ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квiтня 2007 р.
№ 2-9/13946-2006
Вищий господарський суд України у складi колегiї суддiв:
Головуючого
Кота О.В.,
суддiв:
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.,
розглянув касацiйну скаргу
Приватного пiдприємства "Актей"
на постанову
Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд
07.12.2006р.
у справi
№2-9/13946-2006 господарського суду Автономної Республiки
Крим
за позовом
Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Лик"
до
Приватного пiдприємства "Актей"
про
стягнення 44259,48 грн.,
за участю представникiв:
позивача: не з'явились,
вiдповiдача: Макєєва Л.Є. (дов. б/н вiд 26.02.2007р.);
В С Т А Н О В И В:
У серпнi 2006 року ТОВ "Лик" звернулось до господарського
суду з позовом до ПП "Актей" про стягнення 44 259,48грн., з яких:
34 977,01грн. заборгованостi, за неналежне виконання вiдповiдачем
зобов'язань за договором купiвлi-продажу продукцiї №2005/АК вiд
20.05.2004р., 1720,18грн. -3% рiчних за перiод з 23.09.2004р. по
15.05.2006р., 7007,25грн. iнфляцiйних за перiод з жовтня 2004 року
по квiтень 2006 року.
Рiшенням господарського суду Автономної Республiки Крим вiд
03.10.2006р. у справi №2-9/13946-2006 (суддя Пєтухова Н.С.) позов
товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Лик" про стягнення з
приватного пiдприємства "Актей" 44259,48грн. задоволено частково.
Стягнуто з приватного пiдприємства "Актей" на користь товариства
з обмеженою вiдповiдальнiстю "Лик" 8061,05грн. основного боргу,
1614,94грн. iндексу iнфляцiї, 3% рiчних у сумi 397,53грн.,
100,74грн. держмита, 26,86грн. витрат на iнформацiйно-технiчне
забезпечення судового процесу.
При прийняттi рiшення, суд першої iнстанцiї виходив з того,
що позивачем невiрно рахувались транспортнi витрати на перевезення
вiдповiдачевi однiєї тони продукцiї, обумовленої договором
купiвлi-продажу продукцiї №2005/АК вiд 20.05.2004 року.
Встановивши той факт, що загальна сума, на яку позивачем був
вiдпущений товар та наданi транспортнi послуги, становить
296061,05грн., а також той факт, що вiдповiдачем проведений
розрахунок з позивачем у сумi 288000грн., господарський суд
Автономної Республiки Крим прийшов до висновку про необхiднiсть
часткового задоволення позовних вимог.
Постановою Севастопольського апеляцiйного господарського суду
вiд 17.12.2006р. у справi №2-9/13946-2006р. (колегiя суддiв у
складi головуючого Плута В.М., суддiв Щепанської О.А., Прокопанич
Г.К.) апеляцiйну скаргу товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю
"Лик" задоволено частково. Рiшення господарського суду Автономної
Республiки Крим вiд 03.10.2006р. у данiй справi змiнено,
резолютивну частину викладено в наступнiй редакцiї: "Позов
задовольнити. Стягнути з приватного пiдприємства "Актей" на
користь товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Лик" суму
основного боргу з врахуванням iндексу iнфляцiї 41984,26грн., 3%
рiчних у сумi 1720,18грн., 437,04грн. державного мита та 118грн.
витрат на iнформацiйне-технiчне забезпечення судового процесу.".
Постанова мотивована неналежним виконанням вiдповiдачем умов
договору купiвлi-продажу продукцiї №2005/АК вiд 20.05.2004р. щодо
оплати транспортних послуг з органiзацiї вiдправки вагонiв з
продукцiєю з посиланням на ст. ст. 525, 526, 625, 712 ЦК України.
Не погоджуючись з постановою суду апеляцiйної iнстанцiї,
Приватне пiдприємство "Актей" звернулось до Вищого господарського
суду України з касацiйною скаргою, в якiй посилаючись на
неправильне застосування судом норм матерiального та
процесуального права, просило скасувати постанову
Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд
07.12.2006р. у справi №2-9/1346-2006, а рiшення господарського
суду Автономної республiки Крим вiд 03.10.2006р. у данiй справi
залишити без змiн.
Заслухавши пояснення представника вiдповiдача, обговоривши
доводи касацiйної скарги, дослiдивши правильнiсть застосування
судом апеляцiйної iнстанцiй норм процесуального та матерiального
права, колегiя суддiв Вищого господарського суду України вважає,
що касацiйна скарга пiдлягає задоволенню частково з наступних
пiдстав.
Судами першої та апеляцiйної iнстанцiй встановлено, що
20.05.2004р. мiж Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю
"Лик" -"Продавець" та Приватним пiдприємством "Актей" -"Покупець"
був укладений договiр купiвлi-продажу продукцiї №2005/АК.
Вiдповiдно до роздiлу 1 договору, продавець продає, а
покупець купує товар "Камiнь-вапняк" для цукрової промисловостi
ДСТУ 1451-96 у кiлькостi - до 10000 тон щомiсячно. Загальна сума
договору на момент його пiдписання визначається сумою оплачених
покупцем рахункiв та поставленою продавцем продукцiї (п.1.4
договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що цiна погоджується
щомiсячно з урахуванням ПДВ та використанням залiзничної гiлки у
дорученнях Покупця - приватного пiдприємства "Актей" (Додаток №1).
Порядок розрахункiв визначено роздiлом 5 договору. Розрахунок
проводиться на умовах передплати з застосуванням договiрних цiн
(п.5.2 договору), остаточний розрахунок за мiсяць здiйснюється: за
продукцiю - по накладнiй продавця та довiреностi покупця; за
транспортування -по акту виконаних робiт, пiдписаному повноважними
представниками сторiн (п.5.4 договору).
04.06.2006р. сторони пiдписали доручення (додаток №1 до
договору №2005/АК вiд 20.05.2004р.), яким встановили договiрну
вартiсть 1 тонни продукцiї 17,82 грн. з урахуванням ПДВ i вартiсть
органiзацiї вiдправки 1 вагону -2098,15грн. з урахуванням ПДВ.
Судами попереднiх iнстанцiй встановлено, що вiдповiдно до
умов договору позивач поставив вiдповiдачу камiнь-вапняк на
загальну суму 109325,7грн. у перiод з червня по вересень 2004
року, що пiдтверджено видатковими накладними №159 вiд
26.06.2004р., вiдповiдно до якої позивачем поставлено 970тон
продукцiї за цiною 14,85 грн. за тону на суму 17285,4грн.; №251
вiд 29.08.2004р., вiдповiдно до якої позивачем поставлено 1717тон
продукцiї за цiною 14,85грн. за тону на суму 30596,94 грн.; №270
вiд 22.09.2004р., вiдповiдно до якої позивачем поставлено 1455 тон
продукцiї за цiною 14,85грн. за тону на суму 25928,1грн.; №215 вiд
31.07.2004р., вiдповiдно до якої позивачем поставлено 1993тони
продукцiї за цiною 14,85грн. за тону на суму 35515,26грн.
Розрахунок з позивачем вiдповiдач здiйснив на суму 288000грн.
Вiдносно зазначеної поставки продукцiї та оплати у вказаному
розмiрi по вказаному договору вiдповiдач не заперечує.
Згiдно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його
умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або
законом; зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно
до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного
законодавства, а за вiдсутностi таких умов та вимог - вiдповiдно
до звичаїв дiлового обороту або iнших вимог, що звичайно
ставляться.
Суди попереднiх iнстанцiй дiйшли вiрного висновку щодо
постановки позивачем вiдповiдачу каменя-вапняка на загальну суму
109325,7грн. у перiод з червня по вересень 2004р. вiдповiдно до
зазначених договiрних умов.
Вiдповiдно до ст. ст. 32, 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами
у справi є будь-якi фактичнi данi, на пiдставi яких господарський
суд у визначеному законом порядку встановлює наявнiсть чи
вiдсутнiсть обставин, на яких грунтуються вимоги i заперечення
сторiн, а також iншi обставини, якi мають значення для правильного
вирiшення спору; кожна сторона повинна довести тi обставини, на
якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень.
Частково задовольняючи позов, суд першої iнстанцiї врахував
встановлену в дорученнi вiд 04.06.2004р. (додаток №1 до договору
купiвлi-продажу продукцiї №2005/АК вiд 20.05.2004р.) договiрну
вартiсть 1 тони продукцiї на суму 17,82грн., у т.ч. ПДВ i вартiсть
органiзацiї вiдправки 1 вагону на суму 2098,15грн., у т.ч. ПДВ, а
також не пiдписання сторонами iнших двостороннiх угод про вартiсть
органiзацiї вiдправки вагонiв. Враховуючи вартiсть транспортних
витрат, встановлену сторонами в зазначеному Дорученнi, суд першої
iнстанцiї дiйшов висновку про виконання позивачем для вiдповiдача
робiт з органiзацiї транспортування за перiод з червня по вересень
2004 року на суму 186735,35грн. При цьому, мiсцевий господарський
суд встановив, що загальна сума, на яку вiдповiдачу була вiдпущена
продукцiя i наданi послуги з перевезення складає 296061,05грн.,
тодi як вiдповiдач розрахувався з позивачем на суму 288000грн.,
визначивши суму боргу вiдповiдача перед позивачем на день подання
позову в розмiрi 8061,05грн.
Судом апеляцiйної iнстанцiї встановлено, що позивач надав
вiдповiдачу послуги з органiзацiї перевезення продукцiї на
загальну суму 213651,31грн. по актам виконаних робiт i послуг вiд
26.06.2004р. про виконання у червнi 2004 року робiт по органiзацiї
вiдправки вагонiв залiзницею на суму 29374,10грн.; вiд
31.07.2004р. про виконання у липнi 2004 року робiт по органiзацiї
вiдправки вагонiв залiзницею на суму 67126,75грн.; вiд
29.08.2004р. про виконання у серпнi 2004 року робiт по органiзацiї
вiдправки вагонiв залiзницею на суму 63668,7грн.; вiд 22.09.2004р.
про виконання у вереснi 2004 року робiт по органiзацiї вiдправки
вагонiв залiзницею на суму 53481,76грн.
Скасовуючи рiшення суду першої iнстанцiї та задовольняючи
позов у повному обсязi, суд апеляцiйної iнстанцiї зазначив, що
пiдтвердженням необхiдностi застосування саме пункту 5.4 договору
свiдчить цiна продукцiї, погоджена сторонами у вказаних вище
видаткових накладних -14,85грн. за тону товару iз зазначенням про
здiйснення розрахункiв мiж сторонами за такою цiною, тодi як суд
першої iнстанцiї при розглядi спору помилково застосував цiну
17,82грн., зазначену у Додатку №1 вiд 15.07.2004 року, який
фактично сторонами не був укладений.
Проте погодитися з такими висновками судiв не можна, оскiльки
суди дiйшли цих висновкiв з порушенням вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
без повного та всебiчного з'ясування всiх суттєвих
обставин справи, що мають значення для її вирiшення.
У рiшеннi мiсцевого суду не вказано з яких обставин виходив
суд, встановлюючи розмiр заборгованостi вiдповiдача перед
позивачем за наданi послуги по органiзацiї вiдправки, з приводу
якої заявлено позов.
Судами попереднiх iнстанцiй не з'ясовано дотримання сторонами
договiрних умов визначених вказаним договором про здiйснення
поставки продукцiї залiзничним транспортом з визначенням вартостi
органiзацiї вiдправки, а саме: щодо визначення специфiкацiї на
продукцiю та плану поставок в дорученнях покупця (додаток №1)
(п.2.1 договору); щодо визначення дати вiдвантаження по вiдмiтцi
станцiї вiдправлення про приймання вантажу до перевезення (п.2.2
договору); щодо здiйснення поставки на умовах СРТ "Iнкотермс-2000"
ст.Андрушевка Пiвденно-захiдної залiзницi (п.4.1 договору); щодо
застосування договiрних цiн, визначених у п.3.1 договору при
розрахунках (п.5.5 договору). Тодi як предметом спору є стягнення
заборгованостi за послуги по органiзацiї вiдправки каменя-вапняка
залiзницею.
Судами не з'ясована вiдповiдно до доручення №1 вiд
04.06.2004р. до договору №2005/АК вiд 20.05.2004р. кiлькiсть
вiдправлених позивачем вагонiв на виконання вищезазначених
договiрних умов, не надана оцiнка квитанцiям про приймання вантажу
залiзницею до перевезення, не з'ясована наявнiсть у сторiн
залiзничних накладних на перевезення вантажу залiзницею.
Поряд з цим, суд апеляцiйної iнстанцiї дiйшов помилково
висновку про визначення цiни продукцiї постановленої по
договору -14,85грн. за тону, без врахування приписiв Закону
України "Про податок на додану вартiсть" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вiд
03.04.1997р. (iз змiнами та доп.), тодi як сторони при здiйсненнi
розрахункiв виходили з вартостi продукцiї, постановленої по
зазначеному договору з врахуванням пiдписаного сторонами додатку
№1 вiд 04.06.2004р. до цього договору на суму 17,82грн., у т.ч.
ПДВ.
Крiм того, суд апеляцiйної iнстанцiї помилково зазначив в
оскаржуванiй постановi про застосування судом першої iнстанцiї
цiни продукцiї, визначеної у додатку №1 вiд 15.07.2004р., тодi як
суд першої iнстанцiї правильно врахував договiрнi умови, визначенi
у додатку №1 вiд 04.06.2004р. до вказаного договору, пiдписаному
сторонами.
Слiд зазначити i про неправильне визначення судом апеляцiйної
iнстанцiї вартостi робiт по органiзацiї вiдправки вагонiв
залiзницею з врахуванням акту виконаних робiт №206 вiд
31.07.2004р. на суму 67126,75грн. (а.с.117), тодi як цей акт не
має юридичної сили та доказовостi згiдно Положення про
документальне забезпечення записiв у бухгалтерському облiку
( z0168-95 ) (z0168-95)
, затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України
вiд 24.05.1995р. N88, оскiльки не пiдписаний уповноваженим
представником вiдповiдача.
Крiм того, суд апеляцiйної iнстанцiї зазначив, що
заборгованiсть по послугам з органiзацiї вiдправки залiзничним
транспортом пiдтверджено, зокрема актами виконаних робiт вiд
26.06.2004р. (а.с. 21), вiд 29.08.2004р. (а.с. 20), проте у
вказаних актах не вказано на виконання якого договору вони
складенi, оскiльки з них неможливо однозначно та безпомилково
встановити факт надання позивачем послуг по спiрному договору
купiвлi-продажу №2005/АК вiд 20.05.2004р.
Враховуючи, що встановлення наведених вище обставин входить
до предмету доказування в даному спорi, оскiльки вiд цього
залежать права та обов'язки сторiн у спорi, а в рiшеннi мiсцевого
господарського суду та постановi апеляцiйного господарського суду
вiдсутнi належнi висновки, що свiдчать про те, що вищезгаданi
обставини не були предметом дослiдження, то судовими iнстанцiями
порушена вимога ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо повного,
всебiчного i об'єктивного розгляду всiх обставин справи в їх
сукупностi.
Вiдповiдно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касацiйна iнстанцiя не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, якi не були
встановленi у рiшеннi або постановi господарського суду або
вiдхиленi ним, вирiшувати питання про достовiрнiсть того чи iншого
доказу, про перевагу одних доказiв над iншими, збирати новi докази
або додатково перевiряти докази.
За таких обставин рiшення та постанова у данiй справi
пiдлягають скасуванню, а справа - передачi на новий розгляд до
суду першої iнстанцiї.
При новому розглядi справи суду необхiдно врахувати
викладене, повно та всебiчно дослiдити всi суттєвi обставини
справи, перевiрити твердження та заперечення сторiн та постановити
законне й обгрунтоване рiшення, що вiдповiдає вимогам закону.
На пiдставi наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п.
3 ст. 111-9, 111-10 -111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касацiйну скаргу Приватного пiдприємства фiрми "Актей"
задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляцiйного господарського
суду вiд 07.12.2006р. та рiшення господарського суду Автономної
республiки Крим вiд 03.10.2006р. у справi №2-9/13946-2006
скасувати.
3. Справу №2-9/13946-2006 передати на новий розгляд до
господарського суду Автономної республiки Крим в iншому складi
суддiв.
Головуючий
О. Кот
Суддi:
С. Владимиренко
С. Шевчук