальна,
яка належить позивачу і знаходиться на його під’їзних коліях, на
вагонних вагах одержувача, що встановлено умовами договору
N ПР/МД-2/1-03/НЮ-778 від 29.01.03 на експлуатацію залізничної
під’їзної колії й підтверджується Єдиним технологічним процесом
роботи під’їзної колії КДГМК і станції примикання Кривий
Ріг–Головний (про що свідчать штемпелі станції Кривий
Ріг–Головний Придніпровської залізниці на комерційному акті від
16.01.2006 р. АЭ N 022143/45), що не суперечить чинному
законодавству України.
Позивачем наданий паспорт на його ваги, які знаходяться на
під’їзних коліях на станції Східна-Сортувальна, відповідно до
якого ваги перевірялись 11.01.2006 р. Правила складання актів
( z0567-02 ) (z0567-02)
не передбачають обов’язкового занесення до
комерційного акта даних про дату перевірки вагів.
Позивачем надана довіреність на представника Бугаеву Л.Д. 6-4
N 2172 від 28.12.2005 р. про надання їй права на складання
комерційного акта. Правила складання актів ( z0567-02 ) (z0567-02)
не
передбачають зазначення у комерційному акті реквізитів доручення
на представника вантажоодержувача. Комерційний акт підписаний
посадовими особами залізниці, які відповідають за достовірність
відомостей, зазначених у акті, та вантажовідправником, який
приймав участь у прийманні вантажу, що відповідає вимогам п. 10
Правил складання актів ( z0567-02 ) (z0567-02)
, а тому суд першої
інстанції, а з цим погодився й апеляційний господарський суд,
правомірно визнав комерційний акт як належний доказ,
підтверджуючий недостачу по спірній відправці.
Оскільки вантаж прибув у справному вагоні, навантаження у вагоні
рівномірне, без ознак втрати та викрадення вантажу при
перевезенні, маркування вантажу не порушено, колегія суддів
вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій
дійшли правильного висновку про покладання відповідальності за
недостачу на вантажовідправника.
Згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.
З врахуванням вимог ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не приймаються до уваги доводи
скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказу, яким є
комерційний акт. Доводи касаційної скарги про порушення
застосованих судами норм матеріального права ґрунтуються
виключно на невірній оцінці судами комерційного акта.
З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 30.08.2006 р. у справі N 5/122
відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Гірничо-збагачувальна фабрика “Індустрія”
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.08.2006 р. у справі N 5/122 залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.08.2006 р. у справі N 5/122 —без змін.