8/24-53 Про стягнення збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища - Текст документа

01.02.2006 року Прокурор Маневицького району в інтересах держави в особі державного управління екології та природних ресурсів Волинської області звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крайімпекс" про відшкодування збитків, заподіяних відповідачем державі порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, в розмірі 260907,46грн., та стягненням їх на користь спеціального фонду місцевого бюджету Маневицької селищної ради Волинської області; 29.03.2006р. управління екології та природних ресурсів в Волинській області в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України ало заяву про зменшення позовних вимог до 248457,22грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач здійснював експлуатацію деревообробного цеху за період з вересня 2003р. по листопад 2005р. без наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, чим порушив частину 5 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" . Даними діями відповідач заподіяв державі збитки в розмірі ціни позову, які підлягають стягненню на підставі статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12) .

Відповідач не визнав позовні вимоги, посилаючись на необгрунтованість розрахунку заподіяних збитків; подав власний розрахунок, за яким об'єм викидів забруднюючих речовин в повітря становить 0,606т.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.04.2006 року (суддя Кравчук А.М.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 248457,22грн. збитків із зарахуванням їх у спеціальний фонд місцевого бюджету; стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 2484,57грн.; стягнуто з відповідача на користь ДП "Судовий інформаційний центр" витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.; провадження у справі в частині 12450,24грн. припинено на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судове рішення мотивовано доведеністю та обгрунтованістю позовних вимог, наявністю передбачених законодавством підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, заподіяних навколишньому середовищу: протиправної поведінки відповідача, доведеності розміру завданих збитків та їх причинного зв'язку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2007р. (головуючий суддя Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення місцевого суду скасовано; прийнято нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду вмотивована неправильним застосуванням місцевим судом норм матеріального права та ненаданням належної оцінки правовій природі заявлених до стягнення сум як адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку ведення господарської діяльності (здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря), відповідно прокуратурою пропущено передбачений статтею 250 Господарського кодексу України (436-15) строк застосування адміністративно-господарських санкцій.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Волинської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 року, в якій просить її скасувати та залишити без змін рішення місцевого суду. Касаційне подання вмотивовано доводами про неправильне застосування апеляційним судом приписів статті 250 Господарського кодексу, оскільки допущене овідачем порушення є триваючим, отже, перебіг терміну позовної давності починається з моменту припинення або з дати виявлення такого порушення.

Позивач підтримав касаційне подання прокурора та викладені у ньому доводи.

Відповідач у відзиві на касаційне подання його заперечив, посилаючись на неправильне визначення розміру заподіяних ним збитків та сплату збору за забруднення навколишнього середовища.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (436-15) , глядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Державним управлінням екології та природних ресурсів у Волинській області була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Крайімпекс", за результатами якої складено акт від 09.02.2005р., яким встановлено, що відповідачем здійснено переобладнання придбаної механічної майстерні під приміщення деревообробного цеху, в якому проводилось розпилювання деревини, натомість проект реконструкції даного цеху не розроблявся, не погоджувався з державною екологічною інспекцією, не проходив екологічної експертизи; за наслідками перевірки відповідачу приписано прийняти цех в експлуатацію в установленому порядку, одержати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферу повітря стаціонарними джерелами в державному управлінні екології та природних ресурсів у Волинській області.

Актом від 01.11.2005р. та постановою про накладення адміністративного стягнення № 258-05 від 07.11.2005р. встановлено відновлення виробничої діяльності без усунення допущених порушень та притягнуто директора відповідача до адміністративної відповідальності на підставі частини 1 статті 78, статті 188-5 Кодексу України про адмініст вні правопорушення за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу.

Також судом встановлено, що розмір заподіяних державі збитків обчислено, виходячи з Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Мінекобезпеки України від 18.05.95 N 38, довідки відповідача про обсяги виробничої діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з правової природи заявленої до стягнення суми саме як завданих відповідачем збитків, перевіривши наявність обставин, що є підставою для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності.

Натомість апеляційний господарський суд визначив, що за своєю правовою природою заявлений прокуратурою позов є санкцією за порушення порядку ведення господарської діяльності, тобто, видом господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин за вчинене ним порушення у сфері господарювання у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Однак судова колегія вважає висновок апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам чинного законодавства про охорону навколишнього середовища з огляду на таке.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (436-15) за порушення встановл законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто, заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Порядок регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел визначено у статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12) (надалі Закону). Зокрема, відповідно до частини п'ятої цієї статті Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Перелік видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря визначено у статті 33 Закону (2707-12) ; до них, зокрема, віднесено:

перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;

викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;

перевищення обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

недотримання вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Згідно зі статтею 2 Закону відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища > та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно норм статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природн середовища" (2707-12) , в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону а ферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Таким чином з проаналізованих вище положень законодавства вбачається, що відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони атмосферного повітря у вигляді відшкодування заподіяної шкоди носить цивільний характер, отже, апеляційним судом помилково застосовано до спірних правовідносин главу 27 Господарського кодексу України.

class="ps5"> Згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Мінекобезпеки України від 18.05.95 N 38, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється спеціалістами Державної екологічної інспекції під час перевірки підприємств. За результатами обстеження складається акт" (пункт 5.1).

Розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, визначаються Методикою, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 № 38, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.05.1995 за № 157/693 (z0157-95) , яка встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з порушенням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть винні особи. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Приймаючи судові рішення, місцевий господарський суд встановив, що відповідач здійснює користування стаціонарним обладнанням, що здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу, без спеціального дозволу, зареєстрованого у встановленому порядку, врахувавши вищезазначені норми законодавства, дійшли обгрунтованого висновку про наявність вини відповідача в заподіяній шкоді, яка виникла внаслідок порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 248457,22грн., причинно-наслідковий зв'язок між ними, та дослідивши суму заподіяної шкоди на її відповідність розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі відповідно до вищезазначеної Методики, правомірно задовольнив позов.

З огляду на викладене, постанову апеляційної інстанції належить скасувати, як таку, що прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Водночас, прийняте місцевим судом рішення відповідає положенням статей 43, 84 Господарського процесуально одексу України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та овненнями.