Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової -головуючого

Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

Позивача

не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

Відповідачів

Куницького В.В. дов. від 06.03.07 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України

на постанову

від 21.04.2006року Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 6/835  (rs339375) господарського суду міста Києва

за позовом

Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України

до

про

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

визнання недійсним акта від 23.01.2001року приймання -передачі векселів

ВСТАНОВИВ:

Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним акта приймання -передачі векселів від 23.01.2001року.

Ухвалою від 19.01.2006року господарського суду міста Києва провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки в оспорюваному акті приймання -передачі векселів відсутні будь - які данні про прийняття сторонами на себе будь -яких прав чи обов'язків, тобто відсутні істотні умови.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що осорюваний акт не є правовстановлюючим, а тільки правопідтверджуючим документом. З урахуванням викладеного, акт приймання передачі векселів не є угодою чи актом ненормативного характеру, а тому спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За апеляційною скаргою Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України Київський апеляційний господарський суд постановою від 21.04.2006 року ухвалу господарського суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

Постановою від 8 серпня 2006 року Вищий господарський суд України ухвалу та постанову у справі скасував, а справу направив на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді ухвалою від 16.10.2006року господарського суду міста Києва провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки в оспорюваному акті приймання -передачі векселів відсутні будь -які данні про прийняття сторонами на себе будь -яких прав чи обов'язків, тобто відсутні істотні умови.

Крім цього, акт прийому-передачі від 23.01.2001 року не є правочином, в розумінні пункту 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки відповідне набуття, зміна чи припинення прав та обов'язків між позивачем та відповідачем виникає згідно з договором № 36 від 07.04.2000 року, на виконання якого складено акт прийому-передачі від 23.01.2001 року, про що зазначено в самому акті.

За апеляційною скаргою Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України Київський апеляційний господарський суд постановою від 27.12.2006 року ухвалу господарського суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу та постанову у справі скасувати та направити справу до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права.

Заявник в касаційній скарзі наголошує на тому, що акт приймання -передачі векселів за свої правовим змістом є договором (правочином) купівлі -продажу цінних паперів - простих векселів, оскільки в ньому зазначено яке майно і кому передавалось та його номінальна вартість.

Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача та перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в ухвалі та постанові судів, а також правильність застосування господарськими судами норм матеріального процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним акта приймання -передачі векселів від 23.01.2001року.

Залишаючи без змін ухвалу від 16.10.2006 року суду першої інстанції про припинення провадження у справі Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що акт прийому-передачі від 23.01.2001 року не є правочином, в розумінні пункту 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки відповідне набуття, зміна чи припинення прав та обов'язків між позивачем та відповідачем виникає згідно з договором № 36 від 07.04.2000 року, на виконання якого складено акт прийому-передачі від 23.01.2001 року, про що зазначено в самому акті.

Отже суди дійшли висновку, що права позивача не порушені, а тому помилково застосували пункт перший статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Крім того, дійшовши висновку, що акт прийому -передачі векселів є складений на виконання договору № 36 від 07.04.2000року господарські суди не дослідили та не надали оцінки тому, що Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України не є стороною за договором № 36.

При цьому, суди прийняли до уваги лише один акт прийому - передачі від 23 січня 2001року, в якому мова іде про договір № 36 від 07.04.2000року не надавши оцінку акту на сторінці 11.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, клеруючись законом.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу від 16.10.2006року господарського суду міста Києва та постанову від 27.12.2006року Київського апеляційного господарського суду у справі № 6/835-7/501 (rs339375) господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України задовольнити.