ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2007 р.
№ 2-26/11932-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: суддів:
Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Шкірвзуття", м.
Сімферополь
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
11.12.2006
у справі
№2-26/11932-2006 господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Шкірвзуття", м.
Сімферополь
до
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Севастополь
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють
самостійних вимог на предмет спору
1.Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної
інвентаризації, м. Сімферополь; 2.Фонд майна Автономної Республіки
Крим, м. Сімферополь; 3.Рада Міністрів Автономної Республіки Крим,
м. Сімферополь
про
визнання недійсним договору купівлі-продажу частки нежитлових
приміщень від 04.06.2003, повернення майна та скасування державної
реєстрації
за участю представників сторін:
від позивача:
Базилевич А.Ю. за дов. від 15.03.07
від відповідача:
ОСОБА_2 за дов. від 30.08.06
від третіх осіб:
1. 2.
не з'явились
3. Курило А.О за дов. від 07.06.06 №01-01/1622
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним
чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 07.03.2007, надіслана сторонам у
справі -15.03.2007), проте представники третіх осіб:
Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної
інвентаризації; Фонду майна Автономної Республіки Крим не
скористалися правом, наданим їм статею 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
на участь у судовому
засіданні касаційної інстанції.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Шкірвзуття"
звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з
позовом до СПД - фізичної особи ОСОБА_1 про: визнання недійсним
договору купівлі-продажу частки нежитлових приміщень-пилорами "Э",
сушилки лісу "Ь", цеху тарного "Я", складу "Ю" -загальною площею
1396,1 кв. м., розташованих АДРЕСА_1, укладеного 04.06.2003 між
ВАТ "Шкірвзуття" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1;
зобов'язання останнього повернути товариству зазначені об'єкти, а
ВАТ "Шкірвзуття" - зобов'язати повернути СПД - фізичній особі
ОСОБА_1 кошти, отримані за договором купівлі-продажу у сумі
132240,00грн.
Одночасно, позивач просив залучити до участі у справі в
якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача - Сімферопольське МБРТI, зобов'язати
останнє скасувати державну реєстрацію права власності СПД -
фізичної особи ОСОБА_1 на зазначені об'єкти нерухомого майна.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.07.2006 до участі у справі залучено як третю
особу -Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної
інвентаризації.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
05.09.2006 до участі у справі в якості третіх осіб, які не
заявляють самостійних вимог на предмет спору залучені Фонд майна
Автономної Республіки Крим та Рада Міністрів Автономної Республіки
Крим.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.10.2006 (суддя: Проніна О.Л.) -позов, з урахуванням уточнень,
задоволений частково.
Визнано недійсним договір купівлі - продажу частки нежитлових
приміщень від 04.06.2003, укладений між ВАТ "Шкірвзуття" та
суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1.
Зобов'язано фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 повернути ВАТ
"Шкірвзуття" частку нежитлових приміщень: пилораму "Э", сушилку
лісу "Ь", цех токарний "Я", склад "Ю" загальною площею 1396,1 кв.
м., розташованих АДРЕСА_1.
Стягнуто з ВАТ "Шкірвзуття" на користь фізичної
особи -підприємця ОСОБА_1 132240,00грн. та відповідні судові
витрати.
В частині позовних вимог щодо скасування державної реєстрації
права власності за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 на об'єкти
нерухомого майна - пилораму "Э", сушилку лісу "Ь", цех токарний
"Я", склад "Ю" загальною площею 1396,1 кв. м., розташовані
АДРЕСА_1 - провадження у справі припинено.
Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання договору недійсним
суд виходив із того, що Раді Міністрів Автономної Республіки Крим
належить 7719150 акцій товариства (відповідно від загальної
чисельності акцій -40% статутного фонду) на час укладення спірного
договору і затвердженим Постановою Верховної Ради Автономної
Республіки Крим від 21.04.1999 №459/2/99 в редакції 17.10.2001
Положенням передбачено, що відчуження нерухомого майна
господарськими товариствами у статутному фонді яких 25 і більше
відсотків акцій належить Автономній Республіці Крим здійснюється
після погодження з Радою Міністрів Автономної Республіки Крим. При
укладанні спірної угоди ця вимога не виконана, що зумовлює
визнання її недійсною на підставі статті 48 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
За апеляційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1 судове рішення переглянуте в апеляційному
порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського
суду від 11.12.2006 (судді: Борисова Ю.В. -головуючий, Голик В.С.,
Щепанська О.А.) -скасоване з прийняттям нового рішення про відмову
у задоволенні позову ВАТ "Шкірвзуття".
Постанова апеляційної інстанції вмотивована тим, що
Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від
24.09.2002 №402 визначені та розширені повноваження Фонду майна
Автономної Республіки Крим як органу управління державним майном
та майном, що належить Автономній Республіці Крим з делегуванням
права узгоджувати пропозиції з відчуження матеріальних цінностей,
віднесених до основних засобів. Виходячи із цього, апеляційний
господарський суд врахував лист Фонду майна Автономної Республіки
Крим від 21.04.2003 про згоду на відчуження майна та погоджене
Наглядовою Радою товариства рішення загальних зборів акціонерів з
цього питання, а також визнав, що спірне нерухоме майно є
власністю ВАТ "Шкірвзуття", а не Автономної Республіки Крим.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського
суду, Відкрите акціонерне товариство "Шкірвзуття" звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її
скасування, просить залишити без змін рішення місцевого
господарського суду.
Скаржник посилається на неправильне застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
вважає помилковим висновок суду про те, що норми підпункту 22.2
пункту 22 Положення про порядок управління майном, що належить
Автономній Республіці Крим.... регламентують порядок відчуження
саме нерухомого майна господарських товариств в статутних фондах
яких 25 і більше відсотків акцій належать Автономній Республіці
Крим, а не відчуження корпоративних прав, і саме ці норми було
порушено під час укладення договору купівлі -продажу, так як
відсутнє відповідне погодження Ради Міністрів Автономної
Республіки Крим.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов хибного
висновку, що Постановою "Про внесення змін і доповнень у постанову
Уряду Автономної Республіки Крим від 02.11.1995 №325 "Питання
Фонду майна Автономної Республіки Крим" від 24.09.2002 №402 Рада
Міністрів Автономної Республіки Крим делегувала свої повноваження
щодо надання відповідного погодження Фонду майна Автономної
Республіки Крим оскільки, по -перше: погодження пропозицій про
відчуження матеріальних цінностей не є делегуванням повноважень,
встановлених для Ради Міністрів Автономної Республіки Крим нормами
підпункту 22.2 пункту 22 Положення та не виключає необхідності
погодження Радою Міністрів Автономної Республіки Крим; по - друге:
компетенція Фонду майна Автономної Республіки Крим поширюється
щодо погодження відчуження лише рухомого майна господарських
товариств; делегувати повноваження щодо погодження відчуження
нерухомого майна господарських товариств у статутних фондах яких
25 і більше відсотків акцій належить Автономній Республіці Крим
може тільки Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
Товариство зауважує на тому, що лист Фонду майна Автономної
Республіки Крим від 21.04.2003 №08-10/2388, яким обгрунтоване
рішення суду апеляційної інстанції, не може прийматися до уваги,
оскільки цим листом Фонд порушив вимоги статті 140 Державної
програми приватизації на 2000-2002 роки, затв. Законом України
"Про Державну програму приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
від 18.05.2000
№1723-III; відповідно до цієї норми до розміщення акцій у
кількості, що становить 75 % загальної кількості акцій товариства,
цьому товариству та державним органам приватизації забороняється
відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству,
якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких
активів перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом,
встановленим Національним банком України або перевищує 10%
підсумку балансу товариства. При цьому, Закон не пов'язує цю
заборону із кількістю угод, відповідно до яких відбувається таке
відчуження. Зазначена норма направлена на захист прав акціонерів у
процесі приватизації і післяприватизаційний період. На момент
погодження відчуження майна, розміщення акцій позивача було
здійснено лише на 60 відсотків. Вартість майна, щодо якого було
надано погодження на відчуження складала 606883,38грн., що значно
перевищує встановлену Законом суму еквівалентну 14000 EUR. Отже,
Фонд майна Автономної Республіки Крим не мав права погоджувати
відчуження майна, вартість якого більше визначених законом
розмірів.
За твердженням скаржника неправомірним є висновок суду про
те, що погодження відчуження об'єктів нерухомого майна не може
бути предметом розгляду на засіданні Ради Міністрів Автономної
Республіки Крим відповідно до статті 17 Закону України "Про Раду
Міністрів Автономної Республіки Крим", оскільки зазначені об'єкти
не є власністю Автономної Республіки Крим. Вказаною нормою
встановлений перелік питань, рішення по яких приймається виключно
на засіданнях Ради Міністрів Автономної Республіки Крим,
зазначений перелік не є вичерпним.
Від Фонду майна Автономної Республіки Крим надійшли пояснення
на касаційну скаргу, в яких останній посилаючись на те, що рішення
про відчуження нерухомого майна було прийнято загальними зборами
акціонерів і погоджено Наглядовою Радою товариства, вважає, що
згода Фонду не була потрібна.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх
юридичної оцінки судами попередніх судових інстанцій, заслухавши
пояснення присутніх у засіданні суду представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги дійшла висновку про її
задоволення виходячи із такого.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом
Відкрите акціонерне товариство "Шкірвзуття" створене на підставі
наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим 12.03.1996 №5 шляхом
перетворення орендного підприємства "Шкірвзуття" у ВАТ
"Шкірвзуття", засновником якого є Фонд майна Автономної Республіки
Крим і останнім до статутного фонду товариства внесене майно, у
тому числі будівля пилорами, сушилка лісу та цех тарний.
Згідно зі Статутом товариства воно є власником майна,
переданого йому засновниками і акціонерами у власність та
придбаного на підставах, не заборонених чинним законодавством.
На засіданні правління ВАТ "Шкірвзуття", яке відбулося
18.03.2003 і оформлене протоколом №1 розглянуто питання про
відчуження об'єктів нерухомості: пилорама, сушилка лісу, цех
тарний, склади, павільйон, виробничий корпус тощо, які не
використовуються у виробництві.
04.06.2003 між ВАТ "Шкірвзуття" (продавець) та підприємцем
Клюєвим В.П. (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки
нежитлових приміщень, яка складається з пилорами "Э", сушилки лісу
"Ь", цеху тарного "Я", складу "Ю".
Виходячи із цих обставин, судова колегія апеляційної
інстанції дійшла висновку, що зазначене нерухоме майно є власністю
ВАТ "Шкірвзуття", а не власністю Автономної Республіки Крим та
питання його відчуження не потребує узгодження Радою Міністрів
Автономної Республіки Крим, а тому відмовила позивачеві у
задоволенні позову про визнання недійсним договору
купівлі -продажу від 04.06.2003року, скасувавши рішення місцевого
господарського суду.
Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія
суддів Вищого господарського суду України погодитися не може з
огляду на таке.
В основу оскаржуваної постанови покладено рішення Наглядової
Ради ВАТ "Шкірвзуття" від 10.04.2003, яке в матеріалах справи
відсутнє.
Висновки суду апеляційної інстанції зроблені без урахування
певних обставин справи та приписів чинного законодавства, зокрема:
- як встановлено господарським судом Автономної Республіки
Крим і вбачається із письмових пояснень представника Ради
Міністрів Автономної Республіки Крим у статутному фонді ВАТ
"Шкірвзуття" згідно з додатком 2 до постанови Верховної Ради
Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 №982-2/200 "Про склад
майна, що належить Автономній Республіці Крим" є 40% акцій, що
належать Автономній Республіці Крим;
- відповідно до витягу з реєстру акціонерів ВАТ "Шкірвзуття"
Автономній Республіці Крим належать 7719150 акцій товариства, що
складало на той час 40% статутного фонду;
- підпунктом 22.2 пункту 22 Положення про порядок управління
майном, що належить Автономній Республіці Крим або переданим в її
управління, затв. Постановою Верховної Ради Автономної Республіки
Крим від 21.04.1999 №459-2/99 відчуження нерухомого майна
господарськими товариствами у статутному фонді яких 25 та більше
відсотків акцій належить Автономній Республіці Крим здійснюється
відповідно до чинного законодавства і статутних документів
товариства після узгодження з Радою Міністрів Автономної
Республіки Крим. Таке узгодження Ради Міністрів Автономної
Республіки Крим ВАТ "Шкірвзуття" не отримане;
- зазначені норми Положення узгоджуються з Державною
програмою приватизації на 2000-2002 роки. Так, пункт 140 Державної
програми приватизації на 2000-2002 роки, затв Законом України "Про
Державну програму приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
від 18.05.2000
№1723-III встановлює, що до виконання плану приватизації
(розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у
державній власності пакетів акцій відповідно до розділу VI цієї
Програми, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75
відсотків загальної кількості акцій ВАТ, цьому товариству та
державним органам приватизації забороняється: передавати майно в
іпотеку; відчужувати майно (необоротні активи), що належить
товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та
зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної
угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує
суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним
банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ;
- згідно зі статею 17 Закону Автономної Республіки Крим "Про
Раду Міністрів Автономної Республіки Крим" на засіданнях Ради
Міністрів вирішується питання використання власності Автономної
Республіки Крим;
- відповідно до статті 25 цього Закону рішення з питань,
перелічених у статті 17 видаються у формі постанов Ради Міністрів
Автономної Республіки Крим. Рішень про узгодження відчуження
нерухомого майна товариства Радою Міністрів Автономної Республіки
Крим не приймалось;
- відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції 1963 року), який був чинним на момент укладення
спірного договору, угода є недійсною якщо вона не відповідає
вимогам закону.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку
про те, що продаж майна за оспорюваним договором не був погоджений
у встановленому законом порядку та обгрунтовано відзначив, що до
повноважень Фонду майна Автономної Республіки Крим, згідно з
Положенням №459-2/99, віднесені повноваження з погодження
відчуження майна державних підприємств, крім нерухомого, Фонд не
включений до переліку осіб, які можуть погоджувати відчуження
нерухомого майна, а відтак суд вірно зазначив, що сторонами не
надано доказів погодження договору купівлі -продажу об'єктів
нерухомого майна Радою Міністрів Автономної Республіки Крим.
Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова грунтується на
неправильному застосуванні норм матеріального права, а висновки
щодо не з'ясування судом першої інстанції всіх фактичних обставин
справи та у зв'язку з цим невірного ним застосування приписів
матеріальних норм не відповідають фактичним обставинам справи і є
помилковими, тому остання підлягає скасуванню, а обгрунтоване і
законне рішення господарського суду Автономної Республіки Крим -
залишенню без змін.
Відповідно до пункту 6 статті 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за
результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право:
залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 11.12.2006 у справі № 2-26/11932-2006 -скасувати.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.10.2006 у цій справі - залишити без змін.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Шкірвзуття" -задовольнити.
Головуючий, суддя
Т. Добролюбова
Суддя
Т. Гоголь
Суддя
Л. Продаєвич