ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2007 р.
№ 33/186-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий
Невдашенко Л.П.
Суддів
Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю
інженерно-технологічний центр "Адгезів-Схід"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2007
року
у справі
№ 33/186-06 господарського суду Харківської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
інженерно-технологічний центр "Адгезів-Схід"
до
про
Українського державного науково-технічного центру з
технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього
середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та
металобудування "Енергосталь"
пролонгування договору оренди
за участю представників сторін:
позивача
Широковський О.М.
відповідача
Черниш В.С.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Харківської області від
21.08.2006 р. у справі № 33/186-06 (судді: Савченко А.А., Прохоров
С.А., Кононова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 15.01.2007 року (судді:
Філатов Ю.М., Iвакіна В.О., Сіверін В.I.) у задоволенні позовних
вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями господарських судів,
позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просив рішення та постанову у даній
справі скасувати та направити справу на новий розгляд. В
обгрунтування своїх вимог скаржник посилався на неправильне
застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норми
матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановили господарські суди та вбачається з матеріалів
справи, нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 9
є державною власністю та знаходяться на балансі відповідача, який
згідно зі ст. 5 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
є орендодавцем цього майна.
01.06.2003 р. Iнститут "Діпросталь" та позивач уклали договір
оренди державного майна № 174 , за яким нежитлові
приміщення, загальною площею 461,3 м2 на 5 поверсі будівлі
інституту за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 9 були передані
позивачу в строкове платне користування для організації офісних
приміщень на строк з 01.06.2003 р. до 01.06.2006 р.
Факт передачі підтверджується актом від 01.06.2003р. (т. 1 а.
с. 28). 01.12.2004 р. до договору було укладено додаткову угоду №2
(т. 1 а. с. 31), за якою у зв'язку з передачею нерухомого майна
ДНIПI "Діпросталь" у відповідності з наказом Міністерства
промислової політики України від 15.10.2004 року № 536 на баланс
УкрГНТЦ "Енергосталь" орендодавцем за договором оренди виступив
відповідач - УкрГПТЦ "Енергосталь".
Листом №1-23-1951 від 18.05.2006 року
відповідач повідомив позивача про те, що договір оренди не буде
подовжений, а вивільнені приміщення будуть використовуватись
безпосередньо відповідачем для розміщення власних виробничих
підрозділів.
Господарські суди попередніх інстанцій з'ясували, що в
подальшому 01.06.2006 року
на адресу позивача відповідачем було направлено
лист та заяву про закінчення 01.06.2006 р. строку дії договору
оренди та вивільнення приміщень. Докази направлення цих листів
залучені до матеріалів справи.
Відповідно до п. 10.6 договору оренди № 174 від 01.06.2006
року у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення
чи зміну договору протягом місця після закінчення його строку він
вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які
були передбачені договором.
З огляду на положення п. 10.6 договору № 174, вимоги ст. 17
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, ч. 4 ст. 284 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ч.1 ст.764 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та заяву відповідача про припинення договору з
підстав закінчення строку його дії, яка свідчить про відсутність
намірів продовжувати договірні стосунки, суд першої інстанції
прийшов до правильного висновку, що дію договору оренди №174 від
01.06.2003 року припинено.
Згідно п. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
після закінчення терміну договору
оренди, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має
право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на
новий термін.
Крім того, ст. 777 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що в разі якщо наймач (орендар) має намір
скористатися переважним правом на укладення договору найму на
новий строк, він має повідомити про це наймодавця до спливу строку
договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не
встановлений договором - в розумний строк. Умови договору найму на
новий строк мають встановлюватись за згодою сторін і в разі, якщо
не буде досягнуто згоди щодо плати та інших умов договору
переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Як зазначив апеляційний господарський суд, позивач не надав
суду належних доказів того, що він повідомляв відповідача про свій
намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди
до спливу строку договору оренди.
Крім того, відповідно до листа Міністерства промислової
політики України від 03.07.2006 р. №12/2-2-290 (т. 1 а. с. 145)
орган, уповноважений управляти державним майном, не погодив
продовження терміну дії договору оренди державного майна № 174 від
01.06.2003 р.
Водночас, як оцінили місцевий та апеляційний господарські
суди, спірні приміщення будуть використовуватись відповідачем на
власні потреби, для розміщення виробничих підрозділів, тобто
відповідач не має наміру передавати спірні нежитлові приміщення в
оренду іншим суб'єктам підприємницької діяльності.
Посилання позивача на те, що відповідач укладає договори
оренди на спірні приміщення з третіми особами господарські суди
визнали необгрунтованими та недоведеними належними доказами.
За таких підстав, господарські суди прийшли до обгрунтованого
висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних
вимог.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те,
що господарськими судами правильно застосовані норми матеріального
та процесуального права, а тому, оскаржувані рішення та постанова
є законними та обгрунтованими.
Доводи позивача про порушення господарськими судами норм
процесуального права не знайшли свого підтвердження. Щодо інших
доводів касаційної скарги, то вони спростовуються вищенаведеним.
Крім того, відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
15.01.2007 року у справі № 33/186-06 залишити без змін.
Головуючий, суддя Л. Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська