821/1050/17 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 18.08.2021 Прийняття

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Строй Мастер" (далі - ТОВ "КФ "Строй Мастер") звернулось до суду з адміністративним позовом до Херсонської митниці ДФС України (правонаступником, якої є Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Ким та м. Севастополі), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 20 червня 2017 року № UА508070/2017/000001/2 про коригування митної вартості товарів.

2. Позовні вимоги обґрунтоване протиправністю спірного рішення, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Позивач вважає, що відповідач протиправно коригував митну вартість за другорядним методом (резервний метод) визначення митної вартості та застосував однакову митну вартість за одиницю товару у розмірі 1,1 доларів США до різних видів товару, тоді як позивачем задекларовано вартість товару відповідно до ціни визначеної продавцем з урахуванням якісних характеристик кожної окремої одиниці товару. У зв`язку з таким рішенням відповідача, позивач був змушений додатково надмірно сплатити: суму ПДВ в розмірі 40774,52 грн.; суму ввізного мита в розмірі 18533,88 грн., а всього зайво сплачено - 59308,40 грн.

Товар, що був придбаний позивачем (меблева фурнітура металева сталева в асортименті), має декілька позицій, які мають різні якісні характеристики та властивості, у зв`язку з чим постачальником встановлена різна ціна на кожну окрему позицію товару (від 0,474 до 1,238 доларів США). За таких обставин, позивач вважає, що неправомірним є визначення однієї єдиної ціни на різні групи товарів.

Рішення відповідача № UA508070/2017/000001/2 не містило передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості. Оскільки у спірному рішенні не міститься обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості, рішення вважає протиправним.

3. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та ухвалено у справі № 821/1050/17 нову постанову, якою частково задоволено адміністративний позов ТОВ "Комерційна фірма "Строй Мастер".

Визнано протиправним та скасовано рішення Херсонської митниці ДФС № UA508070/2017/000001/2 від 20 червня 2017 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнуто з Херсонської митниці ДФС на користь ТОВ "Комерційна фірма "Строй Мастер" судові витрати в сумі 4000 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, 02 травня 2018 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у задоволеній частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Шипуліна Т. М. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Олендер І. Я.) від 27 липня 2018 року прийнято до розгляду касаційну скаргу відповідача та відкрито касаційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу, замінено відповідача у справі Херсонську митницю ДФС її правонаступником Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Ким та м. Севастополі.

7. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року № 2229/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

9. Ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження адміністративну справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

10. Письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 червня 2017 року декларантом підприємства ТОВ "КФ "Строй Мастер" (код за ЄДРПОУ 36236056) за договором про надання послуг митного брокера № 10/01/17 від 10 січня 2017 року ФОП ОСОБА_2 до сектору митного оформлення митного поста "Херсон-центральний" Херсонської митниці ДФС було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товару "Меблева фурнітура металева", країна походження Китай, якій присвоєно номер № 508070000/2017/000223. Товар ввезено на умовах поставки FOB - Chiwan (Китай) на виконання умов договору від 04 квітня 2017 року № CH-UA-04/04/17 між ним та компанією SHENZHEN LEADMAY TRADE CO.,LTD. (Китай).

12. Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості декларантом, надано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 4 квітня 2017 року № СН - UA-04/04/17; доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 28 квітня 2017 року; пакувальний лист від 28 квітня 2017 року; рахунок-фактура (інвойс) від 28 квітня 2017 року; коносамент від 03 травня 2017 року; автотранспортна накладна від 12 червня 2017 року; декларація про походження товару від 28 квітня 2017 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 12 червня 2017 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12 червня 2017 року; договір про надання послуг митного брокера від 10 січня 2017 року; договір (контракт) на перевезення від 16 лютого 2017 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю від 03 травня 2017 року; акт зважування від 01 червня 2017 року.

13. Відповідач, на виконання пункту 5 статті 54 Митного кодексу України та у відповідності пункту 3 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості витребував у позивача наступні відомості:

1) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

2) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5) копію митної декларації країни відправлення;

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

14. 20 червня 2017 року Херсонською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА508070/201 7/000001/2, відповідно до якого митну вартість продукції визначено резервним методом на рівні 1,1 долар США/кг та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, а всього на суму 26 917 доларів СІІІА.

15. У картці відмови відповідач повідомив про відмову у прийнятті митної декларації, відповідно до статті 54 Митного кодексу України, пославшись на те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Таким чином, митну вартість товару скориговано та визначено за другорядним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що витрати на транспортування та страхування вантажу належать до обов`язків покупця, але фактично до митної вартості товару були включені лише витрати на транспортування вантажу. Отже, витрати на страхування не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар та не були заявлені декларантом, як складова митної вартості. Тобто, суд першої інстанції, проаналізувавши правила поставки FOB, дійшов висновку про те, що страхування вантажу є обов`язковим і декларант (апелянт) був зобов`язаний застрахувати вантаж та понести відповідні витрати, однак ці витрати на страхування протиправно не були включені до митної вартості.

17. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в Херсонській митниці ДФС 07 червня 2017 року за митною декларацією 508070000/2017/000187 здійснювалося митне оформлення подібного товару за описом "фурнітура меблева сталева", походження Китай. За цією митною декларацією ввезення товарів здійснювалося підприємством ТОВ "КФ "Строймастер" на умовах поставки СIF - Чорноморськ (Україна) за митною вартістю, заявленою за основним методом визначення митної вартості нарівні 1,1 долар США за кг. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що за вищевказаною митною декларацією від 07 червня 2017 року здійснювалось митне оформлення товару "меблева фурнітура металева" з Китаю з рівнем митної вартості 1,1 долар США за кг, а 19 червня 2017 року для здійснення митного оформлення товару "меблева фурнітура" з Китаю позивачем було подано митну декларацію № 508070000/2017/000223 з рівнем митної вартості 0,79 долар США, що у 1,4 рази нижче, ніж попереднього разу. Тобто, суд дійшов висновку про заниження позивачем митної вартості товару.

18. Проте, суд апеляційної інстанції не погодився із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з того, що відповідно до умови поставки Інкотермс, страхування вантажу не є обов`язком покупця (позивача), так само як і не є обов`язком постачальника, а тому висновок суду першої інстанції про обов`язковість здійснення покупцем (апелянтом) страхування та включення вартості страхування до митної вартості суперечать нормам діючого законодавства, висновки суду першої інстанції щодо обов`язковості.

19. Щодо заниження позивачем митної вартості товару, то такий висновок суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованим, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може вважатися заниженням митної вартості і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

20. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на той факт, що митна декларація від 07 червня 2017 року, на яку послався суд першої інстанції, стосується зовсім іншого постачальника товару, умови поставки в обох випадках є різними, а також іншим є товар, постачання якого здійснювалось за означеною декларацією.

21. В частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача зайво сплачених коштів за проведення митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність вказаної вимоги.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в задоволеній частині позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню у оскаржуваній частині, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі

23. Відповідач, наводить доводи аналогічні доводам заперечення на адміністративний позов, відзиву на апеляційну скаргу, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, а тому повторному зазначенню не потребують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ (460-20) , а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (2747-15) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

25. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в задоволеній частині позовних вимог в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

26. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

28. Згідно частинами першою та другою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

29. Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

30. Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

31. Згідно з частинами четвертою та п`ятою цієї статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

32. Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

33. Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

34. Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

35. Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

36. Частиною сьомою статті 54 МК України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

37. Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

38. Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції, яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

39. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15).

40. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

41. Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

42. Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку митного органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

43. Посилання митного органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що витрати на страхування та транспортування не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар та не були заявлені декларантом, як складова митної вартості, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги з огляду на те, що відповідно до умов поставки CIF Інкотермс 2010, за якими постачався товар позивачу, оплата видатків на транспортування товару до місця призначення та страхування товару є обов`язком продавця, а відтак позивач не несе зазначених витрат. Витрати щодо транспортування та страхування товару здійснено продавцем і додатково декларантом не сплачувалися. Крім того, правила Інкотермс 2010 не передбачають обов`язкового надання покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не було). Надання вказаних документів митним органам України не передбачено також і міжнародними документами з митної справи.

44. Щодо заниження позивачем митної вартості товару, судом апеляційної інстанції також обґрунтовано відхилено, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може вважатися заниженням митної вартості і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

45. При цьому, суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на той факт, що митна декларація від 07 червня 2017 року, на яку послався суд першої інстанції, стосується зовсім іншого постачальника товару, умови поставки в обох випадках є різними, а також іншим є товар, постачання якого здійснювалось за означеною декларацією.

46. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач надав усі можливі та достатні документи, передбачені Митним кодексом України (4495-17) , необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

47. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів, прийнято відповідачем неправомірно, а позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Херсонської митниці ДФС № UA508070/2017/000001/2 від 20 червня 2017 року про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

48. Доводи, наведені в касаційній скарзі, свідчать, що скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зроблених за результатом оцінки доказів у справі. Такі доводи не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судом доказів обставин.

49. У свою чергу, доводи касаційної скарги зводяться виключно до повторення доводів заперечення проти адміністративного позову, відзиву на апеляційну скаргу, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

50. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

51. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

52. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

54. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

55. Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.